Рішення № 87675578, 19.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 лютого 2020 р. № 520/11042/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 04 квітня 2019 року №Ф-2872-51У Головного управління ДФС у Харківській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ ДФС у Харківській області заборгованості по сплаті недоїмки по єдиному соціальному внеску на загальну суму 8239 грн. 82 коп., з них: недоїмка на суму 6995 грн. 46 коп., штрафи на суму 947 грн. 26 коп. та пеня на суму 297 грн. 10 коп.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) судові витрати.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року прийнято до розгляду адміністративну справу та відкрито спрощене провадження у справі. Ухвалою суду від 01.11.2019 р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі №520/3939/19. Ухвалою суду від 27.12.2019 поновлено провадження в даній адміністративній справі. Ухвалою від 19.02.2020 р. замінено відповідача Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, не звертався до податкового органу для постановлення на облік як платника податків та платника єдиного соціального внеску. Зазначив, що як фізична особа-підприємець сплачує єдиний податок у розмірі 5% від розміру отриманого доходу та єдиний соціальний внесок у розмірі страхового внеску щомісячно, а також те, що діяльність як фізичної особи-підприємця збігається з адвокатською. Вважає, що є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ.

30.01.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та одночасно є ФО-П - платниками єдиного податку, мають сплачувати єдиний внесок як ФО-П та як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність. В силу Закону ФО-П та особи, які проводять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного внеску. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 27.11.2013 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Ізюмське управління, Борівська ДПІ, Борівський район). Основним видом діяльності було обрано діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10). ФОП ОСОБА_1 застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і з 29.11.2013 року ним обрано третю групу платників податків єдиного податку.

З наданої відповідачем картки платника податків ОСОБА_1 встановлено, що позивачу нарахований єдиний соціальний внесок за 2018 рік:

- Нараховано ЄСФ ФО – П на спрощеній системі оподаткування, в тому числі за незалежну професійну діяльність №10164267/ від 19.04.2018, з урахуванням наявної переплати, терм. сплати до 19.04.2018 – 1638,12 грн.;

- Нараховано ЄСФ ФО – П на спрощеній системі оподаткування, в тому числі за незалежну професійну діяльність №10186155/ від 19.07.2018 терм. сплати до 19.07.2018 – 2457,18 грн.;

- Нараховано ЄСФ ФО – П на спрощеній системі оподаткування, в тому числі за незалежну професійну діяльність №10209018/ від 19.10.2018 терм. сплати до 19.10.2018 – 2457,18 грн.;

- Нараховано ЄСФ ФО – П на спрощеній системі оподаткування, в тому числі за незалежну професійну діяльність №1463265/ від 21.01.2019 терм. сплати до 21.01.2019 – 2457,18 грн.

З матеріалів справи також судом встановлено, що позивач сплачував ЄСВ для ФОП (спрощена система оподаткування), про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції: від 17.01.2018 р. сплата за грудень 2017 р. у сумі 704, 00 грн., від 15.02.2018 р. сплата за січень 2018 р. у сумі 819,06 грн., від 17.03.2018 р. за лютий 2018 р. у сумі 819,06 грн., від 04.11.2019 р. за березень 2018 р. у сумі 819,06 грн., від 16.05.2018 р. за квітень 2018 р. на суму 819,06 грн., від 19.06.2018 р. за травень 2018 р. на суму 819,06 грн., від 04.11.2019 р. за червень 2018 р. на суму 819,06 грн., від 08.08.2018 р. за липень 2018 р. на суму 819,06 грн., від 17.09.2018 р. за серпень 2018 р. на суму 819,06 грн., від 04.11.2019 р. а вересень 2018 р. на суму 819,06 грн., від 14.11.2018 р. за жовтень 2018 р. на суму 819,06 грн., від 18.12.2018 р. за листопад 2018 р. на суму 819,06 грн.

04.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено вимогу №Ф-2872-51У про сплату боргу (недоїмки) по заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 8239,82 грн., яка виникла станом на 03.06.2019 р. відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. У вимозі податковим органом зазначено: "призначення платежу - погашення заборгованості з ЄСВ".

09.10.2019 р. позивач, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості згідно вимоги від 04.04.2019 р. №Ф-2872-51У про сплату боргу (недоїмки) по заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 8239,82 грн., отримав копію оскаржуваної податкової вимоги.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1.

З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок № 435.

Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява № 39766/05, параграф 43).

У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.

При цьому, судом встановлено, що позивач як фізична особа - підприємець перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Ізюмське управління, Борівська ДПІ, Борівський район) як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд зауважує, що вищезазначені норми права свідчать про те, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

При цьому, аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.

До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу Порядку № 1162 фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік".

Судом встановлено, що позивач після отримання свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, не подавав заяви за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу. Проте, відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат) до ІКП з КБК 71040000.

При цьому, суд зауважує, що такі дії податкового органу щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000 не узгоджуються з нормами Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.

Крім того, системний аналіз норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому, з огляду на положення пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України неможливе застосування до правовідносин щодо сплати єдиного внеску положень цього Кодексу.

Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та відповідно не подає звітності як такий платник, суд прийшов до висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.

Доводи Головного управління ДПС у Харківській області про те, що оскаржувані дії відповідача узгоджуються з приписами пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, є недоречними.

Здійснивши аналіз зазначеного пункту, суд дійшов до висновку про наявність колізії між положеннями нормативно-правових актів різної юридичної сили, а саме: приписи пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, яким передбачено обов`язок формування та подання звіту фізичною особою - підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

При цьому, положення пункту 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.

За наявного існуючого правового регулювання, взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачено.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак, у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку із чим, відсутні підстави вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.

Так, існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.

При цьому відповідно до вищенаведених висновків Європейського суду з прав людини справа "Серков проти України" вбачається, що принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду у зразковій справі № 520/3939/19 (провадження № Пз/9901/10/19) від 04.12.2019, що відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для застосування судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Харківській області безпідставно здійснювало повторне нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимога від 04 квітня 2019 року №Ф-2872-51У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та аргументам сторін, які впливають на результат вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 04 квітня 2019 року №Ф-2872-51У Головного управління ДФС у Харківській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті недоїмки по єдиному соціальному внеску на загальну суму 8239 грн. 82 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код 43143704).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 19 лютого 2020 року.

Суддя Мінаєва К.В.