Рішення № 87675442, 18.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2664/19

18 лютого 2020 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо невиплати позивачу пенсії за січень 2019 року; про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити позивачу виплату заборгованості з нарахованої пенсії за січень 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача взято на облік внутрішньо переміщеної особи. Надалі, на підставі поданої позивачем заяви про поновлення пенсійної виплати комісія з вирішення питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийняла рішення № 2 від 24.01.2019 про відновлення виплати пенсії за віком. На підставі чого відповідач поновив виплату пенсії позивачу з 01.01.2019, однак така пенсія за січень 2019 р. не була виплачена останній.

Надалі, позивач звернулася зі заявою до відповідача, в якій просила виплатити їй перераховану пенсію за січень 2019 р. Проте, відповідач листом від 09.04.2019 відмовив позивачу щодо виплати такої пенсії, мотивуючи тим, що у відповідача немає правових підстав для проведення такої виплати, оскільки пенсійна виплата за січень 2019 р. обліковується у відповідача, як "поточна" доплата за минулий період, та яка буде виплачена на умовах окремого порядку, якого станом на дату розгляду заяви немає.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України вона має право на отримання такої пенсії, а тому звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Водночас, звільнено позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

22.01.2020, у встановлений судом строк, представник відповідача через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву від 20.01.2020, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті пенсії за січень 2019 р., оскільки така пенсійна виплата обліковується у відповідача, як "поточна" доплата за минулий період, а тому буде виплачена на умовах окремого порядку, якого станом на дату розгляду справи судом немає.

Також представник відповідача вважає, що позивач звернулася з даним позовом до суду з пропущенням шестимісячного строку.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивача взято на облік внутрішньо переміщеної особи, адреса фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_1 з 26.11.2018.

Надалі, на підставі поданої позивачем заяви про поновлення пенсійної виплати від 10.12.2018 комісія з вирішення питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийняла рішення № 2 від 24.01.2019 про відновлення виплати пенсії за віком відповідно до законодавства (арк. справи 32).

На підставі чого відповідач поновив виплату пенсії позивачу з 01.01.2019, однак така пенсія за січень 2019 р. не була виплачена останній.

Враховуючи те, що відповідач не провів виплату такої пенсії позивачу, остання звернулася зі заявою до відповідача, в якій просила виплатити їй перераховану пенсію за січень 2019 р.

Відповідач листом від 09.04.2019 № 132/П-11 відмовив позивачу у виплаті такої пенсії, мотивуючи тим, що пенсійна виплата за січень 2019 р. обліковується у відповідача, як "поточна" доплата за минулий період, а тому буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), якого станом на дату розгляду заяви немає (арк. справи 13-14).

Частиною першою статті 78 КАС визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбула Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України

Відповідно до статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

За приписами частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком.

Також, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивачу рішенням комісії з вирішення питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 2 від 24.01.2019 відновлено виплату пенсії за віком відповідно до законодавства (арк. справи 32).

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що сума заборгованості з пенсії за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 нарахована та становить 1801,89 грн, але не виплачена (арк. справи 33). З лютого 2019 року пенсія позивачу виплачується. При цьому, відповідач у листі від 09.04.2019 № 132/П-11 зазначив позивачу, що така пенсія буде виплачена після отримання ПФУ окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 15 Порядку № 365.

Однак, така відмова відповідача не ґрунтується на приписах законодавства, а тому є протиправною, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За приписами статті 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що преамбула Закону № 1058-IV визначає, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави призначення, перерахунку і виплати пенсій (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Суд звертає увагу на те, що конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Згідно зі статтями 44, 46, 47 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюється Законом № 1058-IV та передбачає регулярну виплату пенсії, щомісячно. При цьому, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Щодо посилання відповідача у листі від 09.04.2019 № 132/П-11, відзиві на позов на те, що дії з невиплати пенсії вчинені на виконання Порядку № 365, суд зазначає, що таке посилання є необґрунтованим, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Водночас, при вирішенні спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до статті 7 КАС (який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що позивачу не було виплачено пенсію в сумі 1801,89 грн за період з 01.01.2019 по 31.01.2019, а також те, що відповідно до Закону № 1058-IV остання має право на таку пенсію, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу зазначеної пенсії є протиправними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження представника відповідача на те, що позивач звернулася з даним позовом до суду з пропущенням шестимісячного строку, є хибним, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 122 КАС визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, станом на час виникнення спірних відносин та на момент звернення позивача до суду Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, враховуючи те, що предметом спору у даній справі є зобов`язання відповідача здійснити позивачу виплату заборгованості з нарахованої пенсії за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 в сумі 1801,89 грн, суд дійшов висновку, що строки звернення до суду з даним позовом не застосовуються відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV, так як така пенсія нарахована, однак не отримана позивачем з вини Пенсійного фонду.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то на підставі статті 139 КАС судові витрати стягненню не підлягають на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за січень 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 виплату заборгованості з нарахованої пенсії за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 в сумі 1801 (одна тисяча вісімсот одна) грн 89 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.