Рішення № 87675219, 18.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2020 року м. Рівне №460/1183/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС України в Рівненській області (далі – відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 09.11.2018 №Ф-72770-51 в сумі 15819,54 грн.

Мотивуючи вимоги позову зазначав, що починаючи з 17.01.2017 було припинено право на зайняття адвокатською діяльністю. У той же час він подав до податкового органу відповідну заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску, форма №7-ЄСВ, річний звіт за 2016 рік та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України про зупинення адвокатської діяльності з 17.01.2017. Вказував, що після прийняття таких документів йому повідомили, що протягом 10 днів буде проведено аудит його незалежної професійної діяльності. Впродовж тривалого часу така перевірка не проводилась, а тому позивач прийняв це як згоду на те, що його знято з обліку платника єдиного внеску. Зазначив, що про наявність у нього заборгованості по ЄСВ він дізнався в листопаді 2018 року, знаходячись в Дубенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області з питань перерахунку його пенсійних виплат. Наголошував, що належних відповідей на його усні звернення з приводу причин наявності у нього заборгованості не отримав, з огляду на що, 02.01.2019 звернувся з письмовою заявою, в якій обґрунтував незаконність нарахування єдиного внеску. Проте, під час перевірки його скарги, в порушення вимог чинного законодавства, 15.01.2019 Дубенським управлінням ГУ ДФС України у Рівненській області направлено на його адресу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-72770-51 в розмірі 15819,54 грн. Вказав, що 25.01.2019 він направив скаргу на вказану вимогу до Головного управління ДФС України в Рівненській області. Разом з тим, 25.01.2019 він отримав відповідь на скаргу від Дубенського управління ГУ ДФС України у Рівненській області, а від Головного управлінні ДФС України в Рівненській області станом на час звернення до суду відповіді на його скаргу не надійшло. Також зазначав, що 30.01.2019 ним було подано скаргу на рішення Дубенського управління ГУ ДФС України у Рівненській області, яку Головним управління ДФС України 04.03.2019 залишено без розгляду. Вказане рішення Головного управлінні ДФС України в Рівненській області 14.03.2019 позивач оскаржив до ДФС України, яка своїм рішенням від 17.04.2019 залишила скаргу без розгляду. Не погоджуючись з діями відповідача та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.07.2019 на 10:15 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним і відзиві на позов, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування своєї позиції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-72770-51 винесена Головним управлінням ДФС у Рівненській області, підписана начальником Дубенського управління ГУ ДФС у Рівненській області, отримана позивачем 15.01.2019. Відтак, з дотриманням передбаченого законодавством порядку та строку оскарження, вимога могла бути оскаржена до ДФС України до 25.01.2019. Однак, позивачем не дотримано порядку та строків її оскарження. Скаргу було подано до контролюючого органу, яким винесена вимога, у зв`язку з чим рішенням Головного управління ДФС у Рівненській області від 04.03.2019 скаргу залишено без розгляду. Скарга до ДФС України подана 14.03.2019, з порушенням строку подання, у зв`язку з чим рішенням від 17.04.2019 таку залишено без розгляду. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог (а.с.53).

10.07.2019 підготовче судове засідання відкладено до 05.08.2019 до 09:30 год.

Не погоджуючись з аргументами відповідача, наведеними ним у відзиві, позивач 08.07.2019 подав відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що відповідач надто спростив фактичні обставини справи, не вник в зміст його скарг та прийняв необґрунтоване рішення. Наголошував, що документи, які подавалися ним до контролюючого органу, що стосуються зупинення його адвокатської діяльності з невідомих йому причин не враховані або втрачені, а борг нарахований автоматично на підставі інтегрованої картки платника. Вказував, що скаргу від 25.01.2019 було направлено до Головного управління ДФС України в Рівненській області, з огляду на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) підписана начальником Дубенського управління ГУ ДФС у Рівненській області. 25.01.2019 він отримав відповідь з Дубенського управління ГУ ДФС у Рівненській області на свою скаргу від 02.01.2019, в якій обставини втрати податковим органом його документів, на підставі яких він мав бути знятий з обліку як платник ЄСВ, взагалі не перевірялися. Вказував, що Головним управлінням ДФС України в Рівненській області зазначені обставини також не перевірялися. Позивач вважав, що відповідач, встановивши, що питання, порушені в його скарзі, не відносяться до його компетенції, повинен був протягом 5 днів надіслати таку скаргу за належністю до ДФС України. Поряд з цим, повідомляв про те, що оскаржувану вимогу сформовано і підписано начальником Дубенського управління ГУ ДФС у Рівненській області, підпис скріплений гербовою печаткою такого управління і рекомендований лист надсилався саме з адреси даної юридичної особи, з огляду на що, позивач правомірно звернувся із скаргою на дії начальника вищестоящого органу - Головного управління ДФС України в Рівненській області. За наведеного, просив позов задовольнити повністю (а.с.57-58).

Ухвалою суду від 05.08.2019 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 18.09. 2019 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 18.09.2019 провадження в адміністративній справі №460/1183/19 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №520/3939/19.

Ухвалою суду від 15.01.2020 провадження в адміністративній справі №460/1183/19 - поновлено. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.02.2020 на 14:30 год.

Ухвалою суду від 10.02.2020 вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 28.01.2019 судом встановлено, що право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 17.01.2017 на підставі заяви адвоката від 17.01.2017 (а.с.17).

Станом на 31.10.2018, за даними інформаційної системи органу доходів і зборів, автоматично здійснено нарахування єдиного внеску позивачеві, загальна сума яких склала 15819,54 грн.

У зв`язку із означеним, 09.11.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області, за підписом начальника Дубенського управління ГУ ДФС у Рівненській області, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-72770-51 на загальну суму 15819,54 грн. (а.с.15).

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-72770-51 ОСОБА_1 отримав 15.01.2019 (а.с.16).

Поряд з цим, судом встановлено, що 02.01.2019 позивачем подано письмову заяву начальнику Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Рівненській області, в якій він повідомляв про зупинення адвокатської діяльності з 17.01.2017, а також про звернення до контролюючого органу щодо зняття з обліку платника єдиного внеску, з доданим до нього витягом з реєстру адвокатів України на підтвердження такої обставини. Крім того, позивач вказував, що інспектором Дубенської ОДПІ зазначені документи були прийняті та повідомлено, що протягом 10 днів проводитиметься аудит його незалежної професійної діяльності. Проте, впродовж тривалого часу такої перевірки не було проведено, в результаті чого позивач вважав, що його знято з обліку платника єдиного внеску та припинено нарахування єдиного внеску. Вказував, що у листопаді 2018 року Дубенським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області його повідомлено про наявність заборгованості по сплаті єдиного внеску за 2018 рік. Позивач зазначав, що в грудні двічі усно звертався до працівників Дубенської ОДПІ ГУ ДФС України в Рівненській області з проханням пояснити природу заборгованості, проте зрозумілої відповіді не отримав. Враховуючи викладене, просив Дубенську ОДПІ ГУ ДФС України в Рівненській області анулювати нараховану заборгованість єдиного внеску, починаючи з січня 2017 року, оскільки він незалежною професійною діяльністю з того часу не займався, жодних прибутків не мав і сплачувати єдиний внесок не був зобов`язаний (а.с.11).

Листом від 22.01.2019 №721/ФОП/17-00-51-82 відповідач, за підписом начальника Дубенського управління Головного управління ДФС у Рівненській області, розглянувши зазначену заяву позивача в порядку ст.52 Податкового кодексу України, зокрема, повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску. Зазначив, що після внесення змін до даного Закону, з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. Вказав, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до ч.1 ст.5 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зауважував, що згідно з даними інформаційної бази АІС "Податковий блок" до контролюючого органу за основним місцем обліку позивачем не подавалася заява про припинення незалежної професійної діяльності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць. Звільнення від сплати єдиного внеску у зв`язку із зупиненням адвокатської діяльності Законом не передбачено. Також повідомив, що станом на 11.01.2019 згідно реєстраційної бази АІС "Податковий блок" позивач знаходиться в стані 3 (прийнято рішення про припинення), згідно поданої заяви про припинення платника податків за формою 8-ОПІІ 09.01.2019. При цьому зазначив, що заяву за формою 7-ЄСВ про зняття з обліку платника єдиного внеску подано в Дубенську ДПІ 02.01.2019. Враховуючи зазначене, контролюючий орган повідомив позивача, що згідно з інформаційною базою АІС "Податковий блок" за ним рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн., відповідно до чого сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №72770-51 (а.с.12-13).

Не погоджуючись з відповіддю контролюючого органу, позивач 24.01.2019 звернувся до Головного управління ДФС у Рівненській області з скаргою на рішення начальника Дубенського управління Головного управління ДФС у Рівненській області, в якій просив анулювати вимогу начальника Дубенського управління Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 в сумі 15819,34 грн. В даній скарзі позивач повторно наголошував на зупиненні його незалежної професійної діяльності з 17.01.2017, про що ним подавалися відповідні документи у січні 2017 року. Також наголошував, що припинення незалежної професійної діяльності вноситься до Реєстру самозайнятих осіб з дня реєстрацій припинення такої залежної професійної діяльності відповідним уповноваженим органом, незалежно від того, в який час звернулася особа- платник єдиного внеску про це до відповідного територіального управління ДФС України. (а.с.18-21).

Крім того, ОСОБА_1 звертався до Головного управління ДФС у Рівненській області з скаргою на рішення начальника Дубенського управління Головного управління ДФС у Рівненській області також 30.01.2019. У такій скарзі позивач просив анулювати вимогу начальника Дубенського управління Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 в сумі 15819,34 грн., оскільки його скарга від 02.01.2019 не була розглянута у визначений п.56.8 ст. 56 ПК України строк. Окрім того, позивач знову вказував на те, що в січні 2017 року ним було подано заявою про зняття з обліку платника єдиного внеску, Форма 7-ЄСВ, річний звіт за 2016 рік та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України про зупинення адвокатської діяльності з 17.01.2017. Однак, документи не були зареєстровані в установленому законом порядку, а під час надання відповіді на скаргу від 02.01.2019 оцінки таким обставинам надано не було (а.с.23-24).

Листом від 04.03.2019 №2448/ФОП/17-00-10-03-03, за результатами розгляду скарги від 30.01.2019, відповідач вирішив залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018. На обґрунтування такого рішення вказував про те, що скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (а.с.26).

14.03.2019 позивач надіслав на адресу Державної фіскальної служби України скаргу на рішення начальника Дубенського управління Головного управління ДФС у Рівненській області та рішення в.о. начальника Головного управління ДФС в Рівненській області, в якій з зазначених вище підстав просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018, а нарахування анулювати (а.с.31-32).

17.04.2019, за результатами розгляду скарги позивача від 14.03.2019, Державна фіскальна служба України прийняла рішення про залишення скарги без розгляду. Роз`яснила, що розгляд скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу проводиться відповідно до Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124. З покликанням на вимоги вказаного Порядку зазначила, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-72770-51 ГУ ДФС у Рівненській області отримана позивачем 15.01.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, тобто граничний термін подання скарги спливає 25.01.2019. Скарга до Державної фіскальної служби України передана на пошту 14.03.2019, що підтверджується відбитком штампу поштового відділення на конверті, тобто з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для подання скарги. За таких обставин, вирішила, що скарга не підлягає розгляду Державною фіскальною службою України. При цьому, повідомила позивача про можливість судового оскарження такого рішення (а.с.34-35).

Зазначене рішення Державної фіскальної служби України отримано позивачем 06.05.2019 (а.с.36).

Не погоджуючись з вимогою по сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-72770-51 та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2, 6 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз.2 ч.1 ст.5 Закону №2464-VI).

У силу вимог п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, зобов`язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Поряд з цим, суд вважає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076-VI).

Згідно з вимогами ч.1 ст.1 Закону №5076-VI адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 Закону №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 частини 3 статті 31 Закону №5076-VI передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Відповідно до ч.5, 6 ст.31 Закону №5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Статтею 32 Закону №5076-VI визначено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №5076-VI Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю упродовж певного строку, в той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є цілковита неможливість її наступного здійснення, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тобто, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Суд зазначає, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування.

З огляду на наведене, дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, не може бути поширена на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності. Зазначений Порядок передбачає лише порядок припинення сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі припинення провадження незалежної професійної діяльності.

Правові висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

З позовної заяви та численних скарг позивача слідує, що ОСОБА_1 з метою зняття з обліку платника єдиного внеску, у січні 2017 року подав до Дубенської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області відповідну заяву форми №7-ЄСВ, річний звіт за 2016 рік та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України про зупинення адвокатської діяльності з 17.01.2017.

В ході судового розгляду справи відповідачем жодним чином не заперечено вказану обставину.

Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 28.01.2019 підтверджено, що право позивача на заняття адвокатською діяльністю було зупинено згідно з поданою ним заявою від 17.01.2017.

Відповідно, з 17.01.2017, у зв`язку із зупиненням права на зайняття адвокатською діяльністю, ОСОБА_1 не здійснював такої діяльності та не отримував від неї дохід. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем надано не було.

Зазначені обставини виключають обов`язок позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Щодо доводів сторони відповідача про порушення позивачем строку та порядку адміністративного оскарження спірної вимоги, суд зазначає наступне.

За вимогами ч.4 ст.25 Закону №2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Статтею 56 Податкового кодексу України врегульовані питання оскарження рішень контролюючих органів.

Зокрема, статтею 56 Податкового кодексу України передбачено:

- рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1);

- у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.6);

- скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 56.3);

- у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.6);

- у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 56.13);

- днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (пункт 56.16).

Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті, визначає Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308 (далі – Порядок №1124, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІ "Подання первинної скарги" Порядку №1124 у разі якщо скаржник вважає, що контролюючий орган у районі, місті (крім міста Києва), районі у місті, об`єднаний чи спеціалізований неправильно визначив суму недоїмки або прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені, що суперечить законодавству про загальнообов`язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право оскаржити таке рішення у відповідному головному управлінні ДФС в області, місті Києві.

Первинна скарга повинна бути подана до відповідного головного управління ДФС в області, місті Києві протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги або рішення територіальних контролюючих органів про нарахування пені та накладення штрафу.

Наведені норми Порядку №1124 регламентують процедуру подання та розгляду контролюючим органом первинних скарг лише на ті вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які винесені контролюючими органами у районі, місті (крім міста Києва), районі у місті, об`єднаними чи спеціалізованими контролюючими органами.

Згідно з пунктом 1 розділу IІІ "Подання повторної скарги" Порядку № 1124 у разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV "Розгляд скарг" контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Скарга, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу IІІ цього Порядку, а також відкликана відповідно до цього Порядку, не підлягає розгляду контролюючими органами, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Рішення ДФС, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 6 розділу IІІ "Подання повторної скарги" Порядку № 1124).

З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду після отримання рішення ДФС про залишення його скарги без розгляду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 09.11.2018 №Ф-72770-51 в сумі 15819,54 грн. винесена Головним управлінням ДФС України та підписана начальником Дубенського управління Головного управління ДФС у Рівненській області.

На час отримання позивачем оскаржуваної вимоги - 15.01.2019, на розгляді Дубенської об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області перебувала скарга ОСОБА_1 від 02.01.2019 з питань правомірності нарахування йому єдиного внеску після зупинення його адвокатської діяльності.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дубенське управління Головного управління ДФС у Рівненській області є відокремленим підрозділом Головного управління ДФС у Рівненській області; Дубенська об`єднана податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області припинена як юридична особа 08.05.2019.

Станом на час формування оскаржуваної вимоги від 09.11.2018, а також станом на час подання позивачем скарг, Дубенська об`єднана податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області не була припинена як юридична особа. Сума боргу (недоїмки), зазначена у оскаржуваній вимозі, підлягала сплаті протягом 10 календарних днів за днем її отримання на відповідний рахунок Дубенської об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області.

Тобто, у межах спірних правовідносин Головне управління ДФС України є органом, яким була винесена оскаржувана вимога.

Поряд з цим, за приписами Порядку №1124, отримавши рішення Головного управління ДФС в області про залишення скарги без розгляду, позивач мав право оскаржити вимогу про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня - Державної фіскальної служби України.

Скарга до Державної фіскальної служби України була надіслана позивачем 14.03.2019 (а.с.33), після отримання 07.03.2019 рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 04.03.2019 (а.с.27).

Після отримання рішення ДФС від 17.04.2019, позивач скористався правом судового оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).

За результатами судового розгляду встановлено, що підстав для нарахування боргу (недоїмки) з єдиного внеску позивачеві після зупинення його адвокатської діяльності у контролюючого органу не було, а тому обставини прийняття рішень про залишення скарг позивача без розгляду не можуть свідчити про правомірність нарахування єдиного внеску відповідачем.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.200, "Булвес`АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

На переконання суду, з огляду на практику ЄСПЛ, винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи.

В свою чергу трактування відповідачем законодавства щодо правомірності винесення вимоги, з огляду на порушення позивачем порядку і строків звернення із скаргами на таку вимогу, призвело б до необхідності виплати ОСОБА_1 додаткових коштів (зайвих витрат), за умови не здійснення ним адвокатської діяльності та відсутності доходу від відповідної діяльності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 в справі "Руїз Торіха проти Іспанії" суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-72770-51, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування такої вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у сумі 768,40 грн.

Оригінали квитанцій про сплату судового збору знаходяться в матеріалах справи (а.с.4,45).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 09.11.2018 №Ф-72770-51 в сумі 15819,54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС України у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 лютого 2020 року.

Суддя Борискін С.А.