Рішення № 87675217, 18.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2020 р. м. Рівне №460/4436/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шпатусько Р.В.,

відповідача: представник Воробйова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому вона просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 13.12.2019 №0003043200 щодо зобов`язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити в установленому законодавством порядку штраф у розмірі 17000,00 грн.

Рішенням суду від 03.02.2020 адміністративний позов задоволено повністю та проголошено вступну та резолютивну частину вказаного судового рішення.

При цьому, до закінчення судових дебатів представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній адміністративній справі, з метою вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.02.2020 заяву представника позивача - ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у справі №460/4436/19 призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.02.2020 на 14:00 год.

07.02.2020 представником позивача долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

13.02.2020 до суду надійшло клопотання представника Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому вона просила відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо оплати правничої допомоги адвоката. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначала, що адвокатом не надано на підтвердження цих обставин належних доказів.

13.02.2020 судове засідання не відбулось, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі. Розгляд заяви відкладено до 18.02.2020 до 16:00 год.

У судове засідання, призначене на 18.02.2020, прибув представник позивача, який заяву про ухвалення додаткового рішення щодо понесених стороною позивача судових витрат підтримав та просив стягнути відповідні витрати у відповідності до поданих ним доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 18.02.2020, заперечувала проти стягнення з сторони відповідача витрат на правничу допомогу, вважаючи подану представником позивача заяву безпідставною та необґрунтованою. Звертала увагу на те, що у долученій стороною позивача до матеріалів справи додатковій угоді №1 до договору про надання правової допомоги №9 від 19.12.2019 було обумовлено сплату винагороди адвокату протягом 5 календарних днів після підписання такої додаткової угоди. Також зазначала про сумніви щодо співмірності вартості заявлених в акті прийому-передачі послуг, а саме: попередньої консультації клієнта з адвокатом, а також складання відповіді на відзив та інших процесуальних документів.

Розглянувши заяву представника позивача про винесення додаткового рішення у справі про розподіл та компенсацію судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.3 - 5 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Поряд з цим, відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Платіжним дорученням від 24.12.2019 №46 підтверджується сплата позивачем судового збору у сумі 768,40 грн. за звернення до суду з даним позовом.

З матеріалів справи судом встановлено, що інтереси позивача в даній справі представляв адвокат Шпатусько Руслан Володимирович, що діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 19.12.2019 №9, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №9 від 19.12.2019 (а.с.37-38), ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1000408 від 19.12.2019, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.12.2018 №1534, виданого Радою адвокатів Рівненської області (а.с.15-16).

Також протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення в справі представником позивача було долучено докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу:

- акт прийому-передачі наданих послуг з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі №460/4436/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.02.2020;

- платіжне доручення від 07.02.2020 №54 про оплату витрат на правову допомогу по справі №460/4436/19 на суму 3000,00 грн. без ПДВ;

- заключну виписку за період з 07.02.2020 по 07.02.2020 АБ "Шпатусько та партнери" про отримання коштів по оплаті витрат на правову допомогу по справі №460/4436/19 на суму 3000,00 грн. без ПДВ (а.с.57-58).

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п.1, 2, 6 ч.1, 2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача у поданому клопотанні від 13.02.2019 просила відмовити в ухваленні додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката ОСОБА_2 . Вказувала на те, що позивачем в підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката надано лише акт прийому-передачі (наданих послуг) та підтверджуючі документи про оплату витрат, однак не надано договір про надання правничої допомоги згідно з умовами якого визначається розмір витрат на правничу допомогу. Також зазначила, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Суд не погоджується з вказаними доводами представника відповідача, оскільки такі спростовуються наявними та дослідженими у справі доказами, зокрема, договором про надання правової допомоги від 19.12.2019 №9, разом з укладеною додатковою угодою до зазначеного договору, а також актом прийому-передачі наданих послуг від 07.02.2020, в якому міститься перелік наданих послуг із зазначенням кількості витрачених годин та вартості послуг за кожну з них.

Платіжним дорученням від 07.02.2020 №54 та заключною випискою за період з 07.02.2020 по 07.02.2020 підтверджується фактична оплата позивачем визначеного гонорару адвоката.

Обставина того, що у долученій до матеріалів справи додатковій угоді №1 до договору про надання правової допомоги №9 від 19.12.2019 було обумовлено сплату винагороди адвокату протягом 5 календарних днів після підписання такої додаткової угоди, не впливає на фактичне понесення позивачем відповідних витрат, хоч і не у вказаний у додатковій угоді строк.

При цьому, суд частково погоджується з висловленими в судовому засіданні твердженнями представника відповідача про не співмірність витрат на правничу допомогу, з огляду на таке.

Зі змісту акта прийому-передачі наданих послуг від 07.02.2020 слідує, що представником позивача, серед іншого, надано послугу: "Складання відповіді на відзив та інших процесуальних документів, заяв, клопотань в процесі розгляду справи №460/4436/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення (заява про призначення додаткового засідання, щодо розподілу судових витрат)".

З матеріалів справи судом встановлено, що в ході судового розгляду даної справи відповіді на відзив представник позивача не подавав.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, в акті прийому-передачі зазначено загальну назву вказаної послуги, конкретизацією якої є саме: складання заяви про призначення додаткового засідання, щодо розподілу судових витрат.

З огляду на документальне підтвердження надання вказаної послуги, суд вважає за можливе врахувати її вартість до суми витрат на правничу допомогу.

Поряд з цим, на переконання суду, вказаний в акті прийому-передачі наданих послуг від 07.02.2020, час надання попередньої консультації адвокатом щодо характеру спірних правовідносин та обговорення витрат на правову допомогу з підписанням договорів – 2 години, не є співмірним з заявленою вартістю послуг – 500, 00 грн.

З урахуванням характеру справи, суд дійшов висновку, що для виконання вказаної послуги достатньо 1 години, з відповідною оплатою – 250,00 грн.

Обґрунтованих заперечень щодо співмірності інших витрат, зазначених в акті прийому-передачі наданих послуг від 07.02.2020, представником відповідача не висловлено.

З огляду на наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належним чином, та є частково співмірним з складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та підлягає розподілу за наслідками судового розгляду справи.

Таким чином, вартість адвокатських послуг у сумі 2750,00 грн. (з розрахунку: 3000,00- 250,00) відноситься до складу судових витрат.

За результатами розгляду адміністративної справи №460/4436/19, у рішенні суду від 03.02.2020 було зазначено, що питання розподілу судових витрат вирішуватиметься у відповідності до вимог ст.143 КАС України.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.139, ст.143, а також ст.252 КАС України, суд дійшов висновку, що на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід стягнути 768,40 грн. судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2750,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Керуючись статтями 143, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №460/4436/19 – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 43142449) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2750,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 19.02.2020

Суддя Борискін С.А.