Рішення № 87675193, 18.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2020 року м. Рівне №460/1796/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доприватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про скасування постанови, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича (далі – відповідач) про скасування постанови від 09.07.2019 (ВП №59509353) про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1348098,87грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова від 09.07.2019 є протиправною як наслідок протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої винесено оспорювану постанову.

Ухвалою суду від 27.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження підтверджена рішенням суду.

Ухвалою суду від 06.09.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Рівненського міського суду Рівненської області в цивільній справі №569/14541/19 за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича від 9 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №59509353.

Ухвалою суду від 05.02.2020 поновлено провадження у справі у зв`язку з усуненням обставин, які були підставою для його зупинення, призначено розгляд справи на 14.02.2020.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника позивача та від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи клопотання сторін, вимоги ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в письмовому провадженні, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши у судовому засіданні долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

09.07.2019 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №59509353 з виконання виконавчого листа №569/4982/13-ц, виданого 29.07.2014 Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 13477547грн 69коп (а.с.7).

Зазначену постанову було надіслано позивачу листом від 09.07.2019 №1985 (а.с.8).

09.07.2019 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. у виконавчому провадженні №59509353 виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, якою з ОСОБА_1 стягнуто 1348098,87грн (а.с.9).

Зазначену постанову було надіслано позивачу листом від 09.07.2019 №1987 (а.с.10).

Вважаючи постанову про стягнення з боржника основної винагороди протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із частиною другою статті 25 Закону №1404-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII (далі – Закон №1403-VIII), за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17.12.2019 у справі №569/14541/19 задоволено апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11.10.2019: скасовано зазначену ухвалу суду першої інстанції; у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. відмовлено (а.а.с.42-48).

За змістом ухвали суду апеляційної інстанції від 17.12.2019, предметом оскарження у справі №569/14541/19 є дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови №59509353 від 09.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 13477547,69грн. та стягнення судових витрат в розмірі 3444,00грн.

При цьому, Апеляційний суд Рівненської області прийшов до переконання про те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. правомірно, із дотриманням вимог чинного законодавства України, які регулюють правила територіальної діяльності приватних виконавців, прийнято до виконання виконавчий документ та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, правомірність дій відповідача та постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2019 (ВП 595099353) підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили, у цивільній справі та не потребує доказування в силу вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, посилання позивача на незаконність дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №59509353, як на підставу протиправності оспорюваної постанови про стягнення з боржника основної винагороди, є необгрунтованими.

У силу вимог ч.7 ст.31 Закону №1403-VIII, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно зі ст.45 Закону №1403-VIII, основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з п.19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (далі – Порядок №643), приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

З огляду на положення вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, проте стягнення такої винагороди за рішеннями майнового характеру залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Тобто, розмір основної винагороди стягується пропорційно від фактично стягнутої суми за виконавчим документом.

Суд зазначає, оспорювана постанова від 09.07.2019 про стягнення з боржника основної винагороди (ВП №59509353) містить розрахунок (13480988,69грн х 10% = 1348098,87грн), проте в ній не зазначено порядку стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Отже, суд дійшов висновку, що, приймаючи оспорювану постанову, приватний виконавець діяв в межах повноважень, проте не у спосіб, передбачений законодавством. Постанова про стягнення з боржника основної винагороди є протиправною як така, що порушує майнові права позивача, покладаючи на нього обов`язок зі сплати винагороди приватному виконавцю у визначеній сумі в цілому, без врахування фактично стягнутої ним суми боргу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача з відповідача судові витрати зі сплати судового збору згідно з квитанцією від 29.07.2019 №71 (а.с.3).

Керуючись статтями 241-246, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича (вул.Богдана Хмельницького, буд.58А, кв.78, м.Київ, 01030) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича від 9 липня 2019 року (ВП №59509353) про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1348098,87грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено 18 лютого 2020 року.

Суддя Дудар О.М.