Рішення № 87675131, 14.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4841/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2019 №8859-СГ, зобов`язання винести наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірний наказ винесений з порушенням норм матеріального права, є не мотивованим та необґрунтованим. Позивач надав усі передбачені законом документи, наявність яких передбачає наслідком надання дозволу, а не відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки. При винесенні спірного наказу відповідачем порушено статтю 15 Закону України "Про звернення громадян" та статті 3, 6, 19 Конституції України. Спірний наказ є таким, що не відповідає статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 118 Земельного кодексу України.

10.01.2020 судом одержано відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обрана позивачем земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5325182300:00:037:0001, щодо якої наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.10.2019 №8149-СГ прийнято рішення про її включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах, що виключає можливість надання позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації. Крім того, наголошував на тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до дискреційних повноважень органу Держгеокадастру.

14.01.2020 судом одержано відповідь на відзив, у якій позивач звертав увагу на невідповідність спірного наказу вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та, як наслідок, відсутність визначених законом підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того, наполягала на відсутності підстав для застосування до спірних відносин правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.10.2018 у справі №806/3708/15, з огляду на довільність трактування судом вимог чинного законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Позивач 02.10.2019 за вх.№Т-14335/0/25-19 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,00 га із земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області. До заяви додала копії паспорта та ідентифікаційного номера, а також викопіювання з кадастрової карти (плану) із зображенням місця розташування земельної ділянки.

25.10.2019 відповідачем виданий наказ №8859-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України /а.с. 9/.

Не погоджуючись з наказом ГУ у Полтавській області від 25.10.2019 №8859-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказаною нормою визначено вичерпний перелік підстав, за яких орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність громадян відповідно до повноважень визначених Земельним кодексом України, може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25.10.2019 №8859-СГ судом встановлено, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стала невідповідність клопотання вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Однак, з такої відмови не можливо встановити, яким саме вимогам нормативно-правових актів не відповідає місце розташування спірної земельної ділянки, що свідчить про неповний розгляд / надання відповіді на заяву позивача та, як наслідок, неправомірність такого наказу.

Лише у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.10.2019 № 8193-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік на торги" земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, та не може відчужуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Надаючи оцінку цьому аргументу відповідача для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Згідно із частинами 1-4 статті 136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Згідно із частиною 3 статті 135 Земельного кодексу України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Таким чином, Земельним кодексом України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, право на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

Суд погоджується, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, може бути законною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак, вказана підстава має бути зазначена у самому наказі про відмову у наданні такого дозволу.

Однак оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання на частину 7 статті 118 Земельного кодексу України, не конкретизуючи, які невідповідності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області мав на увазі. Тобто відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначено, у чому полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральним планам населених пунктів, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Отже, відмова відповідача, оформлена наказом від 25.10.2019 №8859-СГ, не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи, що з оскаржуваного наказу від 25.10.2019 №8859-СГ не можливо встановити, яким вимогам нормативно-правових актів не відповідає місце розташування спірної земельної ділянки, а також зважаючи на відсутність у ньому таких обґрунтувань для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як приналежність земельної ділянки до земель колективної власності, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування вказаного наказу та зобов`язання переглянути клопотання позивача від 02.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Бубни, Чорнухинський район, Полтавська область, 37121, рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 25.10.2019 №8859-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність сільськогосподарського призначення державної власності площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя А.Б. Головко