Рішення № 87675037, 19.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6455/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому просить:

- скасувати рішення сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.07.2019 року №510-VII “Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області”;

- зобов`язати Комишівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області затвердити поданий гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 5122082000:02:002:0112 у власність, площею 1,0000 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 02.04.2019 року вона подала заяву до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту). Комишівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області рішенням №510-VIІ від 23.07.2019 року відмовила гр. ОСОБА_2 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Позивач вказала, що 14.06.2018 року нею було подано заяву до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту). Рішенням сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 04.07.2018 року №255-VII позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту). Пунктом 2 вказаного рішення сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області гр. ОСОБА_1 було зобов`язано розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надати погоджений проект землеустрою на затвердження до сільської ради.

Позивач зазначила, що на виконання вимог ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України та рішення сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 04.07.2018 року №255-VII, нею було замовлено в ПП «Тайзер експо Україна» розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Позивач вказала, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.186-1 Земельного кодексу України було погоджено начальником міськрайонного управління в Ізмаїльському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (висновок від 26.12.2018 року №11719/82-18) та головним архітектором району Ізмаїльської районної державної адміністрації (висновок від 10.12.2018 року №575-В), що свідчить про його відповідність вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

05.03.2019 Відділом у Ізмаїльському районі міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїл Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.09.2018 року, розробленого ПП «Тайзер експо Україна», було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі, кадастровий номер земельної ділянки: 5122082000:02:002:0112.

Позивач вказала, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

У даному випадку підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позивач зазначила, що оскільки нею надано погоджений проект землеустрою, а також витяг з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки, законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою у Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області не було, і в даному випадку сільська рада як суб`єкт владних повноважень не наділений свободою розсуду при виконанні повноважень щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, і не може на власний розсуд обирати чи приймати рішення про затвердження проекту чи ні.

При розгляді заяви позивача про затвердження проекту землеустрою сільська рада повинна діяти виключно в межах та у спосіб, що передбачені законом, та приймати відповідні рішення про затвердження проекту землеустрою, або відмову в його затвердженні, однак виключно за наявності визначених законом підстав для прийняття конкретного рішення.

Позивач вважала, що відповідач не мав права відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, оскільки у випадку надання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач повинен прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Ухвалою судді від 06.11.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 05 грудня 2019 року о 10:00 год.

Протокольною ухвалою від 05.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 05.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 21 січня 2020 року о 10 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 21 січня 2020 року на 10:00 год., сторони не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

21.01.2020 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

18.11.2019 року через канцелярію суду від секретаря Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, у якому останній зазначив, що Комишівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області позов визнає повністю.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 14.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеській області (в межах населеного пункту) (а.с. 17).

Рішенням сесії Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 04.07.2018 року №255-VII ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеській області (в межах населеного пункту) (а.с. 15).

У подальшому ОСОБА_1 замовлено в ПП “Тайзер експо Україна” розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 погоджено начальником міськрайонного управління в Ізмаїльському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (висновок від 26.12.2018 року №11719/82-18) та головним архітектором району Ізмаїльської районної державної адміністрації (висновок від 10.12.2018 року №575-В) (а.с. 43 зворотня сторона, а.с. 44).

05.03.2019 відділом у Ізмаїльському районі міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та місті Ізмаїл Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.09.2018 року, розробленого ПП “Тайзер експо Україна”, було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі, кадастровий номер земельної ділянки 5122082000:02:002:0112.

02.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 1,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту) (а.с. 22).

До заяви позивач додала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23 липня 2019 року №510-VII відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеській області (в межах населеного пункту) (а.с. 14).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частинами 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України, передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Як встановлено судом вище, позивач звертаючись 02 квітня 2019 року до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 1,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту), додала погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5122082000:02:002:0112.

Таким чином, передбачених земельним законодавством підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, який було погоджено у встановленому ст.186-1 ЗК України порядку, за наявності відомостей про реєстрацію сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, за відсутності потреби в державній експертизі проекту – у відповідача не було.

Тому суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача від 23.07.2019 року №510-VII про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п. 2, 4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про можливість органу місцевого самоврядування прийняти обґрунтоване та законне рішення на користь позивача, яке виключає право відповідача діяти на власний розсуд.

Тому суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 5122082000:02:002:0112 у власність, площею 1,0000 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18, де відповідачем також був орган місцевого самоврядування у подібних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.07.2019 року №510-VII про відмову у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту); та зобов`язання Комишівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 5122082000:02:002:0112 у власність, площею 1,0000 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту) – є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (адреса: вул. Миру, 3, с. Комишівка, Ізмаїльський район, Одеська область, 68653, код ЄДРПОУ 04378528) – задовольнити повністю.

Скасувати рішення Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.07.2019 року №510-VII про відмову у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Зобов`язати Комишівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 5122082000:02:002:0112 у власність, площею 1,0000 га з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Стягнути з Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (адреса: вул. Миру, 3, с. Комишівка, Ізмаїльський район, Одеська область, 68653, код ЄДРПОУ 04378528) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя В.В. Андрухів

.