Рішення № 87674982, 17.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3625/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо подвійного нарахування та сплати позивачем єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем та як самозайнятою особою;

- зобов`язати відповідача утриматись від цих дій.

Ухвалами суду від 05.07.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 03.09.2019 року: зупинено провадження у справі № 420/3625/19 – до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 520/3939/19; від 30.01.2020 року: поновлено провадження у справі.

В судове засідання 17.02.2020 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.89-90)

В матеріалах справи наявне клопотання позивача, в якому останній просить розглядати справу за його позовом № 420/3625/19 без його участі. (а.с.86)

Відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив, будь-яких заяв від нього щодо судового розгляду за даною явкою, в тому числі про відкладення (перенесення) судового засідання, до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивач зареєстрований у передбаченому законом порядку з 10.05.2008 року як фізична особа-підприємець, з 12.05.2008 року він стає на обліку у органах державної податкової служби. Основним видом моєї діяльності визначено Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права. На протязі останніх 3-х років та на даний час позивач є платником єдиного податку другої групи та платником єдиного соціального внеску;

- 28.04.2009 року позивачем було набуто статусу адвоката на підставі рішення кваліфікаційно–дисциплінарної комісії Одеської області від 24.04.2009 р. № 33/154 та видане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1775. Як позивачу стало випадково відомо, ГУ ДФС в Одеській області нараховує йому єдиний соціальний внесок фактично два рази як для фізичної особи-підприємця яка обрала спрощену систему оподаткування та для особи, яка провадить незалежну професійну діяльність;

- оскільки на рахунку позивача по сплаті ЄСВ з 2013 року була значна переплата про списання грошових коштів в рахунок подвійної сплати ЄСВ позивач дізнався випадково лише в 2019 році;

- для з`ясування та підтвердження відповідних обставин позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області із запитом про надання інформації з якого часу йому нараховується єдиний соціальний внесок як особі яка проводить незалежну професійну діяльність; на підставі чого йому нараховується єдиний соціальний внесок як особі яка проводить незалежну професійну діяльність; в якому розмірі позивачу було нараховано та сплачено ним єдиний соціальний внесок як особою яка проводить незалежну професійну діяльність;

- 12.06.2019 року позивач отримав відповідь від відповідача в якій зазначено, що 28.08.2018 року йому встановили ознаку незалежної професійної діяльності в інформаційній системі «Податковий блок». В зв`язку з чим, в автоматичному режимі в інформаційній системі «Податковий блок» було проведені нарахування єдиного внеску, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність: 19.10.2018 року – 1638,12 грн. за 3 квартал 2018 року; 19.01.2019 року – 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року. У 2018 році ним було сплачено єдиного внеску у загальній сумі 10080,00 грн., у 2019 році у загальній сумі 5210 грн.;

- позивачу фактично два рази нараховується сплата ЄСВ. Про що свідчать наведені відповідачем відомості, що у 2019 році до бюджету було перераховано 5210 грн., враховуючи що з урахуванням ставки в квартал 2754,18 грн. та нарахування ЄСВ саме поквартально. Викладені дії відповідача щодо нарахування подвійної сплати ЄСВ є протиправними;

- спірним питанням у цій справі є те, що позивачу нараховується та утримається з нього ЄСВ за двома підставами, а саме: як фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з одного і того ж виду діяльності за КВЕД. Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність;

- виходячи з системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Також Законом № 2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Разом з тим, питання сплати ЄСВ регулюється не тільки Законом № 2464, але і нормами Податкового кодексу України, які є взаємопов`язані та повинні досліджуватися в сукупності;

- позивач здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у позивача не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. За таких обставин перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 2-ої групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10);

- позиція підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановою від 21.01.2016 року у справі № 808/7758/13-а, в якій суд дійшов висновку, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа;

- що стосується складання податкової вимоги про сплату недоїмки слід звернути увагу суду на те, що позивач не отримував жодної податкової вимоги, на даний час як і раніше, до моменту подачі позову, жодної недоїмки перед державними органами у нього не було. Як зазначено в позові позивач випадково дізнався про подвійне нарахування ЄСВ в електронному кабінеті платника податків та після цього звернуся із відповідним запитом до відповідача. Згідно отриманої відповіді заборгованості в позивача не має при цьому утримується з нього ЄСВ два рази шляхом списання грошових коштів за рахунок сформованої значно раніше переплати. В зв`язку з викладеним вище взагалі не зрозуміло яка саме податкова вимога складалась та чи взагалі вона направлялась йому як платнику податків. Також представник відповідача не надає копії чи взагалі достатніх відомостей, щодо податкової вимоги, до відзиву на позов при цьому посилається на наявність податкової вимоги у тексті відзиву;

- відповідачем до відзиву надано роздруківку надходжень до бюджету грошових коштів сплачених (списаних) з позивача загалом на 17-ти аркушах в обґрунтування обставин викладених у відзиві. З наданих документів не зрозуміло яку саме суму грошових коштів (ЄСВ як особи яка проводить незалежну професійну діяльність) було сплачено до бюджету від позивача з моменту присвоєння йому статусу (помітки) незалежна проф. діяльність, що значно ускладнює об`єктивне встановлення обставин справи.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням, що з матеріалів справи вбачається, що за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості скаржника, станом на 31.10.2018, становить 15802,24 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 № Ф-14220-52, відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем з 10 травня 2008 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено відомості за № 25520000000006053, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС в Одеській області, Чорноморське управління, Білгород-Дністровська державна податкова інспекція (м. Білгород-Дністровський) з 12.05.2008 року. (а.с.54)

Також, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань:

- види діяльності:

- Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний);

- Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування;

- дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску, клас професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності:

- дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску: 15010312210/15013;

- дані про клас професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності: 2.

28 квітня 2009 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1775. (а.с.12)

Позивач звернувся до відповідача із запитом від 20 травня 2019 року (а.с.13), в якому просив надати інформацію таких питань:

- з якого часу нараховується єдиний соціальний внесок як особі яка проводить незалежну професійну діяльність;

- на підставі чого позивачу нараховується єдиний соціальний внесок як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність;

- в якому розмірі було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, як особою яка проводить незалежну професійну діяльність.

В даному запиті позивачем також зазначено, зокрема, що:

- він являється фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим у передбаченому законом порядку з 10.05.2008 року, з 12.05.2008 року позивач стоїть на обліку у органах податкової служби;

- на даний час він є платником єдиного податку другої групи та платником єдиного соціального внеску;

- як позивачу стало випадково відомо, що єдиний соціальний внесок фактично нараховується йому два рази як для фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, та для особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

На лист позивача від 20.05.2019 року відповідач листом, № 11658/Ш/15-32-53-07-05 від 05.06.2019 року (а.с.14-15), повідомив позивача про наступне:

- правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями;

- відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

- базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464);

- Законом № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 1 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний»;

- тобто, якщо платником єдиного внеску-особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464);

- ставка єдиного внеску для платників єдиного внеску відповідно до норм ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 встановлено у розмірі 22 відсотки;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464);

- згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України позивач обліковуєтся в Раді адвокатів Одеської області та здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, дата реєстрації 28.04.2009, номер реєстрації - 1775, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності в інформаційній системі «Податковий блок» 28.08.2018 року;

- в зв`язку з чим, в автоматичному режимі в Інформаційній системі «Податковий блок» позивачу були проведені нарахування єдиного внеску, як особі, яка провадять незалежну професійну діяльність: 19.10.2018 року – 1638,12 гри. за 3 квартал 2018 року; 19.01.2019 року – 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року;

- у 2018 році позивачем було сплачено єдиного внеску у загальній сумі 10080,00 грн., у 2019 році – у загальній сумі 5210 грн.;

- електронний сервіс «Електронний кабінет платника» на офіційному сайті ДФС України надає можливість платникам податків переглянути свій стан розрахунків з бюджетом.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо подвійного нарахування до сплати позивачем єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем та як самозайнятою особою, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення та на виконання ухвали суду, відповідачем суду надано копії ІКП щодо позивача за 2018-2019 роки, відповідно до якої код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, та які проводять незалежну професійну діяльність). (а.с.27-45)

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2014 р. за № 1553/26330 (далі – Порядок № 1162), ним визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.

Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 1162 порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку № 1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755.

Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону № 2464-VI ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону № 2464-VI відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 р. за № 785/25562 (далі – Положення № 10-1).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Положення № 10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Положення № 10-1 облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме, зокрема: відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів), визначає

Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказ Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905 (далі – Порядок № 435).

Згідно з п. 16 розділу ІV Порядку № 435, фізичні особи – підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43).

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, а саме:

У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем з 10 травня 2008 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено відомості за № 25520000000006053, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС в Одеській області, Чорноморське управління, Білгород-Дністровська державна податкова інспекція (м. Білгород-Дністровський) з 12.05.2008 року.

Водночас застосовані судом у цій справі норми права свідчать про те, що фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

При цьому аналіз п.п. 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.

До того ж, як передбачено у п. 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

При цьому, закріплене пунктом 4 розділу VI Порядку № 1162 право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви.

Жодного доказу на підтвердження того, що позивач після отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1775 від 28 квітня 2009 року подав заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу – відповідачем суду не надано.

Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000.

Отже, суд вважає, що дії відповідача щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000 не узгоджуються з нормами Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.

Крім того, системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи – підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому з огляду на положення пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України не можливим є застосування до правовідносин щодо сплати єдиного внеску положень цього Кодексу.

Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, відповідно відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі-підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.

Доводи відповідача про те, що оскаржувані дії відповідача узгоджуються з приписами пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, суд вважає недоречними.

Здійснивши аналіз зазначеного пункту, суд дійшов висновку про наявність колізії між положеннями нормативно–правових актів різної юридичної сили, а саме: приписи пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, яким передбачено обов`язок формування та подання звіту фізичною особою – підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

При цьому положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО – на загальній системі оподаткування, ФО – на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізична особа – підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

За наявного існуючого правового регулювання, взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.

Також суд звертає увагу, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними у цій справі є висновки Європейського суду з прав людини справа «Серков проти України» (цитовані у пункті 65 цієї постанови), оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19) тощо.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновку, що:

- позиція відповідача зі спірних питань, – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи;

- оскаржувані дії щодо подвійного нарахування до сплати позивачу єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно

- позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, – підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову додано квитанцію про сплату № 11571 від 19.06.2019 року на суму 1921,00 грн. (а.с.8)

Відповідно стягненню з Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 9, 159, 162, 194, 205, 241-246, 250, 255, 291, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код юридичної особи: 39398646) про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної Фіскальної Служби в Одеській області щодо подвійного нарахування до сплати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю та як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області утриматись від вчинення дій щодо подвійного нарахування до сплати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю та як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.