Рішення № 87674930, 19.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 р. № 400/3337/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Національної поліції України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601

про:визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу від 19.08.2019 № 1569,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Національної поліції України (надалі – НПУ або відповідач) від 19.08.2019 № 1560 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що, в порушення затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 «Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України», службове розслідування було проведено необ`єктивно та упереджено. За твердженнями позивача, в період проведення відповідачем службового розслідування «… зникли підстави для проведення службового розслідування взагалі …», проте НПУ проігнорувала цей факт і прийняла рішення про притягнення працівників Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі – ГУНП) до дисциплінарної відповідальності. ОСОБА_1 зазначив, що він не надавав пояснення у рамках проведеного відповідачем службового розслідування. Як зазначив позивач, притягнення його до дисциплінарної відповідальності було вчинено після спливу шестимісячного строку, а сам факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни не є доведеним належним чином.

НПУ позов не визнала, зазначила у відзиві (т. спр. 1, арк. 80-88), зокрема, таке. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі № 1440/2177/18 ГУНП 26.11.2018 видало наказ про поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП. Проте, з урахуванням специфіки служби в поліції, видання наказу та внесення відповідного запису у трудову книжку не є достатніми діями, що свідчать про виконання рішення суду. Так, ГУНП було зобов`язано видати ОСОБА_2 службове посвідчення, спеціальний жетон та ознайомити ОСОБА_2 з функціональними обов`язками. До чергового звільнення ОСОБА_2 (наказ ГУНП від 20.02.2019 № 46 о/с) посадові особи ГУНП не видали йому службове посвідчення та не ознайомили з функціональними обов`язками. На думку позивача, з урахуванням того, що ОСОБА_2 було звільнено 20.02.2019, останнім днем строку для застосування до позивача дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарних проступків є 19.08.2019.

На вимогу суду ГПУ надала копії матеріалів службового розслідування, за результатами якого позивача було притягнути до дисциплінарної відповідальності (т. спр. 1, арк. 97-282, т. спр. 2-5).

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Позивач подав додаткові докази (т. спр. 1, арк. 45-57) та пояснення щодо них (т. спр. 6, арк. 7). Також позивач надав пояснення (т. спр. 6, арк. 85-88) щодо правових підстав для оформлення ОСОБА_2 довідки від 28.11.2018 № 673 замість службового посвідчення.

Відповідач надав пояснення (т. спр. 6, арк. 63-74, 77-82). У поясненнях від 28.12.2019 НПУ, зокрема, зазначила, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника управління кадрового забезпечення ГУНП та здійснюючи керівництво і контроль за роботою відділів та секторів управління кадрового забезпечення, «… був обізнаний про поновлення ОСОБА_2 на посаді, проходженням ним служби та звільнення його зі служби в поліції, що у свою чергу вказує на те, що позивач свідомо не давав доручення видати ОСОБА_2 службове посвідчення, не здійснював контроль на даному напрямку роботи та самоусунувся від забезпечення якісного та ефективного виконання покладених на управління кадрового забезпечення функцій (передбачено пунктом 2.2 його посадової інструкції) у частині видачі службового посвідчення …».

В судовому засіданні позивач і його представник вимоги адміністративного позову підтримали, представник відповідача просив відмовити у його задоволенні. Представник НПУ зазначив, що ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності саме за фактом невидачу ОСОБА_2 службового посвідчення, а не за фактом неознайомлення ОСОБА_2 з функціональними обов`язками.

Як встановлено судом, 15.05.2019 до НПУ надійшов лист Територіального управління Державного бюро розслідувань (надалі – ДБР), розташованого у місті Миколаєві, від 07.05.2019 № 05.2/05.2/3936 (т. спр. 1, арк. 100-103). У вказаному листі ДБР повідомило відповідача про розслідування кримінального провадження за частиною третьою статті 382 Кримінального кодексу України за заявою ОСОБА_2 про невиконання у 2016-2018 роках начальником Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_3 , за попередньою змовою з Головою Національної поліції України ОСОБА_4 , судових рішень щодо поновлення порушених трудових прав ОСОБА_2 .

ДБР просило НПУ призначити службове розслідування за фактами, зокрема: порушення колишнім та діючим начальником ГУНП службової дисципліни при прийнятті у період з грудня 2016 року по теперішній час наказів ГУНП, що стосуються ОСОБА_2 , які скасовані судовими рішеннями як протиправні; можливого порушення діючим начальником ГУНП службової дисципліни при прийнятті наказів ГУНП № 347 о/с від 27.11.2018, № 1480 о/с від 06.12.2018, № 82 о/с від 30.01.2019 та № 46 о/с від 20.02.2019.

Наказом від 12.06.2019 № 568 Голова НПУ призначив службове розслідування (т. спр. 1, арк. 104).

12.08.2019 Голова НПУ затвердив «Висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни колишнім керівництвом центрального органу управління поліції та посадовими особами ГУНП в Миколаївській області» (надалі – Висновок, т. спр. 1, арк. 112-150).

Один з членів дисциплінарної комісії висловив незгоду з Висновком, виклавши окрему думку (арк. спр. 146-150).

Як вказано у Висновку (стор. 14), рішенням від 19.11.2018 у справі № 1440/2177/18 (надалі – Рішення суду, т. спр. 1, арк. 226-231) Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_2 до ГУНП шляхом:

визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУНП від 03.09.2018 № 1022 про звільнення полковника поліції ОСОБА_2 з посади заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП;

визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУНП від 17.09.2018 № 258 о/с про увільнення полковника поліції ОСОБА_2 з посади заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП та призначення його слідчим відділення Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції;

визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУНП від 03.10.2018 № 1125 о/с про звільнення полковника поліції ОСОБА_2 зі служби в поліції;

визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУНП від 05.10.2018 № 283 о/с;

поновлення полковника поліції ОСОБА_2 на штатній посаді заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП відповідно до штатного розпису (штату) ГУНП;

стягнення з ГУНП на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 06.11.2018 по 19.11.2018 у сумі 5 831,70 грн.

При цьому, Рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення підлягало негайному виконанню.

Копія Рішення суду надійшла до ГУНП 26.11.2018 (т. спр. 1, арк. 225).

26.11.2018 заступник начальника ГУНП ОСОБА_5 проставив на копії Рішення суду резолюцію: « ОСОБА_6 Попков О. ОСОБА_7 Щербина О.А. До опрацювання та відповідного реагування згідно з чинним законодавством». Проти прізвищ ОСОБА_8 і ОСОБА_9 була відмітка про контроль (т. спр. 1, арк. 224).

Згідно з поясненнями, що містяться у матеріалах службового розслідування (т. спр. 5, арк. 74, 6, 48 ), ОСОБА_6 – начальник відділу правового забезпечення ГУНП, Попков О.І. – начальник управління кадрового забезпечення (УКЗ) ГУНП, Щербина О.А. – головний бухгалтер управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП.

ОСОБА_8 27.11.2018 проставив на копії Рішення суду резолюцію « ОСОБА_1 до вик.»; ОСОБА_1 проставив резолюцію «Малишев ОСОБА_10 . Прошу узгодити дії по виконанню»; ОСОБА_11 проставив резолюцію « ОСОБА_12 . Забезпечити виконання резолюції заст. нач. УКЗ».

Згідно з поясненнями, що містяться у матеріалах службового розслідування (т. спр. 5, арк. 17, 28), ОСОБА_11 – заступник начальника відділу комплектування УКЗ ГУНП, Потішняк ОСОБА_13 – старший інспектор відділу комплектування УКЗ ГУНП.

На виконання Рішення суду 26.11.2018 начальник ГУНП видав наказ № 342 о/с «По особовому складу» (надалі – Наказ № 342), зміст якого полягає у скасуванні наказів ГУНП, які, відповідно до резолютивної частини Рішення суду, вже були скасовані судом (т. спр. 1, арк. 232-233). Цим наказом ОСОБА_2 був поновлений на посаді заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП.

Наказом начальника ГУНП від 27.11.2018 № 347 о/с «По особовому складу» (т. спр. 1, арк. 237) на полковника поліції ОСОБА_2 було тимчасово (на 4 місяці, по 28.03.2019) покладено виконання обов`язків слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУНП.

Наказом начальника ГУНП від 20.02.2019 № 46 о/с «По особовому складу» (т. спр. 1, арк. 242) заступник начальника ГУНП – начальник слідчого управління ГУНП полковник поліції Савченко О.В ОСОБА_14 , у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, був звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі – Закон).

Відповідно до копії сторінки трудової книжки ОСОБА_2 (т. спр. 1, арк. 252), 05.10.2018 під номером 16 був вчинений запис про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції на підставі наказу № 283 о/с від 05.10.2018, що в подальшому був визнаний протиправним та скасований Рішенням суду; 26.11.2018 під номером 17 був вчинений запис (з посиланням на Наказ № 342) про недійсність запису 16.

На стор. 20 Висновку зазначено, що «… під час поновлення 26.11.2018 на посаді ОСОБА_2 службове посвідчення не видали та з функціональними обов`язками його не ознайомили …».

У письмових поясненнях (т. спр. 6, арк. 77-82) НПУ зазначила, що позивач доручив виконання Рішення суду посадовій особі відділу комплектування (ВК) УКЗ ГУНП, в той час як питання видачі службових посвідчень відносяться до компетенції відділу проходження служби (ВПС) УКЗ ГУНП. На думку відповідача, з урахуванням змісту посадових обов`язків ОСОБА_1 , він мав «… окремо надати доручення працівникам відділу проходження служби на виконання дій, пов`язаних з видачою ОСОБА_2 службового посвідчення, однак цього не зробив, обмежившись лише наданим ОСОБА_11 дорученням …».

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.10 розділу 2 Посадової інструкції заступника начальника управління – начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області підполковника поліції Горошка Вячеслава ОСОБА_15 (надалі – Посадова інструкція, т. спр. 5, ар. 122-123), позивач здійснює керівництво і контроль за роботою відділів і секторів управління кадрового забезпечення: ВК, СОВПАП, СОШР, ВПС, СОАЗ, ВСГР, ВПЗ, ВПН, окрім відділу інспекції з особового складу; забезпечує якісне та ефективне виконання покладених на управління завдань і функцій; здійснює контроль за оформленням і видачею службових посвідчень, трудових книжок, відпускних документів та довідок працівникам, веденням архівно-пошукової роботи з питань підтвердження стажу служби.

У поясненнях, що були надані в ході службового розслідування, ОСОБА_1 на питання, чому під час поновлення ОСОБА_2 йому не видали службове посвідчення (т. спр. 5, арк. 13, зв. бік), повідомив, що «… штатним розписом ГУНП передбачена одна посада заступника начальника Головного управління – начальника слідчого управління ГУНП в Миколаївській області. Таким чином ГУНП може видати лише одне посвідчення за вказаною посадою, яке і було видано полковнику поліції ОСОБА_16 . Враховуючи, що у встановленому законодавством порядку службове посвідчення заступника начальника Головного управління – начальника слідчого управління ГУНП в Миколаївській області у ОСОБА_16 не вилучалось, видавати друге посвідчення за вказаною посадою також ОСОБА_2 не було правових підстав …».

Під час розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що НПУ не врахувала ту обставину, що наказом начальника ГУНП від 06.12.2018 № 1480 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» (т. спр. 1, арк. 56-57) полковника поліції ОСОБА_2 було відсторонено на час проведення службового розслідування від виконання службових обов`язків (посади). Відповідно до частини восьмої статті 70 Закону, на період відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак і табельна вогнепальна зброя. Отже, на думку позивача, з 06.12.2018 у нього «… виникли додаткові правові підстави, що забороняли видачу ОСОБА_2 службового посвідчення …».

До пояснень позивач додав копію довідки № 673 за підписом начальника УКЗ ГУНП, що була видана 28.11.2018 ОСОБА_2 замість службового посвідчення (т. спр. 6, арк. 89).

Як вказано на стор. 29 Висновку, заступник начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 , у порушення підпункту 1 пункту 1, підпункту 2 пункту 2 розділу ІІІ Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень, пунктів 2.1, 2.2, 2.10 посадових інструкцій, не забезпечив якісне та ефективне виконання покладених на УКЗ завдань і функцій та не проконтролював оформлення і видачу службового посвідчення ОСОБА_2 . Причинами та умовами, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, НПУ вказала недисциплінованість та неналежне ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ІІІ затвердженого наказом МВС України від 26.04.2017 № 347 «Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі та знищення службових посвідчень Національної поліції України», службові посвідчення отримують поліцейські, які перебувають на службі в органах (підрозділах) поліції, установах, що належать до сфери управління Національної поліції і яким присвоєні спеціальні звання поліції. Службові посвідчення поліцейським та державним службовцям структурних підрозділів Головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві та їх територіальних (відокремлених) підрозділів видаються в підрозділах кадрового забезпечення Головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві (підпункт 2 пункту 2 розділу ІІІ вказаного вище Порядку).

В матеріалах службового розслідування наявна копія рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 1440/1595/18, яким ГУНП було зобов`язано видати ОСОБА_2 службове посвідчення, яке підтверджує його повноваження заступника начальника Головного управління – начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та спеціальне звання полковник поліції (т. спр. 4, арк. 17-19).

Пунктом 2 наказу від 19.08.2019 № 1569 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (надалі – Наказ, т. спр. 1, арк. 14-15) Голова НПУ за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 1 пункту 1, підпункту 2 пункту 2 розділу ІІІ Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень, затвердженого наказом МВС від 26.04.2017 № 347, пунктів 2.1, 2.2, 2.10 посадових інструкцій, затверджених начальником управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області Попковим О.І. від 27.06.2018, застосував до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

З наявних в матеріалах службового розслідування документів суд встановив, що наказом т.в.о. начальника ГУНП від 15.06.2016 № 132 о/с «По особовому складу» (т. спр. 1, арк. 152) полковника поліції ОСОБА_2 було призначено заступником начальника ГУНП – начальником слідчого управління.

Наказом начальника ГУНП від 22.12.2016 № 356 о/с «По особовому складу» (надалі – Наказ № 356, т. спр. 1, арк. 153) заступник начальника ГУНП – начальник слідчого управління ГУНП полковник поліції Савченко О ОСОБА_17 , у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, був звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону. Підставою для видання Наказу № 356 був вказаний наказ Національної поліції України від 01.09.2016 № 1093.

Наказом № 356 на посаду заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП був призначений підполковник поліції ОСОБА_16 .

У постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі № 814/2851/16 за позовом ОСОБА_2 до ГУНП про визнання протиправним та скасування Наказу № 356, поновлення на посаді (т. спр. 1, арк. 158-160) вказано, що пункт 3 наказу Голови Національної поліції України від 01.09.2016 № 1093 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції (на підставі якого ГУНП видало Наказ № 356) був визнаний протиправним та скасований рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 у справі № 1856/16. З урахуванням цього, суд у справі № 814/2851/16 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 : визнав протиправним та скасував Наказ № 356 в частині звільнення ОСОБА_2 , поновив з 23.12.2016 ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП, стягнув з ГУНП на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.12.2016 по 31.05.2017 в сумі 64 788,80 грн.

Постановою від 12.12.2017 (т. спр. 1, арк. 163-166) Одеський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2017, прийняв нову постанову, якою визнав протиправним та скасував Наказ № 356 в частині звільнення ОСОБА_2 , поновив з 23.12.2016 ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП, стягнув з ГУНП на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23.12.2016 по 31.05.2017 в сумі 42 963,71 грн.

22.06.2017 начальник ГУНП видав наказ № 146 о/с «По особовому складу» (т. спр. 1, арк. 171), яким скасував Наказ № 356 в частині звільнення ОСОБА_2 . Зміни до цього наказу, що пов`язані з прийняттям Одеським апеляційним адміністративним судом постанови від 12.12.2017, були внесені наказом начальника ГУНП від 15.02.2018 № 51 о/с «По особовому складу» (т. спр. 1, арк. 174-175).

Проте, поновлення ОСОБА_2 на посаді 22.06.2017 не відбулось, оскільки наказом від 22.06.2017 № 147 о/с «По особовому складу» полковника поліції ОСОБА_2 з 22.06.2017 було призначено заступником начальника відділення поліції – начальником слідчого відділення Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції, увільнивши його від посади заступника начальника ГУНП – начальника слідчого управління ГУНП (т. спр. 1, арк. 187).

І в подальшому, незважаючи на численні судові рішення, якими були визнані протиправними та скасовані накази ГУНП, пов`язані з проходженням ОСОБА_2 служби в поліції, ГУНП не поновило ОСОБА_2 на посаді, з якою він був звільнений Наказом № 356. Відповідні обставини встановлені, зокрема, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 1440/1595/18.

Як зазначено у цьому рішенні (т. спр. 4, арк. 17-19), 31.05.2018 ОСОБА_2 31.05.2018 звернувся до ГУНП з приводу видачі йому службового посвідчення. Також з цього приводу ОСОБА_2 звертався 04.06.2018, 06.06.2018, 08.06.2018. Саме незадоволення ГУНП заяв ОСОБА_2 стало причиною подання ним відповідного адміністративного позову.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 12 затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (надалі – Дисциплінарний статут), дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконання обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга статті 13 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

У пунктах 1 та 2 частини першої статті 18 Закону вказано, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з Висновком, суть дисциплінарного проступку ОСОБА_1 (протиправна винна бездіяльність) - невиконання ним обов`язків, встановлених пунктами 2.1, 2.2, 2.10 розділу 2 Посадової інструкції.

В судовому засіданні представник НПУ пояснив, що бездіяльність позивача, в результаті якої ОСОБА_2 , після прийняття Рішення суду, не було видано службове посвідчення, полягає в тому, що ОСОБА_1 (начальник ВК УКЗ ГУНП), крім того, що доручив своїм підлеглим (посадовим особам ВК УКЗ ГУНП) підготувати проект Наказу № 342, мав (як заступник начальника УКЗ ГУНП) дати доручення начальнику ВПС УКЗ ГУНП щодо видачі ОСОБА_2 службового посвідчення.

Суд з доводами відповідача не погодився.

По-перше, у Посадовій інструкції прямо не вказано, що позивач надає доручення начальнику ВПС чи несе персональну відповідальність за організацію роботи УКЗ ГУНП.

По-друге, виходячи зі змісту Висновку, відзиву та пояснень НПУ, відповідач вважає, що видача ОСОБА_2 службового посвідчення є однією із складових поновлення його на посаді. Тобто, на думку НПУ, обов`язок з видачі посвідчення виник у посадових осіб УКЗ ГУНП після отримання Рішення суду та видання Наказу № 342, 26.11.2018. Проте, в матеріалах службового розслідування (т. спр. 1, арк. 257) наявна копія довідки (від 20.06.2019 № 427/14-2019) за підписом начальника ВПС УКЗ ГУНП ОСОБА_18 . У довідці вказано, зокрема, таке: «… службове посвідчення працівника міліції від 30.10.2012 НОМЕР_1 видане ОСОБА_2 , заступнику начальника управління здано до УКЗ ГУНП та знищено в установленому порядку. Посвідчення працівника поліції ОСОБА_2 не видавалося …». Таким чином, відповідно до зібраних у ході службового розслідування доказів, у ОСОБА_2 на момент його першого звільнення у 2016 році не було посвідчення працівника поліції. Виходячи з цього, скасування Рішенням суду наказів: від 03.09.2018 № 1022 про звільнення ОСОБА_2 з посади, від 17.09.2018 № 258 о/с про увільнення ОСОБА_2 з посади та призначення його слідчим відділення Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції, від 03.10.2018 № 1125 о/с про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, від 05.10.2018 № 283 о/с про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції та поновлення Рішенням суду ОСОБА_2 на посаді не мали своїм безпосереднім наслідком видачу ОСОБА_2 службового посвідчення. В той же час, за результатами службового розслідування не було встановлено, з вини якої посадової особи УКЗ ГУНП ОСОБА_2 не було видано службове посвідчення після призначення його на посаду в ГУНП 07.11.2015.

По-третє, на думку суду, у Висновку безпідставно ототожнені функція оформлення і видачі службових посвідчень та функція контролю за оформленням і видачею службових посвідчень.

По-четверте, суд вважає хибним доводи відповідача про те, що «… дисциплінарний проступок, з огляду на підпункт 1 пункту 1 розділу ІІІ Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі та знищення службових посвідчень, затвердженого наказом МВС України від 26.03.2017 № 347, вчинявся кожного наступного дня після дати звільнення, поки наказом ГУНП в Миколаївській області від 20.02.2019 № 46 о/с ОСОБА_2 в черговий раз не було звільнено зі служби в поліції. Тому востаннє дисциплінарний проступок, який полягав у невидачі ОСОБА_2 посвідчення, вчинявся 19.02.2019, напередодні його звільнення зі служби в поліції …». Як вказано вище, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 1440/1595/18 було встановлено, що з приводу видачі службового посвідчення ОСОБА_2 звертався до ГУНП ще у 2018 році (травень, червень).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось з порушенням норм Дисциплінарного статуту, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601 ідентифікаційний код: 40108578) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код: 40108578) від 19.08.2019 № 1569 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна