Рішення № 87674807, 12.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.004940

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Павліш О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою:

- визнати незаконним та скасувати рішення №0053915013 від 17 липня 2019 начальника Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області Кобільника А.С. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем здійснювалась сплата єдиного соціального внеску у повному обсязі, відповідно до встановлених термінів такої сплати. Проте кошти сплачувались позивачем на помилковий рахунок. Позивач зазначає, що оскільки ним фактично здійснено всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання податкового обов`язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати грошового зобов`язання не є достатньою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому вказано, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику нараховується пеня. Окрім того, приписами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” встановлено обов`язок платника своєчасно сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану, та не передбачено можливості звільнення такого платника єдиного внеску від відповідальності, установленої за невиконання відповідного зобов`язання. Вказує, що згідно даних інтегрованої картки ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 7678,30 грн та пеня в сумі 3008,66 грн за період з 22.12.2015 до 18.06.201. Відтак, рішення № 0053915013 від 17.07.2019 з розрахунком штрафної санкції є правомірним. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.09.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.10.2019 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019.

Ухвалою суду від 25.10.2019 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

Суд дослідив матеріали справи, та оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та

встановив:

Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку з питань несплати (неврахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за наслідками якої 17.07.2019 прийнято рішення № 0053915013 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 7678,30 грн (20% з 01.01.2015) за період з 22.12.2015 до 18.06.2019 та нараховано пеню у сумі 3008,66 грн (0,1% від суми недоїмки) (а.с.6).

Прийняття відповідачем цього рішення стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі – Закон України №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. ч. 8, 11 ст. 9 Закону України №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За правилами ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема :за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі – Інструкція №449).

Згідно п.1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Положеннями підп.2 п.2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Відповідно до п.7 розділу VII Інструкції №449, рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів. За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

З аналізу викладених правових норм слідує висновок, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем здійснювалась сплата єдиного соціального внеску щоквартально та у повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій, долучених до матеріалів справи, а саме квитанція № 0.0.1555880855.1.1 від 17.12.2019, квитанція №0.0.1217197039.1 від 19.12.2018, квитанція №0.0.1494587860.1 від 16.10.2019, квитанція №0.0.1526812115.1 від 18.11.2019, квитанція №0.0.1470608253.1 від 19.09.2019; квитанція №0.0.1414634502.1 від 19.07.2019, квитанція №0.0.13843587758.1 від 18.06.2019, квитанція № 0.0.1440361839.1 від 19.08.2019, квитанція №0.0.13.56810044.1 від 17.05.2019, квитанція № 0.0.1331840736.1 від 19.04.20-19, квитанція № 0.0.1299412039.1 від 18.03.2019, квитанція №0.0.1272079614.1 від 19.02.2019, квитанція №0.0.1241621318.1 від 17.01.2019, квитанція № 0.0.1274434716.1 від 20.02.2019, квитанція від 18.12.2017 на суму 2112,00 грн, квитанція №0.0.896044565.1 від 17.11.2017, квитанція №0.0.874114825.1 від 19.10.2017, квитанція № 0.0.852859407.1 від 19.09.2017, квитанція № 0.0.830450183.1 від 18.08.2017, квитанція № 0.0.810460543.1 від 19.07.2017, квитанція № 0.0.767958196.1 від 18.05.2017, квитанція № 0.0.750058192.1 від 20.04.2017, квитанція № 0.0.727703115.1 від 17.03.2017, квитанція №0.0.1189104658.1 від 19.11.2018, квитанція №0.0.1135022147.1 від 17.09.2018, квитанція №0.0.1106395649.1 від 13.08.2018, квитанція №0.0.1089045362.1 від 19.07.2018.

Судом встановлено, що позивачем фактично здійснено всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку зі сплати грошового зобов`язання, однак, судом також встановлено, що позивачем під час сплати помилково зазначено не вірний рахунок.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не підтверджено належними доказами сплату єдиного соціального внеску за періоди : 17.12.2016-2012.2016; 21.01.2017-20.02.2017; 21.12.2016-18.01.2017; 22.06.2016-20.07.2016; 22.06.2016-23.06.2016; 22.12.2015-28.12.2015.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) викладеної Верховним судом України у постанові від 16.06.2015 р. по справі № 21-377 а 15 здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПКУ.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою ПК строк.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд в постанові від 01.08.2018 року у справі N813/2487/17 в якій зазначено, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету”.

Відповідні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі № 826/1/16. від 2 1.02.201 8 у справі № 813/1008/16.

Суд дійшов висновку, що позивач вчинив дії спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в межах встановленого строку, на думку суду, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми грошового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.

З урахуванням досліджених судом поданих позивачем доказів про сплату єдиного соціального внеску щоквартально та у повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій, долучених до матеріалів справи, в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області №0053915013 від 17 липня 2019 року підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в сумі 6760,19 грн (шість тисяч сімсот шістдесят гривень, 19 копійок) та нарахування пені в сумі 2936,57 грн (дві тисячі дев`ятсот тридцять шість гривень, 57 копійок). Правомірність застосування штрафу та нарахування пені за період 2015-2016 роки згідно розрахунку (а.с.49) позивачем не спростовано, оскільки не надано суду належних доказів сплати єдиного соціального внеску у визначений законом строк та сумі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такий належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою – підприємцем встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Позивач звернувся до суду з вимогою майнового характеру на суму 10686,96 грн та сплатив не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу згідно квитанції №0.0.1493551613 від 15.10.2019 в сумі 768,40 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №0053915013 від 17 липня 2019 року Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області в частині застосування штрафних санкцій в сумі 6760,19 грн (шість тисяч сімсот шістдесят гривень, 19 копійок) та нарахування пені в сумі 2936,57 грн (дві тисячі дев`ятсот тридцять шість гривень, 57 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79026; код ЄДРПОУ 39462700), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.02.2020.

Суддя Коморний О.І.