Рішення № 87674803, 18.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/416/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3913 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до військової частини А 3913 , в якому просить суд:

- визнати протиправним не нарахування та невиплату військовою частиною А 3913 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” згідно «Переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», затвердженого постановою КМ України № 702 від 01.08.2012 року, тривалістю 10 діб за кожний відповідний рік, за 2014,2015,2016,2017,2018 роки- при звільненні з військової служби ( до виключення з списків особового складу частини);

- зобов`язати військову частину А 3913 нарахувати та виплатити грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” згідно «Переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», затвердженого постановою КМ України № 702 від 01.08.2012 року, тривалістю 10 діб за кожний відповідний рік за 2014,2015,2016,2017,2018 роки, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримував позивач за останньою займаною штатною посадою на день звільнення.

17 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

10 лютого 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Позивач обґрунтовує позовній вимоги тим, що 23 березня позивач був призваний на військову службу за мобілізацією. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.06.2019 №240 звільнений з військової служби в запас. Наказом командира військової частини А3913 від 31.07.2019 №167 виключений з списків особового складу частини. Законодавством передбачено право позивача на щорічну додаткову відпустку строком 10 діб відповідно до норм п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” згідно «Переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», затвердженого постановою КМ України № 702 від 01.08.2012 року. Відповідач при звільненні не виплатив грошову компенсацію за таку відпустку, вважає таку невиплату протиправною.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що ураховуючи те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, а тому відсутнє право на отримання компенсації.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого льотчика вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 12 окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України.

31.07.2019 року, згідно з витягом з наказу ТВО начальника штабу – першого заступника командира військової частини А3913 №167, майора ОСОБА_1 , старшого льотчика вертолітної ланки вертолітної ескадрильї, звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.06.2019 року №240 з військової служби в запас, відповідно до підпункту “й” (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

30.07.2019 позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки згідно постанови КМ від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», за період 2014-2018 роки.

12.08.2019 відповідач листом №532 повідомив позивача про те, що при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових і соціальних відпусток не виплачується.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2014 по 2018 рік, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до абзацу 1 ч.4 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Абзацом 3 ч.14 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” даної статті визначено, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до абзац.3 ч.4 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до якого військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Військової частини А3913 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.07.2019 року та зобов`язано Військову частину А3913 Міністерства оборони України (місцезнаходження: пл.Авіації, 29, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область, 81464; код ЄДРПОУ: 07699476) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.07.2019 року.

Рішення суду набрало законної сили 23.12.2019 р.

Враховуючи те, що згідно з наведеної норми військовослужбовець має право на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за його вибором, суд вважає, що і компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку здійснюється лише за однією підставою.

Тобто, в разі нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не може здійснюватись компенсація за невикористані відпустки, передбачені, ч.4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Суд вважає помилковими посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18), так як дана справа не є типовою, спір виник з не аналогічних підстав та позивачем заявлено не аналогічні вимоги.

Як передбачено ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) до військової частини А 3913 (місцезнаходження: пл.Авіації, 29, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область, 81464; код ЄДРПОУ: 07699476) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.