Рішення № 87674761, 19.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/324/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області) з урахуванням уточненого адміністративного позову від 23 січня 2020 року (арк. спр. 62-71) з такими вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.12.2019 № 6212/2019 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»;

2) зобов`язати відповідача визнати наявність загального стажу роботи, що надає право для призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» з періоду що складається:

з половини строку навчання на денному відділенні в Воронезькому юридичному технікумі за спеціальністю «Правознавство та облік в системі соціального забезпечення» 1 рік 5 місяців 9 днів;

роботи на посадах державного службовця 11 років 11 місяців 27 днів (з 06.08.1992 по 26.08.1994 інспектором І категорії Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області; з 29.08.1994 по 05.01.1996 спеціалістом І категорії по роботі з заявами громадян Новопсковської районної ради народних депутатів Луганської області; з 05.01.1996 по 18.05.1998 спеціалістом І категорії по роботі з заявами громадян та контролю секретаріату Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області; з 19.05.1998 по 28.02.2001 головним спеціалістом по здійсненню юридичного забезпечення, по роботі із зверненнями громадян та діловодства виконавчого апарату Новопсковської районної ради Луганської області; з 01.03.2001 по 02.08.2004 завідувачем організаційно-правовим відділом виконавчого апарату Новопсковської районної ради Луганської області);

роботи в органах прокуратури на прокурорських посадах з 03.08.2004 по час звернення, що складає 15 років 4 місяці 10 днів, а всього 28 років 9 місяців 16 днів;

3) зобов`язати відповідача призначити позивачу з 13.12.2019 пенсію за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 60 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13.12.2019 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту 1 статті 86 Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, надавши всі необхідні документи. Відповідач своїм рішенням від 21.12.2019 № 6212/2019 відмовив в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю 24 років 6 місяців стажу роботи за вислугу років, в тому числі стажу роботи на посадах прокурора не менше 14 років 6 місяців. Позивач з таким рішенням не згодна та вважає його протиправним, оскільки відповідно до статті 34 Закону України «Про освіту» (в редакції від 23.05.1991) технікум є вищим навчальним закладом першого рівня акредитації. Відповідно, період навчання у такому навчальному закладі на денній формі навчання має бути зарахований до стажу роботи позивача. На думку позивача, відповідач неправильно здійснив розрахунок стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, взявши до уваги лише 15 років 3 місяці 28 днів роботи в органах прокуратури, та помилково не врахував стаж роботи на посадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, як вимагає закон.

Позивач вважає, що відповідач внаслідок вказаних порушень позбавив її права на пенсію, що стало підставою для подання даної позовної заяви.

Ухвалою суду від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 58).

Ухвалою суду від 28 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 119-120).

Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 13 лютого 2020 року через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав (арк. спр. 139-142).

13 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 Закону № 1697-VII, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

За нормативного та цільового підходу до розуміння зазначених норм право на пенсійне забезпечення за вислугу років мають громадяни України, які поряд з іншими підставами здобули і мають вищу юридичну освіту, пропрацювали на посадах прокурорів встановлений для цього законом час або виконували роботу, співмірну з роботою на прокурорських посадах, чи займалися діяльністю, необхідною для того, щоб обійняти посаду прокурора, зокрема, навчалися у вищому юридичному навчальному закладі і здобули освіту, що за рівнем відповідає вищій юридичній освіті.

Поняття про те, що таке освіта, які її стандарти, структура, система, форми та рівні, які навчальні заклади за якими ознаками відносяться до вищих освітніх закладів дається в актах законодавства, що регулюють відносини у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Зокрема, станом на 1 вересня 1988 року, тобто на початок навчання позивача у Вороніжському юридичному, й до червня 1991 року, за чинним на той час Законом Української PCP від 28 червня 1974 року № 2778-VIII «Про народну освіту» (далі - Закон № 2778-VIII) технікуми відносилися до середніх спеціальних навчальних закладів (стаття 49 цього Закону), а отримана в них освіта - до середньої спеціальної (стаття 51). Відповідно до статті 54 цього Закону особам, які закінчили середні спеціальні навчальні заклади, присвоювалася кваліфікація відповідно до здобутої спеціальності.

Аналіз статей 36, 42, 43 Закону України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ «Про освіту», статті 6 Закону України від 17.01.2002 № 2984-ІІІ «Про вищу освіту» з урахуванням ретроспективного правового регулювання відносин в галузі освіти та системного і логічного з`ясування змісту цих норм дає підстави вважати, що навчання в такому закладі освіти, як технікум, який у певному часовому вимірі відносився до середніх спеціальних закладів, а здобута в ньому освіта відповідала освітньому рівню цього закладу, а потім на підставі закону став відноситися до вищих закладів освіти, не зазнаючи при цьому змін щодо змісту, обсягу і рівня освіти та фаховості підготовки громадян, які в ньому навчалися, не можна прирівнювати до навчання у вищому навчальному закладі, а здобуті в ньому знання і спеціальність вважають такими, що відповідають вищій освіті.

Ужите в частині шостій статті 86 Закону України «Про прокуратуру» словосполучення «навчання у вищих юридичних навчальних закладах» слід розуміти як цілеспрямовану пізнавальну діяльність людини з отримання знань, умінь та навичок у таких закладах вищої освіти, які спроможні їх надати. За змістом, обсягом та рівнем набуті знання та фахова підготовка мають відповідати поняттю «вища освіта», зокрема й поняттю «вища юридична освіта», за якої громадянин може обійняти посаду прокурора або посаду державного службовця, для зайняття якої вимагається така освіта. При цьому має враховуватися тільки час навчання, затрачений на здобуття вищої юридичної освіти, за наявності якої громадянин може (міг) обійняти прокурорську посаду. Позивач навчалась у Воронезькому юридичному технікумі у період з 01.09.1988 по 25.06.1991.

Отже, виходячи зі наведеного, у розумінні частини шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», до стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, належить зараховувати половину строку навчання в тих вищих юридичних навчальних закладах, які за змістом, обсягом та рівнем знань забезпечують надання вищої освіти. Навчання в юридичному технікумі не відноситься до такого процесу отримання знань, позаяк цей заклад не забезпечує надання знань та фахової підготовки.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України у постановах від 16 березня 2016 року (справа № 308/264/14-а) та від 25 травня 2016 року (справа № 554/18751/14-а); у постанові Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року (справа № 340/784/14-а).

В період часу, коли ОСОБА_1 працювала на посаді державного службовця, вона не мала вищої юридичної освіти, наявність якої є обов`язковою умовою для обчислення вислуги років (Закон № 1697-VІІ), що дає право на пенсію за вислугу років. Вища юридична освіта була отримана ОСОБА_1 07.02.2004.

З викладених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_2 в період з 01.09.1988 по 25.06.1991 навчалась у Вороніжському юридичному технікумі та 26 червня 1991 року отримала диплом за спеціальністю «Правознавство та облік в системі соціального забезпечення» і здобула кваліфікацію юриста (арк. спр. 23, 29-31).

Відповідно до записів трудової книжки, позивач з 06.08.1992 по 26.08.1994 працювала на посаді інспектора І категорії Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області; з 29.08.1994 по 05.01.1996 на посаді спеціаліста І категорії по роботі з заявами громадян Новопсковської районної ради народних депутатів Луганської області; з 05.01.1996 по 18.05.1998 на посаді спеціаліста І категорії по роботі з заявами громадян та контролю секретаріату Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області; з 19.05.1998 по 28.02.2001 на посаді головного спеціаліста по здійсненню юридичного забезпечення, по роботі із зверненнями громадян та діловодства виконавчого апарату Новопсковської районної ради Луганської області; з 01.03.2001 по 02.08.2004 на посаді завідувача організаційно-правового відділу виконавчого апарату Новопсковської районної ради Луганської області (арк. спр. 23-28).

З 03.08.2004 позивач працювала на різних посадах у Прокуратурі Луганської області, стаж роботи на посадах прокурорів на 11.12.2019 становить 15 років 04 місяців 09 днів, що підтверджується довідкою від 11.12.2019 № 11/349 (арк. спр. 100).

У 2004 році позивач закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (арк. спр. 32-35).

13 грудня 2019 року позивач звернулась із заявою до відповідача про призначення їй пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII (арк. спр. 126).

Рішенням відповідача від 21 грудня 2019 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом № 1697-VII, оскільки, на момент звернення стаж позивача, що відноситься до вислуги років та на посаді прокурора та дає право на призначення пенсії у відповідності до Закону № 1697-VII, складає 15 років 03 місяці 28 днів, при необхідному 24 роки 6 місяців, встановлених частиною першою статті 86 Закону № 1697-VII. До вислуги років ОСОБА_1 неможливо зарахувати стаж роботи на посаді державного службовця з 06.08.1992 по 17.07.2001. Вища освіта здобута 07.02.2004 (арк. спр. 138).

Предметом доказування у даній справі є правомірність відмови відповідача у зарахуванні до вислуги років позивача половини строку навчання у юридичному технікумі та періодів роботи на посадах держслужбовця, що дає право на пенсію за вислугу років, визначеної статтею 86 Закону № 1697-VII.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

За частиною першою статті 46 Закону № 1789-ХІІ, прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1697-VII, прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою.

Згідно з частиною першою статті 86 Закону № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

За частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи, зокрема, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

З аналізу зазначених норм вбачається, що на пенсійне забезпечення за вислугу років у відповідності до Закону, мають громадяни України, які поряд з іншими підставами здобули і мають вищу юридичну освіту, пропрацювали на посадах прокурорів і слідчих встановлений для цього Законом час або виконували роботу, співмірну з роботою на прокурорських посадах, чи займалися діяльністю, необхідною для того, щоб обійняти посаду прокурора чи слідчого, зокрема, навчалися у вищому юридичному навчальному закладі і здобули освіту, що за рівнем відповідає вищій юридичній освіті.

Стосовно зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону № 1697-VII, половини терміну навчання у Вороніжському юридичному технікумі, суд зазначає.

За змістом статті 34 Закону № 1060-ХІІ (у редакції на період навчання позивача в технікумі) вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статті 36 Закону № 1060-ХІІ, особам, які закінчили технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня, присвоювалася кваліфікація - молодший спеціаліст.

У частині першої статті 42 Закону № 1060-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою) встановлено, що вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами ступенів вищої освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 цього Закону, вищими навчальними закладами є: університет, академія, інститут, коледж. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими ступенями: молодший бакалавр і бакалавр - забезпечують коледжі; бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук - забезпечують університети, академії та інститути.

Відповідно до статті 30 Закону № 1060-ХІІ, в Україні встановлюються такі освітні рівні: дошкільна освіта; початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії; доктор наук.

За частинами першою та другою статті 5 Закону України від 1 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту», підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий) рівень; науковий рівень. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії; 5) доктор наук.

Аналізуючи вищезазначені норми права, що регулюють відносини у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України, дійшла до висновку, що словосполучення «навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання» зазначене в частині шостої статті 86 Закону № 1697-VII, слід розуміти, як цілеспрямовану пізнавальну діяльність людини з отримання знань, умінь та навичок у таких закладах вищої освіти, які спроможні їх надати. За змістом, обсягом та рівнем набуті знання та фахова підготовка мають відповідати поняттю «вища освіта», зокрема й поняттю «вища юридична освіта», за якої громадянин може обійняти посаду прокурора і слідчого або посаду державного службовця, для зайняття якої вимагається така освіта. При цьому має враховуватися тільки час навчання, затрачений на здобуття вищої юридичної освіти, за наявності якої громадянин може (міг) обійняти прокурорську посаду чи посаду слідчого прокуратури.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що в розумінні частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII, до стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, належить зараховувати половину строку навчання в тих вищих юридичних навчальних закладах, які за змістом, обсягом та рівнем знань забезпечують надання вищої освіти. Навчання в юридичному технікумі не відноситься до такого процесу отримання знань, оскільки цей заклад не забезпечує надання знань та фахової підготовки, що відповідає рівню вищої юридичної освіти.

Крім того, як вже зазначалось вище, Законом № 1060-ХІІ, в редакції на час звернення з заявою, технікум не віднесено до вищих навчальних закладів, що також підтверджує невідповідність останнього за рівнем освіти поняттю «вища освіта».

Суд зазначає, що зазначена правова позиція відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі 308/264/14-а, та відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244-2 КАС України, має бути врахований судом при розгляді зазначеної справи.

Також, у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року (справа № 344/11838/14-а) викладена правова позиція, відповідно до якої до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не може зараховуватися трудова діяльність на посаді державного службовця, кваліфікаційні умови якої (посади) не вимагали від особи, яка її обіймала, вищої юридичної освіти, а особа, яка фактично її обіймала, такої освіти не мала; чи коли через якийсь час на підставі нормативного регулювання такі умови до згаданої посади були запроваджені, а особа, яка продовжувала її обіймати, здобула вищу юридичну освіту; або містить такі умови, але особа, яка обіймала посаду державного службовця, не мала відповідної освіти чи мала спеціальну, гуманітарну чи іншу вищу освіту, але не юридичну, тощо.

Таким чином, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспорюваного правозастосування, суд вважає, що навчання позивача у Вороніжському юридичному технікумі в період з 01.09.1988 по 25.06.1991 за спеціальністю «Правознавство та облік в системі соціального забезпечення» не повинно зараховуватись до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, оскільки, незважаючи на те, що за законом цей заклад відносився до вищих навчальних закладів, він не належав до тих, після навчання в яких особа у відповідності до вимог Закону може працювати в органах прокуратури.

Стосовно зарахування періоду роботи позивача на посаді інспектора І категорії Новопсковської районної ради Луганської області, на посаді спеціаліста І категорії по роботі з заявами громадян Новопсковської районної ради Луганської області, на посаді спеціаліста І категорії по роботі з заявами громадян та контролю секретаріату Новопсковської районної ради Луганської області, на посаді головного спеціаліста по здійсненню юридичного забезпечення, по роботі із зверненнями громадян та діловодства виконавчого апарату Новопсковської районної ради Луганської області, на посаді завідувача організаційно-правового відділу виконавчого апарату Новопсковської районної ради Луганської області, суд зазначає наступне.

Вислуга років, як вид спеціального стажу, передбачає виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вимоги, у даному випадку, передбачається виконання роботи, співмірній з роботою на прокурорських посадах.

Частина шоста статті 86 Закону № 1697-VII, передбачає зарахування до стажу часу роботи особи на посадах державних службовців за наявністю у особи вищої юридичної освіти, а не обіймання посади державного службовця яка вимагає наявність вищої юридичної освіти. Тобто, у даному випадку норми передбачають обов`язкову наявність у особи вищої юридичної освіти.

Як зазначалось вище, навчання в юридичному технікумі не відповідає рівню вищої юридичної освіти, а тому навчання в такому закладі освіти, як технікум, не можна прирівнювати до навчання у вищому навчальному юридичному закладі, а здобуті в ньому знання і спеціальність вважають такими, що відповідають вищій юридичній освіті, отже не може йти мова про наявність вищої юридичної освіти у позивача на час обіймання посади державного службовця, а відповідно виконання позивачем роботи, співмірній з роботою на прокурорських посадах

Тобто, за правилами частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII зазначений період роботи зарахуванню до вислуги років не підлягає.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років на підставі частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII.

Відповідно, позовні вимоги є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (фактичне місце мешкання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21792459) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова