Рішення № 87674754, 19.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5194/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо не проведення перерахунку пенсії і трудового стажу та виплати пенсії ОСОБА_1 з 03.10.2018 із зарахуванням до загального трудового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсягу.

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області провести перерахунок пенсії і трудового стажу та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.10.2018 із врахуванням до загального трудового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м.Сєвєродонецьку Луганської області.

Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 03.10.2018 "Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено внести зміну до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, доповнивши його абзацом такого змісту: «Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб — підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи — за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів». Постанова набрала законної сили 05.10.2018.

19.09.2019 звернувся до Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку для перерахунку пенсії з 03.10.2018 шляхом зарахування до трудового стажу періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування за період з 01.03.2007 по 31.01.2012, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 від 24.05.2006 про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця і повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем від 11.04.2012.

Факт здійснення сплати єдиного внеску в повному обсягу за період підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 підтверджується листом Державної податкової служби України у Луганській області від 12.11.2019 за №3-1685/14/12-32-52-07-07 і довідкою Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку від 22.03.2012 № 330. Для перерахунку пенсії є відповідний трудовий стаж.

Так при призначенні позивачу пенсії у 2016 році згідно розрахунку трудового стажу, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.03.2007 по 31.01.2012 були зараховані до трудового стажу не в повному обсягу, а саме тільки 2 роки 9 місяців 17 днів замість 4 років 9 місяців.

Відповідно листа відповідача від 18.10.2019 №345/3-4 до трудового стажу позивача не зарахували всі календарні місяці за період моєї підприємницької діяльності з 01.03.2007 р. по 31.01.2012 рік.

23.09.2019 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про перерахунок пенсії із 03.10.2018 шляхом зарахування до трудового стажу періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування за період з 24.05.2006 по 11.04.2012 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 793.

Позивач отримував рішення про відмову в перерахунку пенсії і трудового стажу.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793, позивач вважає, що відповідачем протиправно не взято до уваги вимоги Постанови Кабінету Міністрів № 793 від 03.10.2018 та відмовлено у перерахунку та виплаті пенсії з врахуванням трудового стажу за період з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі, що порушує право позивача на соціальний захист.

18.02.2020 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) відповідачем надано відзив на позов (арк. спр. 101-103) в якому заперечував проти 09.08.2016 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно заяви про призначення пенсії від 09.08.2016 та наданих до неї документів, ОСОБА_1 призначено пенсію згідно Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 з 09.07.2016, тобто позивач набув права на пенсію і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області.

Пенсія позивачу призначена зі стажу 33 роки 6 місяців 17 днів (стаж за період підприємницької діяльності з 24.05.2006 по 11.04.2012 складає 2 роки 9 місяців 17 днів).

23.09.2019 Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області отримало заяву (невстановленого Законом зразка) ОСОБА_1 від 23.09.2019, в якій позивач просив провести перерахунок призначеної йому пенсії з зарахуванням до загального трудового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012.

07.10.2019 Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області отримало заяву невстановленого Законом зразка) ОСОБА_1 від 07.10.2019, аналогічну за змістом заяві від 23.09.2019.

Заяви ОСОБА_1 від 23.09.2019 та від 07.10.2019 розглянуті як звернення, будь-яке рішення з приводу її розгляду управлінням не приймалось.

Листом від 03.10.2019 вих.№334/3-4 та від 18.10.2019 вих.№335/3-4 управлінням надано обґрунтовані відповіді на заяви ОСОБА_1 від 23.09.2019 та від 07.10.2019 відповідно.

Період зараховується до страхового стажу незалежно від сплаченого розміру внесків виключно для визначення права на призначення пенсії згідно статті 26 Закону №1058-ІV.

Страховий стаж ОСОБА_1 при призначенні йому пенсії, склав 33 роки 6 місяців 17 днів.

Пенсія позивачу розрахована згідно діючого законодавства, тому перерахунку у зв`язку з внесеними змінами до Закону №1058 не підлягає.

Отже, провести перерахунок пенсії і трудового стажу та виплату пенсії позивачу з 03.10.2018 із врахуванням до загального трудового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 немає законних підстав.

Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області вважає свої дії правомірними, позовні вимоги необгрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.12.2019 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 28-29).

Ухвалою суду від 10.01.2020 продовжено строк для усунення недоліків (арк спр. 68).

Ухвалою суду від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 76-77).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: картки фізичної особи – платника податків (арк. спр. 67), протоколом призначення пенсії № 4133 від 18.08.2016 (арк. спр. 84).

09.08.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії (арк. спр. 83).

Згідно з протоколом № 4133 від 18.08.2016 позивачу призначено пенсію за віком з 09.07.2016 (арк. спр. 84).

Згідно з протоколом розрахунку стажу для визначення права на пенсію загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 6 місяців 17 днів (арк. спр. 47, 100).

Копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В 02 № 112930 підтверджено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24.05.2006 (арк. спр. 35, 95).

Відповідно до повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП, без номера від 11.04.2012 відповідно до ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців 11.04.2012 внесено запис № 23830060004002986 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (арк. спр. 36, 96).

Згідно з листом Головного управління ДПС у Луганській області № З-1685/14/12-32-52-07-07 від 12.11.2019 позивач перебував на обліку як суб`єкт фізичної особи – підприємця за період з 01.04.2007 по 31.01.2012 в стані: ІІ-ІV кв. 2007 року - платник єдиного податку; І кв. 2008 року - загальна система оподаткування; ІІ-ІV кв. 2008 року - платник єдиного податку; І-ІV кв. 2009 року - платник єдиного податку; І-ІV кв. 2010 року - платник єдиного податку; І-ІV кв. 2011 року - платник єдиного податку; січень 2012 року - платник єдиного податку (арк. спр. 37).

Дослідженням розрахунку страхового стажу позивача (арк. спр. 47, 100), здійсненого відповідачем встановлено, що відповідачем розраховано страховий стаж позивача в обсязі 33 роки 6 місяців 17 днів, зокрема, враховано наступні періоди роботи: з 01.09.1971 по 30.06.1975 Навчання у вищих/середн. НЗ - 3 року 10 місяців; з 22.09.1975 по 05.11.1975 - 1 місяць 14 днів; з 12.11.1975 по 11.11.1977 військова служба строкова 2 роки; з 09.01.1978 по 31.03.1994 – 16 років 2 місяці 23 дні; з 01.04.1994 по 26.09.1994 - 5 місяців 26 днів; з 13.10.1994 по 30.06.1995 - 8 місяців 18 днів; з 01.07.1995 по 13.12.1995 – 5 місяців 13 днів; з 01.06.1996 по 30.11.1996 безробіття 6 місяців; з 28.02.1997 по 18.10.2001 - 4 роки 7 місяців 21 день; з 04.10.2002 по 31.12.2002 – 2 місяці 28 днів; з 19.01.2006 по 23.05.2006 Безробіття 4 місяці 5 днів; в квітні - червні 2007 року по 18 днів; в липні – жовтні 2007 року по 17 днів; в листопаді 2007 року – 16 днів; в грудні 2007 року – 17 днів; в квітні – вересні 2008 року по 14 днів; в листопаді 2008 року – 13 днів; в грудні 2008 року та в січня 2009 року по 12 днів; в лютому 2009 року – 11 днів; в березні – жовтні 2009 року по 12 днів; листопаді – грудні 2009 року по 10 днів; в січні 2010 року – 9 днів; в лютому 2010 року – 8 днів; в березні 2010 року - 9 днів; в квітні – червні 2010 року по 8 днів; з 01.07.2010 по 31.12.2011 – 1 рік 6 місяців; з 07.05.2015 по 08.07.2016 - 1 рік 2 місяці 2 дні.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Луганській області (лист від 12.11.2019) ОСОБА_1 перебував на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець з 01.04.2007. З другого по четвертий квартал 2007 року був платником єдиного податку, у першому кварталі 2008 року перебував на загальній системі оподаткування, а з другого кварталу 2008 року по січень 2012 року був платником єдиного податку. Інформація щодо сплати єдиного податку підтверджена даними з книги обліку надходжень та повернень щодо сплати єдиного податку позивачем за період з 2007 по 2012 роки, згідно з якими встановлено, що позивачем сплачено помісячно у розмірі: з березня 2007 року по грудень 2007 року по 200,00 грн щомісячно, всього 2000,00 грн; з березня 2008 року по грудень 2010 року по 200,00 грн, всього 6800,00 грн, з яких в 2008 році – 2000,00 гривень, в 2009 році – 2400,00 грн, в 2010 році – 2400,00 грн; з січня по грудень 2011 року по 86,00 грн щомісячно, всього 1032,00 грн; та в січні 2012 року сплачено 100,00 грн єдиного податку (арк. спр. 37-44).

Відповідно до довідки № 330 від 22.03.2012 за позивачем відсутня заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку (арк. спр. 45).

23.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою довільної форми про перерахунок пенсії і трудового стажу, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 за вхідним номером 334/З-4 (арк. спр. 50, 94).

Листом № 334/З-4 від 03.10.2019 відповідач повідоми позивача про те, що згідно системи персоніфікованого обліку за період підприємницької діяльності сплачено страхові внески з 01.04.2007 по 31.12.2011, які ввійшли до розрахунку пенсії. Пенсія призначена, перерахована та виплачується згідно чинного законодавства (арк. спр. 52, 97).

07.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми про перерахунок пенсії і трудового стажу зареєстрована 07.10.2019 за вхідним номером 345/З-4 (арк. спр. 98).

Листом № 345/З-4 від 18.10.2019 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до внесених змін період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно включається до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного податку) незалежно від сплаченого розміру. Зазначений період зараховується до страхового стажу незалежно від сплаченого розміру внесків виключно для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону 1058. Право на пенсію Вам вже визначено раніше при її призначенні з 09.07.2016 за віком. Розмір пенсії за віком, тобто порядок її обчислення визначається статтею 27 Закону 1058, на яку вищезазначені зміни не розповсюджуються, порядок обчислення розміру пенсії не змінився. Таким чином для визначення права на пенсію відповідно до статті 26 Закону 1058 періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно включаються до страхового стажу незалежно від сплаченого розміру внесків, а для обчислення розміру пенсії відповідно до статті 27 Закону 1058 періоди ведення підприємницької діяльності включаються до страхового стажу залежно від сум фактично сплачених страхових внесків (арк. спр. 46, 99).

24.10.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із скаргою на дії відповідача (арк. спр. 53).

Листом № 944/З-11 від 01.11.2019 позивача повідомлено про те, що Сєвєродонецьким управлінням Пенсійного фонду України Луганської області (далі - управління) позивачу призначено пенсію за віком з 09.07.2016. Загальний стаж складав 33 роки 6 місяців 17 днів (стаж враховано по 08.07.2016), коефіцієнт страхового стажу складає 0,33500 (33 р. х 12 міс. + 6 міс.): 1200. Для обчислення пенсії застосовано заробітну плату за період з 01.01.1985 по 31.12.1989 та згідно даних персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 08.07.2016, коефіцієнт заробітної плати складає 0,61228. За результатами перерахунку пенсії з 01 липня 2019 року у зв`язку з індексацією заробітку з 01.03.2019 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 4084,99 грн. (3764,40 грн. х 1,17 = 4404,35 грн. х 0,92749). Після проведення перерахунку пенсії з 01.07.2019 у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму розмір пенсії склав 1564,00 грн, а саме: 1368,47 грн - розмір пенсії за віком, розрахований згідно ст. 27 Закону (4084,99 грн X 0,33500); 128,50 грн - доплата до пенсії при неповному стажі; 67,03 грн - доплата до прожиткового мінімуму (1564 грн). Оскільки позивач не має необхідного страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону (35 років), право на отримання доплати до пенсії, що не досягає 2000 гривень відсутнє (арк. спр. 54).

Досліджуючи індивідуальні відомості про застраховану особу позивача від 15.08.2016, форма ОК-5, встановлено, що страхові внески сплачені позивачем за такі періоди: жовтень 2002 року – 230,00 грн, листопад 2002 року – 100,00 року, квітень – грудень по 253,01 грн, квітень 2008 року – червень 2010 року по 253,01 грн, липень-вересень 2010 року по 888,00 грн, жовтень – листопад 2010 року по 907,00 грн, грудень 2010 року – 922,00 грн, січень – березень 2011 року по 941,00 грн, квітень-вересень 2011 року по 960,00 грн, жовтень – листопад 2011 року по 985,00 грн, грудень 2011 року 1004,00 грн (арк. спр. 92-93).

Згідно матеріалів справи в І кварталі 2008 року (з 01.01.2008 по 31.03.2008) позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, з матеріалів справи доходів не отримував, страхові внески не сплачував (арк. спр. 37), сплатив лише єдиний податок в сумі 200,00 грн 13.03.2008 (арк. спр. 39).

Беручи до уваги наведене, судом встановлено, що у 1-му кварталі 2008 року позивач перебував на загальній системі оподаткування та не сплачував страхові внески. Таким чином, суд вважає, що період здійснення підприємницької діяльності за 1-й квартал 2008 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача.

Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності неправомірними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі -Закон №1058-IV).

Згідно ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Статтею 21 Закону №1058-IV врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону №1058-IV, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Згідно пункту 1 частини другої статті 22 Закону №1058-IV, відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Згідно статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно частини першої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно п. "б" статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - №1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: «до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в т.ч. періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску)».

Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п.5 Положення № 794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно п.7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 за № 998/6189 (далі-Інструкція) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З аналізу наведених вище норм убачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно Порядку № 22-1, законодавцем також внесено зміни та встановлено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Згідно п. 6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу з 2000 по 2017 рік займалася підприємництвом, для його страхового стажу є сам лише факт сплати ним страхових внесків (єдиного внеску), незалежно від їх розміру.

Водночас, вказаній законодавчій прерогативі кореспондують вищенаведені норми спеціального Порядку № 22-1, яким керується у своїй діяльності Пенсійний фонд України та його структурні підрозділи.

Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи підприємницьку діяльність з 2007 року по 2012 рік позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку відповідно до вимог Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 зі змінами та доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду), законодавчо визначеного обов`язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявами довільної форми з метою перерахунку пенсії.

Відповідач, розглянувши заяви позивача від 23.09.2019, від 07.10.2019 та від 24.10.2019, направив листи № 334/З-4 від 03.10.2019, № 345/З-4 від 18.10.2019, № 944/З-11 від 01.11.2019.

Тобто, відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії без прийняття обґрунтованого рішення, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Судом встановлено, що за період з 01.03.2007 по 31.12.2007 (10 місяців) та з 01.04.2008 по 31.01.2012 (3 роки 10 місяців), всього 4 роки 8 місяців, відповідачем зараховано позивачу страховий стаж 2 роки 9 місяців 17 днів (за час здійснення підприємницької діяльності), тобто, стаж зараховано не в повному обсязі.

Загальний страховий стаж відповідачем нараховано 33 роки 6 місяців 17 днів + 1 рік 10 місяців 13 днів (не зарахований страховий стаж) = 35 років 5 місяців.

З урахуванням встановлених судом обставин та відповідно до наведених вище правових норм, позивач має право на зарахування до його страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності (не зарахованих), та відповідно на перерахунок призначеної пенсії за віком з врахуванням вказаного періоду, яке порушено внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Позивачем заявлено позовні вимоги:

- визнати протиправними бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії і трудового стажу та виплати пенсії із зарахуванням до загального трудового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі.

- зобов`язати провести перерахунок пенсії і трудового стажу та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.10.2018 із врахуванням до загального трудового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 01.03.2007 по 31.01.2012 в повному обсязі.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 частини другої статті 45 Закону № 1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи, що позивач вперше звернувся до відповідача про перерахунок пенсії 23.09.2019, з урахуванням викладеного належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку пенсії, та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.10.2019.

Щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок трудового стажу за спірні періоди, суд вважає за необхідне відмовити з огляду на таке.

Порушене право позивача полягає у відмові суб`єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірних періодів.

У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність відповідача та з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, - зобов`язати здійснити перерахунок пенсії за заявою від 23.09.2019, а не перерахунок трудового стажу та його зарахування.

Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині позовних вимог не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Твердження відповідача, що позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми, суд зазначає.

Відповідно до п. 1.8. Порядку № 22-1, особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу. Згідно з п. 1.7 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п. 4.1. Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Аналіз змісту заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 748/696/17.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частинами першою - третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши адміністративну справу в межах позовних вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положення статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адіністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від № 46533344 від 09.12.2019 (арк. спр. 6).

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому предметом спору у даній справі є відмова відповідача перерахувати позивачу пенсію та зобов`язання органу Пенсійного фонду України відновити порушене право.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на перерахунок пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93404, Луганської області, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21792459) провести ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок пенсії за віком з 01 жовтня 2019 року з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93404, Луганської області, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21792459) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива