Рішення № 87674730, 13.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4959/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, управління), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 18 від 05.11.2019 Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову у призначенні пенсії згідно з п. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенеійне страхування»;

- зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2019 та прийняти рішення про призначення пенсії з урахуванням наданої архівної довідки № 213 від 16.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.11.2019 позивач звернулась до Новопсковського відділу Марківського об`єднаного УПФУ Луганської області з заявою про призначення їй пенсійних виплат та додала до заяви всі необхідні для призначення пенсії документи. Однак, своїм рішенням №18 від 05.11.2019 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що у свідоцтві про освіту № 39648 на першій сторінці зазначено, що позивач закінчила навчання в 1978 році, а на другій сторінці розвороту вказано що присвоєно кваліфікацію повара четвертого розряду 01.10.1979.

З метою підтвердження страхового стажу, так як навчальний заклад знаходиться на тимчасово окупованій території, позивач була вимушена поїхати на окуповану територію та отримати архівну довідку № 213 від 16.10.2019, яка підтверджує період навчання в Ворошиловградському професійному торгово-кулінарному училищі з 01.09.1977 по 15.10.1979. Проте, відповідачем зазначену довідку не взято до уваги та не включено в перелік наданих позивачем документів, оскільки вона видана органами окупаційної влади, а будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами, є недійсним та не створює правових наслідків.

Крім того, доказом навчання позивача у Ворошиловградському професійному торгово-кулінарному училищі в 1977-1979 роки є її трудова книжка НОМЕР_1 , в якій на 2-3 сторінках зазначено, що трудовий стаж до зарахування на роботу складає два роки навчання в вищевказаному учбовому закладі. Після закінчення навчання 15.10.1979, на наступний день 16.10.1979 позивача було зараховано на роботу поваром 4-го розряду, про що є запис в зазначеній трудовій книжці.

Таким чином, позивач оскаржує рішення відповідача з підстав неправомірного не зарахування даного періоду страхового стажу.

08 січня 2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов від 26.12.2019 № 7569/08-н-23 (а.с.34-37), в якому зазначено, що управління заперечує проти заявлених вимог з огляду на такі обставини.

Управління, розглянувши заяву про призначення пенсії № 1489 від 01.11.2019 позивача щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішенням №18 від 05.12.2019 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії, оскільки, відповідно до наданих позивачем документів загальний стаж її роботи становить 24 роки 00 місяців 03 дні, що не дає права на призначення пенсії відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV.

До стажу роботи не зараховано період навчання в Ворошиловградському професійно торгово-кулінарному училищі, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України, оскільки в свідоцтві про навчання зазначено період вступу в 1977 році і закінчення в 1978 році, але на сторінці де зазначені предмети з оцінками вказано, що рішенням кваліфікаційної комісії від 30 травня 1979 року присвоєна кваліфікація “повара четвертого разряда» та зазначено дату видачі свідоцтва - 01.10.1979, тобто документ містить суперечливі відомості.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відтак, у разі неможливості отримання необхідних для призначення пенсії документів, які підтверджують певні юридичні факти, зокрема щодо встановлення факту навчання, позивач має право звернутися до суду з заявою про встановлення таких юридичних фактів. Позивач до цього часу правом на звернення до суду про підтвердження юридичного факту навчання не скористався.

З таких підстав управління вважає свої дії правомірними, а рішення законним.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1,2).

21 січня 2020 року відкладено судовий розгляд справи до 13 лютого 2020 року (а.с.61).

Сторони у судове засідання не прибули, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

Згідно з паспортом позивача серії ЕМ № 010390, виданим 05.11.1998 Новопсковським РВУМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час звернення до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, досягла 59 років (а.с.5,6).

01 листопада 2019 року позивач звернулася до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, трудової книжки, диплом про навчання, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, документи про стаж, свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про шлюб (а.с.44).

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем прийнято рішення № 18 від 05.11.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного загального стажу роботи (а.с. 17).

Відповідно до вищезазначеного рішення та відзиву на позовну заяву відповідач дійшов висновку, що загальний стаж роботи позивача складає 24 роки 00 місяців 03 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідачем зазначено, що період навчання в Ворошиловградському професійному торгово-кулінарному училищі не можливо зарахувати до стажу позивача, оскільки в свідоцтві про навчання зазначено період вступу в 1977 році і закінчення в 1978 році, але на сторінці де зазначені предмети з оцінками вказано, що рішенням кваліфікаційної комісії від 30 травня 1979 року присвоєна кваліфікація “повара четвертого разряда», та зазначено дату видачі свідоцтва - 01.10.1979, тобто документ містить суперечливі відомості.

Отже, з урахуванням заявлених позивачем вимог, спірним періодом загального стажу позивача є період навчання у Ворошиловградському професійному торгово-кулінарному училищі з 01.09.1977 по 15.10.1979.

Відповідно до свідоцтва № 39648 від 01.10.1979 ОСОБА_2 в 1977 році вступила до Ворошиловградського професійного торгово-кулінарного училища та у 1978 році закінчила його та рішенням кваліфікаційної комісії від 30.05.1979 позивачу присвоєно кваліфікацію повара 4-го розряду (а.с.19).

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 14.01.1984 серії НОМЕР_2 376022 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб ІНФОРМАЦІЯ_3 та після укладення шлюбу присвоєно прізвище дружині - ОСОБА_4 (а.с.21).

На підтвердження періоду навчання позивачем надано суду архівну довідку від 16.10.2019 № 213, видану «ГОСУДАРСТВЕНЫМ БЮДЖЕТНЫМ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫМ УЧРЕЖДЕНИЕМ СРЕДНЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ "ЛУГАНСКИЙ КОЛЛЕДЖ ТЕХНОЛОГИЙ ТОРГОВЫХ ПРОЦЕССОВ И КУЛИНАРНОГО МАСТЕРСТВА (ГБОУ СПО ЛНР "ЛКТТПКМ")", в якій зазначено, що ОСОБА_2 , 1960 року народження, навчалася у Ворошиловградському професійному торгово-кулінарному училищі на денному відділенні за професією "повар" з 01.09.1977 (наказ від 26.08.1977 № 301) по 15.10.1979 (наказ від 15.10.1979 № 355) та рішенням кваліфікаційної комісії їй присвоєно кваліфікацію "повар 4 розряду". Видано документ про освіту № 39648 за реєстраційним номером 542.

Дана довідка видана на підставі книги наказів за 1977-1979 роки, журналу обліку випускників та видачі свідоцтв про закінчення училища за 1978-1985 роки.

В довідці також зазначено, що згідно з Постановою Ради Міністрів Луганської Народної Республіки від 09.08.2016 № 408 "Об утверждении Порядка формирования Архивного фонда Луганской Народной Республики, выявления, приема и государственного хранения архивных документов и организации и использования" "Государственное бюджетное образовательное учреждение среднего профессионального образования Луганской Народной Республики "Луганский колледж технологий торговых процессов и кулинарного мастерства" є розпорядником документів тривалого зберігання (а.с.15).

Зазначена довідка завірена підписами "директора А.Н. Меженский, секретаря учебной части Е.И. Кривопустова" та печаткою.

З розписки-повідомлення до заяви позивача від 01.11.2019 про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи вбачається, що архівна довідка 16.10.2019 № 213 позивачем пенсійному органу не надавалася та не враховувалася під час прийняття оскаржуваного рішення.

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України”.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область у пункті Міста обласного значення (у тому числі всі населені пункти, які адміністративно підпорядковані міським радам цих міст) включено м. Алчевськ.

Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено у тому числі місто Алчевськ.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів”. Так, у справі “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини” ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки архівної довідки № 213 від 16.10.2019, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд приймає як доказ у справі довідку № 213 від 16.10.2019, видану «ГОСУДАРСТВЕНЫМ БЮДЖЕТНЫМ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫМ УЧРЕЖДЕНИЕМ СРЕДНЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ "ЛУГАНСКИЙ КОЛЛЕДЖ ТЕХНОЛОГИЙ ТОРГОВЫХ ПРОЦЕССОВ И КУЛИНАРНОГО МАСТЕРСТВА (ГБОУ СПО ЛНР "ЛКТТПКМ")", яка містить відомості про період навчання позивача у період з 01.09.1977 по 15.10.1979.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що подана позивачем довідка містить усі необхідні відомості про період навчання позивача, які підтверджуються записами трудової книжки позивача та інформацією, зазначеною в свідоцтві № 39648 про навчання, суд дійшов висновку, що зазначена довідка підтверджує факт навчання позивача у Ворошиловградському професійному торгово-кулінарному училищі у період з 01.09.1977 по 15.10.1979.

Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року (справа №583/392/17).

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

Також суд зазначає, що в силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні управління пенсійного фонду України здійснюють, зокрема, призначення пенсії на підставі документів, які надані заявником до органу, що здійснює таке призначення та вимагають всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Крім того, відповідно до приписів статті 64 Закону № 1058-IV відповідач наділений правом, зокрема, отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Однак, відповідачем законодавчо визначених дій для встановлення періоду навчання, який підлягає зарахуванню до загального стажу позивача, не було здійснено.

Отже, з огляду на зазначене, враховуючи те, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано з винесенням відповідачем рішення від 05.11.2019 № 18 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.11.2019 № 18, а також зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01.11.2019 з урахуванням правової оцінки наданої судом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 19.11.2019 № 5 (а.с. 2а).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 18 від 05.11.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ЄДРПОУ: 41247405; місце знаходження: 92400, Луганська область, смт. Марківка, вул. Центральна, 20) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 01.11.2019 про призначення пенсії за віком згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням правової оцінки наданої судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян