Рішення № 87674710, 13.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа №340/3347/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-149949-52 від 21 листопада 2019 року на суму 26 539,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.03.2002 р. був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності – фізична особа та у період з травня 2002 р. по червень 2004 р. займався підприємницькою діяльністю та сплачував податки за спрощеною системою оподаткування (єдиний податок). Позивач вказує, що з липня 2004 р. припинив підприємницьку діяльність та доходів не мав, а 18.12.2019 р. відбулася державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності. Позивач зауважує, що з 2011 року та до цього часу працює в садовому товаристві «Комунальник», яке сплачує за нього суми єдиного соціального внеску. Однак, 17.12.2019 р. ним одержано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-149949-52 на суму 26 539,26 грн. Позивач вважає, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу, внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом, а тому у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Також позивач зазначає, що відповідач мав право нараховувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі акта перевірки; звітності, що подається платниками органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Окрім того, позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.30-35). Представник відповідача вказує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. Представник відповідача звертає увагу на те, що з 01.01.2017 р. відповідно до Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску, а саме: починаючи з 01.01.2017 р. всі фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування незалежно від того, чи одержують вони дохід (прибуток) в кожному конкретному місяці, зобов`язані сплачувати ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Представник відповідача зазначає, що з урахуванням норм діючого законодавства фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в автоматичному режимі визначено до сплати єдиний внесок у розмірі 8 448,00 грн. за 2017 рік, в розмірі 9 828,72 грн. за 2018 рік та за І, ІІ і ІІІ квартали 2019 року в розмірі 2 754,18 грн. щоквартально. Представник відповідача вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2019 р. №Ф-149949-52 на суму 26 539,26 грн є законною та обґрунтованою.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – залишено без руху (а.с.20).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1).

12.02.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.46).

Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.03.2002 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12, 18, 47-48).

З огляду на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 18.12.2019 р. припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с.47-48).

В обліковій картці платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 відображена недоїмка станом на 31.10.2019 р. у розмірі 26 539,30 грн. (а.с.39-44).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів начальником ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2019 р. №Ф-149949-52 на суму єдиного соціального внеску – 26 539,26 грн. (а.с.11, 45).

Окрім того, відповідно до записів 3-5 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 04.03.2011 р. по даний час працює у Садовому товаристві «Комунальник» (а.с.13-14).

Зі змісту Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлено, що за період з березня 2011 року по жовтень 2019 року за ОСОБА_1 сплачувався єдиний соціальний внесок (а.с.12).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом – Закон №2464).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Окрім того, пунктом 4 частини ‘ статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску визначено фізичних осіб-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз.1 п.1, п.3 ч.1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Суд враховує, що необхідними умовами для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, однак за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому задля досягнення зазначеної мети законодавчо встановлений обов`язок зі сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19) сформовано правовий висновок відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Верховний Суд зазначив, що інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з березня 2011 року по жовтень 2019 року перебував у трудових відносинах із Садовим товариством «Комунальник», яке й сплачувало за нього єдиний соціальний внесок за вказаний період (а.с.12, 13-14).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-149949-52 від 21.11.2019 р., прийнята Головним управління ДФС у Кіровоградській області не на підставі законів України та є не обґрунтованою, оскільки не враховано усіх обставин, які мали значення для її винесення, а тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с.2), а тому суд стягує на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 21 листопада 2019 року №Ф-149949-52 про сплату боргу (недоїмки) на суму 26 539,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 13 лютого 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт