Рішення № 87674676, 14.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/76/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді – Казанчук Г.П.;

за участю секретаря судового засідання – Дигас В.М.;

позивача – ОСОБА_1 ;

представника позивача – Порола М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:

ОСОБА_1 звернувся до суду, через свого представника – адвоката М.М. Пороло, з позовною заявою, в які просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.02.2020 р. (а.с.148):

- визнати протиправною бездіяльність з 28.11.2019 року комісії з реорганізації Кіровоградської митниці ДФС щодо скасування наказу №334-0 “Про відсторонення від виконання повноважень за посадою” від 25.10.2019 року;

- зобов`язати комісії з реорганізації Кіровоградської митниці ДФС скасувати наказ №334-0 “Про відсторонення від виконання повноважень за посадою” від 25.10.2019 року;

- зобов`язати комісії з реорганізації Кіровоградської митниці ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 неотримане ним грошове забезпечення 25.10.2019 року до 24.12.2019 року.

Позов мотивовано тим, що відповідно до наказу №334-0 від 25.10.2019 року ОСОБА_1 було відсторонено від виконання повноважень за посадою завідуючого сектором митного оформлення «Світловодськ» митного поста «Олександрія» з 25.10.2019 року по 24.12.2019 року без збереження заробітної плати у зв`язку з підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. При цьому, на думку ОСОБА_1 , до відповідальності він був притягнутий незаконно, тому категорично не згоден з вказаним наказом, вважає, що при винесенні наказу №334-0 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» не досліджено достатність доказів, які вказують на вчинення ним правопорушення, наслідки відсторонення від посади та відсутність обраного запобіжного заходу. Представник позивача зазначає, що за обставинами викладеними у повідомленні про підозру відносно позивача було проведене дисциплінарне провадження і за його результатами йому було оголошено догану, відповідно до наказу Кіровоградської митниці ДФС від 25.03.2019 року №94-0 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », а відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення. Окрім того, не отримання ОСОБА_1 з 25.10.2019 року по 24.12.2019 року заробітної плати суттєво вплинуло на матеріальне становище його родини.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року відкрито провадження у справі № 340/76/20 за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.16), судове засідання призначене на 04.02.2020 року.

03.02.2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.24-25), у якому заперечив проти позовних вимог позивача та зазначив, що частиною 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Дана норма носить імперативний (обов`язковий характер), а тому є обов`язковою до виконання. Так, ОСОБА_1 було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (який безпосередньо відноситься до злочинів у сфері службової діяльності). Тому, згідно наказу Кіровоградської митниці ДФС від 25.10.2019 року № 334-0 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» ОСОБА_1 було відсторонено від виконання повноважень за посадою з 25.10.2019 року по 24.12.2019 року без збереження заробітної плати у зв`язку з оголошенням підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. Відтак, в Кіровоградської митниці ДФС відсутні підстави для скасування наказу від 25.10.2019 № 334-0 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою». Разом з тим, відповідачем наголошено, що при проведенні дисциплінарного провадження, за результатами якого ОСОБА_1 було оголошено догану, відповідно до наказу Кіровоградської митниці ДФС від 25.03.2019 року №94-0 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », він не був відсторонений від виконання посадових обов`язків. На підстав викладеного представник відповідача просить суд повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

В подальшому у судовому засіданні 04.02.2020 року усною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 14.02.2020 року.

В судовому засідання 14.02.2020 року позивач та його представник подали заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.146), в задоволені якої відмовлено ухвалою суду від 14.02.2020 року.

Представника відповідача до участі в справі судом не допущено через відсутність документів на підтвердження його повноважень в силу приписів статті 55 КАС України.

Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, заслухавши доводи позивача та його представника, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) з 1993 року працював на різних посадах Кіровоградської митниці (а.с.75-78).

У зв`язку із утворенням Державної фіскальної служби України згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №160, утворенням Кіровоградської митниці ДФС як територіального органу Державної фіскальної служби України, реорганізацією Кіровоградської митниці Міндоходів шляхом приєднання до Кіровоградської митниці ДФС на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311, наказом кіровоградської митниці ДФС від 13.05.2015 року №40-о ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника митного поста «Олександрія» Кіровоградської митниці ДФС (а.с.52).

Рішенням Кіровоградської митниці ДФС від 04.01.2016 року № 90100/0315 створено зону митного контролю, а саме сектор митного оформлення «Світловодськ» митного поста «Олександрія» Кіровоградської митниці ДФС (відкритий майданчик на території ТОВ «Світловодський річковий термінал», код ЄДРПОУ 38066005, за адресою: 27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Лісозаводська, 1-а).

Згідно наказу від 08.02.2016 року №35-о ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного інспектора митного поста «Олександрія» Кіровоградської митниці ДФС (а.с.64).

На підставі наказу Кіровоградської митниці ДФС України від 15.03.2017 року № 80-о ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача сектору митного оформлення «Світловодськ» митного поста «Олександрія» Кіровоградської митниці ДФС (а.с.83).

З метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 року №5203-VІ щодо якісного надання адміністративних послуг та виконання вимог наказу Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року № 1064 «Про затвердження Порядку видачі свідоцтв про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2012 року за № 1787/22099, згідно наказу Кіровоградської митниці ДФС № 19 від 05.03.2018 року, затверджено список посадових осіб Кіровоградської митниці ДФС, на яких покладено функції з видачі свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезень під митними печатками та пломбами, а також, перелік місць, в яких здійснюється огляд транспортних засобів при їх допущені до перевезень під митними печатками та пломбами у Кіровоградській митниці ДФС.

Так, відповідно до наказу Кіровоградської митниці ДФС № 19 від 05.03.2018 року на завідувача сектору митного оформлення «Світловодськ» митного поста «Олександрія» Кіровоградської митниці ДФС ОСОБА_1 покладено функції з видачі свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезень під митними печатками та пломбами.

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Слідчим Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Супрун О.О., було розглянуто матеріали досудового розслідування кримінального провадження №62019150000000230, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, у зв`язку із наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та повідомлено ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України. Про що винесено відповідне повідомлення про підозру від 24.10.2019 року (а.с.4-8).

Згідно відомостей зазначених в повідомленні, суд убачає, що 10.04.2018 року, більш точного часу не встановлено, завідуючий сектором митного оформлення «Світловодськ» митного поста «Олександрія» Кіровоградської митниці ДФС Сафонов І.А. отримавши від представника ТОВ «Грант» (код ЄДРПОУ 13770426) Оніщенко І.П. відповідну заяву та документи на отримання свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами транспортного засобу (напівпричепу-рефрижератору Е SCHMITZ SKO 27, номер шасі НОМЕР_1 ), видав свідоцтво № НОМЕР_2 від 10.04.2018 року про проведений ним ідентифікаційний огляд вищевказаного транспортного засобу. Відповідно до інформації з Головного управління ДФС у Сумській області № 616/3/18-28-21-10-10 від 14.03.2019 року встановлено, що вищезазначений напівпричеп-рефрижератор у період з 04.04.2018 року по 12.04.2018 року не перебував на території України (а.с.4-8).

Відтак, у повідомлені вказано, що завідуючий сектору митного оформлення «Світловодськ» митного поста «Олександрія» Кіровоградської митниці ДФС ОСОБА_1 підозрюється в тому, що в порушення вимог вищевказаних нормативних актів склав та вніс до офіційного документу завідомо недостовірні відомості про проведення ним ідентифікаційного огляду транспортного засобу (напівпричепу-рефрижератору Е SCHMITZ SKO 27, номер шасі НОМЕР_1 ), який на момент проведення огляду був відсутній на митній території України у період з 04.04.2018 року по 12.04.2018 року та діючи умисно видав свідоцтво №901/201879879 від 10.04.2019 року про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, а саме складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (а.с.4-8).

Керуючись пунктом 5 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII (зі змінами), статтею 72 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ (зі змінами), у зв`язку з оголошенням ОСОБА_1 , завідувачу сектору митного оформлення «Світловодськ» митного посту «Олександрія» Кіровоградської митниці ДФС, підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, Кіровоградською митницею ДФС винесено наказ від 25.10.2019 року №334-о, яким завідувача сектору митного оформлення «Світловодськ» митного посту «Олександрія» ОСОБА_1 , відсторонено від виконання повноважень за посадою з 25 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року без збереження заробітної плати (а.с.9). Також встановлено, що під час відсторонення від виконання повноважень за посадою перебувати на робочому місці відповідно до Правил внутрішнього службового розпорядку Кіровоградської митниці ДФС, затвердженого наказом Кіровоградської митниці ДФС від 14.06.2016 №57 (зі змінами).

Не погодившись із вказаним наказом, позивач звернувся до в.о. начальника Кіровоградської митниці ДФС Є. ОСОБА_2 із письмовим зверненням в якому просив скасувати наказ Кіровоградське митниці ДФС від 25.10.2019 року №334-о «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» (в.с.10).

Головою комісії з реорганізації Кіровоградської митниці ДФС Скібіцьким Є. надано лист-відповідь на звернення позивача, в якому повідомив про відсутність підстав для скасування наказу від 25.10.2019 № 334-о «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» (надалі спірна бездіяльність, а.с.11).

Не погоджуючись із бездіяльністю комісії з реорганізації Кіровоградської митниці ДФС щодо скасування наказу №334-0 “Про відсторонення від виконання повноважень за посадою” від 25.10.2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже перевірка наявності бездіяльності комісії з реорганізації Кіровоградської митниці ДФС щодо не скасування наказу №334-0 від 25.10.2019 року “Про відсторонення від виконання повноважень за посадою” ОСОБА_1 є предметом спору, який передано на розгляд адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 2 вказаної вище статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Звертаючись до суду з позовом позивач має обґрунтувати, яким чином порушено його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо не скасування наказу №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою», обґрунтовуючи свої вимоги виключно протиправністю, як на його думку, наказу №334-0 від 25.10.2019 року. Проте, предметом спору у даній справі є перевірка наявності бездіяльності відповідача щодо не скасування такого наказу та зобов`язання вчинити дії.

Суд звертає увагу, що досудове врегулювання спору у даній категорій справ законодавством не передбачено.

На питання суду чому позивач не звертався з позовом про скасування наказу №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою», позивач зазначив, що саме через пропуск встановленого законодавством місячного строку на звернення до суду.

За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

В даному спорі представником позивача обрано помилковий як механізм так і спосіб відновлення порушеного права, оскільки усі доводи позивача зведені до, як на його думку, протиправності наказу №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою».

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

За своїми посадовими обов`язками керівник державного органу, а в даній справі голова ліквідаційної комісії, зобов`язаний у місячний строк надавати відповіді на усі звернення, в тому числі і звернення працівників, що і було зроблено відповідачем у місячний строк. Отже, розгляд заяви позивача відбувся за правилами розгляду звернення громадян.

Суд зауважує, що законодавство, яке регулює правовідносини щодо проходження публічної служби, не передбачає обов`язкового досудового врегулювання спору, а тому це виключне право особи, яке повинно узгоджуватись із строками звернення до суду, визначеними КАС України.

Так, статтею 122 КАС України визначено місячний строк на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності у справах щодо проходження публічної служби.

Позивач, звертаючись до відповідача із заявою про скасування наказу №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» пропустив місячний строк, з огляду на дату звернення - 28.11.2019 року (а.с.10). А отримавши лист від 27.12.2019 р., звернувся до суду не з позовом про визнання протиправним та скасування наказу №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою», а про визнання бездіяльності щодо скасування наказу та зобов`язати вчинити певні дії.

Звертаючись з цим позовом, позивач фактично має на меті скасувати наказ №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою», а такий предмет спору знаходиться за межами перевірки правомірності дій відповідача у даній справі.

Належним способом захисту для позивача є грошова виплата заробітної плати, яка можлива лише у випадку скасування наказу №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою».

Розгляд питання наявності бездіяльності комісії з реорганізації Кіровоградської митниці ДФС щодо не скасування наказу №334-0 від 25.10.2019 року зводиться до перевірки повноважень відповідача надавати (реагувати) на відповідні звернення позивача, отже така перевірка зводиться виключно до аналізу повноважень відповідача та строкам надання відповіді на звернення

Представником позивача обрано неналежний спосіб захисту прав позивача, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В позовній заяві представник позивача - адвокат просить суд визнати бездіяльність комісії щодо скасування №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою», решта позовних вимог є похідними від цієї.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Отже, бездіяльність може бути лише у випадках, коли суб`єкт владних повноважень в силу закону зобов`язаний був вчинити якісь дії, водночас не робить їх. Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою, на яку останній своєчасно надав відповідь, що взагалі виключає наявність протиправної бездіяльності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідач висловив свою позиції щодо проходження позивачем публічної служби у наказі №334-0 від 25.10.2019 року, водночас правовий аналіз даному акту індивідуальної дії суд може надати виключно під час розгляду справі в якій законність та правомірність винесення даного наказу буде предметом спору.

Судовому захисту може бути піддане лише порушене право, яке може бути відновлено у спосіб протилежний від порушення.

Положеннями частини 1 статті 5 КАС України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях №6-рп/1997 від 25.11.1997, №9-рп/1997 від 25.12.1997 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, право на звернення до адміністративного суду з позовом не є тотожним праву на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб він був наданий, необхідно встановити, що право особи, яка звернулась з позовом, були дійсно порушені в публічно-правових відносинах і якими саме діями чи рішеннями.

З наведених положень закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

Обов`язковою ознакою дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Листом відповідача від 27.12.2019 року не було порушено жодного права позивача, оскільки право на отримання заробітної плати було обмежене не відмовою відповідача від 27.12.2019 року, а саме наказом №334-0 від 25.10.2019 року «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою», а відтак відсутність порушеного права є також самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Згідно пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати сторонам відшкодуванню не підлягають, з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ) до Комісії з реорганізації Кіровоградської митниці ДФС (вул. Левандова (Тореза), 27-б, м. Кропивницький, 25030; код ЄДРПОУ 39640963) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Повний текст рішення суду складено 19.02.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук