Рішення № 87674473, 18.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року № 320/5532/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога, якою позивачу нараховано суму єдиного внеску у розмірі 7616,76 грн., суперечить положенням закону та підлягає скасуванню, оскільки сформована посадовими особами контролюючого органу з порушенням строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята у відповідності до вимог ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки, згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача наявний борг з єдиного внеску в сумі 7616,76 грн., який виник в результаті поданого платником самостійно звіту по єдиному внеску №1401667700 від 25.01.2014 на суму 4800,76 грн. та нарахованого контролюючим органом за січень - квітень 2017 року єдиного внеску на суму 2816,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.02.2008 (номер запису №2 353 000 0000 017733) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом економічної діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.04.2017 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2019 податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-278374-50/3846 на загальну суму 7616,76 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач оскаржив її в адміністративному порядку до вищестоящого податкового органу, і рішенням Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 №27796/6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача задоволено частково; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-278374-50/3846 - скасовано; зобов`язано ГУ ДФС у Київській області сформувати та направити нову вимогу, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог чинного законодавства.

З рішення Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 №27796/6/99-99-11-05-02-25 вбачається, що підставою скасування вимоги № Ф-278374-50/3846 від 23.04.2019 слугувало порушення податковим органом пунктів 3, 4 розділу VІ Інструкції, а саме порушення терміну формування. Водночас в рішенні зазначено, що порушення не скасовує суму недоїмки по суті.

На виконання рішення Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 №27796/6/99-99-11-05-02-25, Головним управлінням ДФС в Київській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.06.2019 в розмірі 7616,76.

Не погодившись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) від 02.09.2019 №366/6/99-00-08-06-01 скаргу позивача залишено без розгляду у зв`язку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного терміну її подання.

У подальшому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З метою всебічного і повного з`ясування обставин справи суд витребував від відповідача додаткові докази по справі, а саме: копії усіх документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924; розрахунок суми боргу з ЄСВ за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924; зворотній бік інтегрованої картки платника на позивача з ЄСВ за період з моменту виникнення боргу за вимогою від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924 по день розгляду справи судом з повним описом графи "Опис операції"; копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846; розрахунок суми боргу з ЄСВ за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846; зворотній бік інтегрованої картки платника на позивача з ЄСВ за період з моменту виникнення боргу за вимогою від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846 по день розгляду справи судом з повним описом графи "Опис операції"; письмові пояснення про підстави нарахування ЄСВ по вимогам про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846 та від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924 із чітким зазначенням підстав та періоду виникнення боргу; письмові пояснення про підстави пред`явлення вимог про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846 та від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924 до виконання до Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області.

На виконання вимог ухвали суду податковим органом надані: розрахунки суми боргу з ЄСВ за вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924 та від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846; зворотній бік інтегрованої картки платника на позивача з ЄСВ за період з моменту виникнення боргу по 31.12.2019 з повним описом графи "Опис операції"; копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846; письмові пояснення про підстави нарахування ЄСВ по вимогам про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846 та від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924 із зазначенням підстав та періоду виникнення боргу.

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив, що сума заборгованості позивача за вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2019 №Ф-278374-50/3846 та від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924 складається з самостійно визначеної позивачем у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з додатком 5 таблиці 2 за 2013 рік (реєстраційний номер №1401667700) суми у розмірі 4800,76 грн. та нарахованого контролюючим органом єдиного внеску за січень - квітень 2017 року, до набуття 04.04.2017 ОСОБА_1 статусу пенсіонера за віком, у розмірі 2816,00 грн. (704,00 грн. х 4), на виконання вимог Закону України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Як слідує із абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За вимогами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 16 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Переліченими нормами встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено.

Заперечуючи проти вимоги від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924 позивачем зазначено, що вона винесена з порушенням строку обчислення боргу по платі єдиного соціального внеску та обчислена на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС в Київській області.

Проте, згідно пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо, зокрема, її вручено особисто такій фізичній особі.

За таких обставин відповідачем сформовано спірну вимогу у встановленому порядку та дотримані положення щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачеві, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірну вимогу діяв відповідно до норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Водночас, інших підстав для скасування вказаної вимоги про сплату боргу позивач не зазначив.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.