Рішення № 87674360, 18.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/310/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88017, вул. Грибоєдова, 12а, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 37809328) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Галицька, будинок 45, код ЄДРПОУ 43316386), в якому просить: "Скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Досяка М.Б. ВП № 59547178 від 29.01.2020 року про стягнення виконавчого збору".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року було вжито заходи забезпечення даного адміністративного позову (а.с.а.с. 29-32).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року було виправлено описку в ухвалу про вжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову (а.с.а.с. 33, 34).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі (а.с.а.с. 36-38).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2018 року № 260/1400/18 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та зобов`язано останнього прийняти та розглянути заяву громадянина Азербайджану ОСОБА_1 на отримання посвідки на тимчасове проживання та пакет документів разом з клопотанням дружини - громадянки України ОСОБА_2 про оформлення посвідки на тимчасове проживання чоловіку - громадянину Азербайджану ОСОБА_3 . Постановою державного виконавця від 15 липня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 260/1400/18. Разом з тим, для належного виконання даного рішення вимагається дотримання певної процедури подання документів самим стягувачем. Однак із заявою та відповідним пакетом документів ОСОБА_4 до боржника не звертався, у зв`язку з чим уповноважений орган був позбавлений можливості виконати рішення суду. Стосовно мотивів протиправності оскарженої постанови зазначає, що відповідачем порушено процедуру ухвалення такої. Так, зокрема, вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору повинна виноситись одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження або не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження). Проте оскаржена постанова не була винесена у встановлені законодавством строки, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

17 лютого 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача, відповідно до якого останній просив у зв`язку з перебуванням представника у відрядженні відкласти розгляд даної справи на іншу дату (а.с.а.с. 43-46).

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не поданий, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вимоги статті 287 КАС України щодо особливостей розгляду даної категорії термінових справ та особливості повідомлення учасників справи, визначені статтею 268 КАС України, відповідача також повідомлено про розгляд справи телефонограмою за номером телефону вказаним у позовній заяві (а.с. 42).

Щодо клопотання представника позивала про відкладення розгляду справи (а.с.а.с 43-46), суд вважає необґрунтованим, оскільки статтею 287 КАС України встановлені скорочені строки розгляду даної категорії справ, а також не надано жодних доказів неможливості прибути у судове засідання іншого представника, у тому числі й керівника позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 9 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - Постанова № 870), Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області, до складу якого входило Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ліквідовано та відповідно до пункту 2 Постанови № 870 утворено Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Також необхідно звернути увагу на те, що відповідно пункту 3 абзацу 4 Постанови № 870 встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, тобто Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункту 3 "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (в редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є орган державної виконавчої служби, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень.

Таким чином, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є належним відповідачем у даній справі.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі – ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області) перебував виконавчий лист № 260/1400/18 від 09 липня 2019 року, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом, згідно з яким Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі – ГУ ДМС в Закарпатській області) зобов`язано прийняти та розглянути заяву громадянина Азербайджану ОСОБА_1 на отримання посвідки на тимчасове проживання та розглянути пакет документів разом з клопотанням дружини громадянки України ОСОБА_2 про оформлення посвідки на тимчасове проживання чоловіку громадянину Азербайджану ОСОБА_3 .

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 15 липня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59547178 з виконання виконавчого листа № 260/1400/18 та надано строк для виконання рішення суду протягом 10 днів, про що зобов`язано повідомити державного виконавця в строк до 29 липня 2019 року (а.с.а.с 6, 7).

18 липня 2019 року на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59547178 від 15 липня 2019 року ГУ ДМС в Закарпатській області надіслало громадянину Рустамову ОСОБА_5 листа №2101.4-10263/21.2-19, в якому просило звернутися щодо обміну посвідки на тимчасове проживання з визначеним переліком документів (а.с. 10).

Листом № 2101.6-10550/2101.10.2-19 від 26 липня 2019 року ГУ ДМС в Закарпатській області повідомило ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області про фактичне виконання 25 липня 2019 року рішення суду (а.с. 11).

05 серпня 2019 року постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ВП № 59547178 на підставі статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено стягнути з боржника – ГУ ДМС в Закарпатській області виконавчий збір у розмірі 16692 грн (а.с.а.с. 8, 9).

09 січня 2020 року старший державний виконавець Досяк М.Б. ВПВР УЗПВР у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ухвалив постанову про передачу виконавчого провадження № 59547178 (а.с.а.с. 12, 13).

10 січня 2020 року старший державний виконавець Досяк М.Б. ВПВР УЗПВР у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ухвалив постанову про прийняття виконавчого провадження № 59547178 (а.с.а.с. 14, 15).

29 січня 2020 року старшим державним виконавцем Досяком М.Б. ВПВР УЗПВР у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ухвалено постанови про закінчення виконавчого провадження № 59547178 у зв`язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом (а.с.а.с. 16, 17).

29 січня 2020 року старшим державним виконавцем Досяком М.Б. ВПВР УЗПВР у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанови ВП № 59547178 на підставі статтею 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено стягнути з боржника – ГУ ДМС в Закарпатській області виконавчий збір у розмірі 16692 грн (а.с.а.с. 18, 19).

Вважаючи постанову старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 59547178 від 29 січня 2020 року протиправною, з метою захисту своїх прав – ГУ ДМС в Закарпатській області звернулося з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі по тексту – Закон України № 1404-VIII).

Так, статтею 1 Закону України № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 26 частиною 5 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (стаття 26 частина 6 Закону України № 1404-VIII).

Відповідно до приписів статті 27 частини 1 Закону України № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Нормами статті 27 частини 3 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Аналіз наведених норм Закону України № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV (який був чинним на той чапс) витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 у справі № 910/1587/13.

Відповідно до статті 10 Закону України № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону України № 1404-VIII.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Як зазначалося вище, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Суд зазначає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі 260/1400/18 є рішенням немайнового характеру.

Порядок виконання таких рішень передбачений розділом VIII Закону України № 1404-VIII.

Відповідно до статті 63 Закону України № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Проаналізувавши положення статті 63 Закону України № 1404-VIII суд зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення.

Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, положення Закону України № 1404-VIII, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Суд зауважує, що виконання вказаного судового рішення можливе лише боржником.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем будь-яких дій пов`язаних з організацією виконавчого провадження.

Виходячи з того, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Судом встановлено, що фактично судове рішення державним виконавцем примусово виконане не було.

Державний виконавець не вчинив дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону України № 1404-VIII, отже, у нього були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Дії виконавця у вигляді відкриття постанови про відкриття виконавчого провадження та процесуальних постанов винесених державним виконавцем не призвели до фактичного стягнення коштів за виконавчим документом.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-785цс15 та Верховного Суду у справі № 910/1587/13.

Таким чином, судом встановлено, що, державний виконавець по суті не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону України № 1404-VIII. Водночас, виконавчий лист Закарпатського окружного адміністративного суду може бути виконане лише боржником, державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Згідно із статтею 27 частиною 4 Закону України № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Зазначене кореспондується також з положеннями пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (у редакції станом на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Положеннями статті 40 Закону України № 1404-VIII регламентовано наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа Так, зокрема, частиною 3 зазначеної статті Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на зазначене суд зробив висновок, що стаття 40 частина 3 Закону України № 1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені статтею 27 частинами 1 та 2 зазначеного закону - не можуть застосовуватися.

Досліджуючи оскаржене рішення державного виконавця на предмет його відповідності Закону, суд вважає, що таке суперечить нормам Закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246, 255, 287, 295 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Грибоєдова, буд. 12а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 34888449) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Галицька, будинок 45, код ЄДРПОУ 43316386) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Досяка М.Б. ВП № 59547178 від 29 січня 2020 року про стягнення виконавчого збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяС.Є. Гаврилко