Рішення № 87674349, 14.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2020 рокум. Ужгород№ 260/762/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Мартинов Т.К.;

представника відповідача - Міськова Н.В.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні 15.08.2019 року, відповідача - Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області було замінено на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (а.с. 26).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак згідно протоколу №071750000865 від 18.01.2019 р. та довідки про наявний трудовий стаж № 11 від 31.01.2019 року у призначенні пенсії позивачеві було відмовлено, у зв`язку відсутністю права на пенсію за віком, оскільки необхідний для призначення пенсії страховий стаж становить 25 років, в той час, як страховий стаж ОСОБА_1 , становить 23 роки 11 місяців 19 днів. Представник позивача в судовому засіданні наголошував, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року. З огляду на викладене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві, вказавши на те, що позивач перебувала на загальній системі оподаткування в період з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року, що підтверджується довідкою №1/06 від 12.01.2019 року, виданою Ужгородським об`єднаним управлінням ПФУ Закарпатської області, у зв`язку з чим повинна була сплачувати єдиний соціальний внесок. Представник відповідача наголошував, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факт сплати нею страхових внесків в період з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року, відтак відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача. Таким чином, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що датою народження позивача є 01.01.1960 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту (а.с. 8).

04.07.2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією розписки-повідомлення від 04.07.2018 року за №2587 (а.с. 9).

До вказаної заяви позивачем було долучено трудову книжку.

Однак, згідно Протоколу № 071750000865 від 18.01.2019 р. та Довідки про наявний трудовий стаж № 11 від 31.01.2019 р., відповідачем було відмовлено позивачеві в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у неї 25 років страхового стажу, необхідного для виникнення права на пенсію (а.с. 10-11).

Так, згідно Протоколу № 071750000865 від 18.01.2019 р. та Довідки про наявний трудовий стаж № 11 від 31.01.2019 р. відповідач вказує, що страховий стаж позивача становить 23 роки 11 місяців 19 днів, а тому датою з якої позивач матиме право на пенсійну виплату є 02.01.2023 року (а.с. 10-11).

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років.

Згідно ч.1 ст.8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 21 Закону №1058 врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VІІІ від 03.10.2017, розділ XV "Прикінцеві положення" Закону країни "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Також, до Порядку № 22-1 були внесені зміни та встановлено, що Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ст. 2 Закону №1788 визначені види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з приписами ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Таким чином, з системного аналізу вказаних норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті та підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки, 23.02.1996 року позивача було зареєстровано, як суб`єкта підприємницької діяльності в Ужгородській райдержадміністрації та 21.09.2005 року проведено припинення державної реєстрації позивача, суб`єкта підприємницької діяльності в Ужгородській райдержадміністрації (а.с. 12).

Також, факт здійснення позивачем підприємницької діяльності у період з 23.02.1996 року по 21.09.2005 рік підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 13).

Щодо твердження відповідача про те, що позивач протягом підприємницької діяльності знаходилася на загальній системі оподаткування, а тому їй не було зараховано до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, період ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року, суд зазначає наступне.

Відповідачем було надано до суду лист Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11.09.2019 року №25249/05.02, згідно якого зазначено, що відповідно до даних, які містяться в базі даних програмного забезпечення АРМ ОССВ позивач за період з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року перебувала на загальній системі оподаткування, однак не здійснювала нарахування та сплату страхових внесків та одночасно повідомлено, що позивач нараховувала та сплачувала страхові внески за 1, 2 квартали 1997 року (а.с. 36).

В матеріалах справи наявний адвокатський запит від 23.02.2018 року №02/02/18 представника позивача - Г. К. Мартинова, згідно якого він звертався до Ужгородської ОДПІ та просив надати наступні документи: 1) довідку про розмір сплаченого позивачем єдиного податку за кожен місяць в період її реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності з 23.02.1996 року по 21.09.2005 року; 2) довідку про розмір чистого доходу позивача за кожен місяць, як суб`єкта підприємницької діяльності 23.02.1996 року по 21.09.2005 року (а.с. 14).

На адвокатський запит Г. К. Мартинова щодо надання інформації відносно періоду діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 1996 р. по 2005 р., Ужгородська ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області, згідно листа від 27.02.2018 року №589/М/07-14-13, повідомила, що п. 1 ст. 102 ПКУ передбачено, що документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, повинні зберігатися 1095 днів (три роки). Також, згідно типового переліку документів та затвердженої номенклатури справ в органах ДФС, сформовані особові справи платників податків у паперовому вигляді зберігаються 5 років з дати припинення підприємницької діяльності таких платників, та після закінчення вказаного терміну підлягають знищенню, таким чином Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області не має можливості надати запитувану інформацію (а.с.15).

Також, в ході розгляду справи по суті, ухвалою суду від 11.09.2019 року було витребувано від Головного управління ДФС у Закарпатській області інформацію про те, на якій системі оподаткування знаходилася позивач у період з 01.01.1998 р. по 30.06.2000 р. та надано строк для надання вказаних доказів до 01.10.2019 року (а.с. 41). В подальшому ухвалою суду від 28.10.2019 року було продовжено Головному управлінню ДФС у Закарпатській області процесуальний строк на виконання ухвали суду віл 11.09.2019 року до 11.11.2019 року (а.с. 62-65).

Згідно листа від 11.11.2019 року, Головне управління ДФС у Закарпатській області на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2019 року про витребування доказів повідомило, що п.1 ст.102 ПКУ передбачено, що документи пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, повинні зберігатися 1095 днів (три роки). Також, згідно типового переліку документів затвердженої номенклатури справ в органах ДФС, сформовані особові справи платників податків у паперовому вигляді зберігаються 5 років з дати припинення підприємницької діяльності таких платників, та після закінчення вказаного строку підлягають знищенню. Стан платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - припинено (ліквідовано) з 27.09.2011 року. Особова справа по вказаному платнику податків відсутня (а.с. 67).

Окрім того, ухвалою суду від 28.10.2019 року було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області: розрахунок пенсійного стажу ОСОБА_1 , здійснений при прийнятті оскаржуваної відмови у призначенні пенсії, із зазначенням періодів страхового стажу; журнал обліку про реєстрацію ОСОБА_1 в органах ПФ України; справу особи, яка перебуває на обліку - ОСОБА_1 , в тому числі свідоцтво про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності; завірені податковою інспекцією витяги з податкових декларацій та звіти за формою №4-ПФ, які подавалися ОСОБА_1 до органів ПФ України (а.с. 62-65).

Листом від 07.11.2019 року №41583/05.02 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2019 року повідомило, що Згідно даних облікової картки, які містяться в базі даних програмного забезпечення АРМ ОССВ, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебувала на обліку в Пенсійному фонді у періоди з 23.02.1996 по 21.09.2005 року та з 13.07.2011 по 27.09.2011 року. За період з 01.01.1998 по 30.06.2000 перебувала на загальній системі оподаткування, однак не здійснювала нарахування та сплату чистого доходу та страхових внесків. Одночасно повідомлено, що ОСОБА_1 нараховувала та сплачувала страхові внески за 1 та 2 квартал 1997 року. Згідно поданих звітів до Пенсійного фонду дана застрахована особа перебувала на загальній системі та отримувала чистий дохід за IV квартал 2000 року, IV квартал 2001 року та перебувала на єдиному податку у серпні, жовтні 2002 року та липні 2004 року. Строки зберігання документів зазначені в Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5. Відповідно до п. 291 вищезазначеного Переліку, особові справи платників внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування зберігаються протягом 5 років після зняття з обліку такого платника (а.с. 69-71).

Таким чином, на час розгляду справи по суті інформація щодо того на якій системі оподаткування перебувала позивач у період з 01.01.1998 р. по 30.06.2000 р. відсутня, оскільки таку було знищено, у зв`язку із закінченням терміну зберігання вказаної інформації.

Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлена свого права на зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 р. по 30.06.2000 р. через відсутність відомостей як у органів пенсійного фонду так і в органах ДФС щодо того на якій системі оподаткування вона перебувала, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, така інформація відсутня, у зв`язку із знищенням документів не з вини позивача, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з її вини, та на які вона не могла вплинути.

Як встановлено судом в ході розгляду справи по суті, позивач зі свого боку вчинила всі залежні від неї дії для підтвердження її зайняття підприємницькою діяльністю, і у неї відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у вищевказаних довідках.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Також, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Згідно вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 18.01.2019 року у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити з 04.07.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, період ведення підприємницької діяльностіз 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн.

5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 19.02.2020 року.