Рішення № 87674346, 13.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2020 року 11 год. 31 хв.Справа № 280/3937/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В. при секретарі судового засідання Серебнянниковій О.А. та сторін

від позивача: адвокати Константинова К.А., Зінчик В.В.,

від відповідача: Прокоф`єв С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до відповідача – Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764)

про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови.

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000009/1 від 11.02.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00154 від 11.02.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідно до договору купівлі- продажу від 30.01.2019 вона придбала у Республіці Польщі у фізичної особи-нерезидента легковий автомобіль марки KIA, модель RIO, що був в експлуатації, тип кузова "універсал", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи місце водія – 5, тип палива - бензин, об`єм двигуна 1343 см3, календарний рік виготовлення - 2002, модельний рік виготовлення 2002, що підтверджується сертифікатом відповідності щодо індивідуального затвердження транспортного засобу UA.009.80440-19 від 06.03.2019. Згідно з умовами договору купівлі-продажу вартість автомобіля становила 2800,00 польських злотих. Декларантом для митного оформлення в режимі імпорту товару «легковий автомобіль» було оформлено та подано відповідачу митну декларацію (далі - МД) від 07.02.2019 №UA112080/2019/004591, в якій заявлена митна вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні 2800,00 польських злотих.

Однак, за результатами розгляду поданої декларантом МД № UA112080/2019/004591 та доданих до неї документів відповідач відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000009/1 від 11.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00154 від 11.02.2019. В обґрунтування відмови зазначено, що в органу доходів і зборів наявна інформація щодо вищої митної вартості товару на рівні 1000,00 Євро/шт. В результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 1000,00 Євро. У зв`язку із прийняттям митним органом оскаржуваних рішень у митному оформленні (випуску) товарів та зазначеній в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації вимоги, виконання якої забезпечить можливість митного оформлення транспортного засобу, а саме подання нової митної декларації, враховуючи рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 № UA112080/2019/000009/1, позивач була вимушена подати нову митну декларацію по формі МД-2 №112080/2019/005123 від 12.02.2019, сплативши митні платежі згідно з заявленою відповідачем скоригованою вартістю, про що зазначено в графі 47В нової МД.

Позивач вважає вказані рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки при поданні первинної МД №UA112080/2019/004591 від 07.02.2019 на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування митної вартості, а саме: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митного контролю) № UA209060/2019/05074 від 01.02.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 31.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.01.2019; висновок експертного дослідження №08/2341/2030 про те, що номер кузова, двигуна автомобілю не змінювались, ознак механічного знищення номера двигуна не виявлено; документ, що підтверджує право власності позивача на транспортний засіб, а саме договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019 із зазначенням ціни товару; паспортні документи позивача.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.09.2019 о/об 12 год. 00 хв.

05.09.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №36812) поданий відзив на позов. Відповідач у відзиві на позовну заяву адміністративний позов позивача не визнав, посилаючись на те, що заявлена митна вартість має бути підтверджена належними та достовірними документами, які декларантом (позивачем) не надавались та не надсилались, платіжні документи, касові або товарні чеки, ярлики брокером не було надано. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності визначення декларантом митної вартості. Декларантом для здійснення митного оформлення транспортного засобу було подано МД 07.02.2019 №UA112080/2019/004591, у якій митну вартість визначено за 1 методом на рівні 2800,00 польських злотих. Проте під час опрацювання доданих до митної декларації документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару було встановлено, що заявлена вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації та складає 1000,00 Євро (МД від 30.01.2019 №UA209190/2019/011739). Вважає, що оскаржувані рішення є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 12.09.2019 призначено розгляд адміністративної справи № 280/3937/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.11.2019 о/об 09 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 05.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 05.12.2019 о/об 09 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 05.12.2019 зупинено провадження по справі для примирення сторін до 13.02.2020.

Ухвалою суду від 13.02.2020 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 13.02.2020 о/об 10 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду від 13.02.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, після наданих сторонами письмових заяв про закриття підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у цей же день.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 03.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Суд встановив, що позивач відповідно до договору купівлі- продажу від 30.01.2019 придбав у Республіці Польщі у фізичної особи-нерезидента легковий автомобіль марки KIA, модель RIO, що був в експлуатації, тип кузова "універсал", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи місце водія – 5, тип палива - бензин, об`єм двигуна 1343 см3, календарний рік виготовлення - 2002, модельний рік виготовлення 2002, за ціною 2800,00 польських злотих, що підтверджується договором купівлі-продажу б/н від 30.01.2019.

З метою здійснення митного оформлення даного товару декларант 07.02.2019 подав митному органу МД №UA112080/2019/004591, в якій заявлена митна вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні 2800,00 польських злотих, що по курсу НБУ становить 20041,48 грн. У зазначеній декларації розраховані митні платежі, а саме: мито на товари, що ввозяться в Україну (код 121) - 2004,15 грн, ПДВ (код 128) - 7503,69 грн, акцизний податок (код 185) - 15472,81 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації МД №UA112080/2019/004591 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митного контролю) № UA209060/2019/05074 від 01.02.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 31.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.01.2019; висновок експертного дослідження №08/2341/2030 про те, що номер кузова, двигуна автомобілю не змінювались, ознак механічного знищення номера двигуна не виявлено; документ, що підтверджує право власності позивача на транспортний засіб, а саме договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019 із зазначенням ціни товару; паспортні документи позивача.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA112080/2019/004591 та долучених документів відповідачем було встановлено необхідність щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, та електронним листом надано на адресу брокера позивача вимогу про надання наступних документів: 1) копії митної декларації країни відправлення; 2) договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 3) рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларанту було запропоновано в десятиденний термін надати вищезазначені документи (за бажанням), і 11.02.2019 позивача в електронній формі надіслав відповідачу лист, в якому пояснив, що запитувані додаткові документи надаватись не будуть.

Надалі 11.02.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 № UA112080/2019/000009/1 та виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00154 від 11.02.2019.

У графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 № UA112080/2019/000009/1 було зазначено, що: 1. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо вищої митної вартості товару на рівні 1000 Євро/шт. (через що Відповідач визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 1000 євро); 2. У договорі купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019 відсутні відомості про те, яким чином здійснено сплату за товар, та всупереч ч. 1 ст. 368 МК України, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавались; 3. Підпис Позивача, який міститься у паспорті Відповідача, відрізняється від підпису, проставленому у Акті про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу, оформленого Львівською митницею ДФС та договорі купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019. 4. Договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019 не посвідчений нотаріально.

В прийнятій в той же день картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00154 було зазначено, що у митному оформленні (випуску) товару відмовлено та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість митне оформлення, випуск чи пропуск товарів за умови подання нової митної декларації, враховуючи рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 № UA112080/2019/000009/1.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку доказам і перевіряючи правомірність дій позивача у фіксації порушень за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема актів перевірки, складених за результатами здійснення планового і позапланового заходів, де зафіксовано порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, орган державного нагляду (контролю), суд зазначає про таке.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі – МК України) та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості позивач надав відповідачу договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З вищенаведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як слідує із оскаржуваних рішень відповідача та його відзиву на позов, відповідач був змушений здійснити посилений контроль перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та “Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів”. Відтак, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 1000,00 Євро.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару через різницю підпису позивача, що міститься у паспорті позивача, та підпису, проставленому у акті про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу, оформленого Львівською митницею ДФС та договорі купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019; відсутності нотаріального завірення договору купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на таке.

Зі змісту частини другої статті 53 МК України випливає, що визначення конкретного переліку документів із зазначених у цій статті необхідне у кожному окремому випадку. Зокрема, у пункті 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 17.11.2005 №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за №1428/11708, визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є:

а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;

б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-Фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу (ТЗ), його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ;

в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку.

За результатом аналізу зазначеної норми встановлено, що окрім нотаріально посвідченого в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договору купівлі-продажу документом, який підтверджує право власності на транспортний засіб, також може виступати технічний паспорт на транспортний засіб, виданий вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку.

Згідно матеріалів справи, позивачем разом з МД № UA112080/2019/004591 для митного оформлення автомобіля було надано і договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019 із зазначенням ціни товару, і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.01.2019, видане уповноваженим органом країни придбання та у якому позивача зазначено власником транспортного засобу.

У даному випадку зовнішньоекономічний договір у розумінні ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” між сторонами угоди - фізичною особою-резидентом (позивачем-покупцем) та фізичною особою-нерезидентом (продавцем) не укладався, натомість продавець уклав з позивачем письмовий договір купівлі-продажу, у відповідності до ч. 1 ст. 31 ЗУ “Про міжнародне приватне право”, згідно якої форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Факт сплати узгодженої сторонами ціни підтверджується підписом продавця та підписом покупця. Разом з цим, відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

При цьому суд враховує позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16, згідно якої посилання митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Польща інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем імпортованого автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів за вказаний транспортний засіб.

Тож, суд зазначає, що для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані усі наявні та належні документи. При розмитненні спірного автомобіля відповідачем були отримані від позивача докази ціни, фактично сплаченої за автомобіль, які дозволяють однозначно ідентифікувати транспортний засіб, за який сплачено кошти з урахуванням того, що всі вони містять числові дані як про рік випуску, марку та vin-номер автомобіля, а також ціну, за якою він придбаний декларантом.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Визначаючи вартість товару за другорядним методом, митний орган в оскаржуваних рішеннях не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.

На необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про коригування митної вартості вказав також Верховний Суд України у постановах від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, не подання позивачем висновків про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару за умови наявності інших документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості товару.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також у рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 № UA112080/2019/000009/1 вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, … посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, в рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 року № UA112080/2019/000009/1 помилково зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно неідентифіковану в оскаржуваних рішеннях інформацію.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки документів, що підтверджують митну вартість товару; надані декларантом документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що підпис позивача, який міститься у паспорті позивача, відрізняється від підпису, проставленому у акті про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу, оформленого Львівською митницею ДФС та договорі купівлі-продажу автомобіля б/н від 30.01.2019 року, з огляду на наступне.

Стаття 53 МК України містить виключний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас серед передбачених МК України документів відсутній акт про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу як документ, що може бути доказом митної вартості товару, зазначений документ має іншу правову природу, бо не містить інформацію про цінові та вартісні показники.

Згідно ч.3 ст.53 МК України лише у разі, якщо перелічені документи мають ознаки підробки, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Проте через відсутність у зазначеному переліку акту про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу відповідач, всупереч вимогам МК України, поставив під сумнів справжність підпису у документі, що не передбачений ст. 53 МК України як підтвердження дійсної митної вартості товару.

У додаткових усних та письмових поясненнях позивач та його представники зазначили, що відповідач довільно трактує положення Митного кодексу України (далі - МК України), доводячи, що орган доходів і зборів вправі витребовувати у декларанта будь-які з перерахованих у частині другій, третій статті 53 МК України документи, без обґрунтування потреби таких документів. Такий висновок можна зробити і зі змісту оскаржуваного рішення і з тексту відзиву. З наданих під час декларування документів чітко випливає, що договір купівлі-продажу автомобіля, що імпортується в Україну, укладений між фізичною особою-нерезидентом (продавцем) та фізичною особою-позивачем (покупцем), в ньому зазначено ціну товару, оплата була здійснена в готівковій формі, а позивач відповідно як до законодавства як України, так і законодавства Республіки Польща не виступав податковим агентом для покупця, тож під час здійснення купівлі мав право здійснити розрахунок за товар у тій формі, яку було обрано покупцем, зі складанням письмового договору, на підставі якого реєстраційний орган Республіки Польща зняв автомобіль з внутрішнього обліку для вивезення за межі країни. Позивач вважає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження повинні здійснюватися у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Проте, відповідач в оскаржуваних рішеннях не зазначав джерел інформації щодо такої митної вартості, у рішеннях не містилось відомостей щодо дати, номеру такого довідника, відомостей з системи АСАУР щодо митної декларацій, за якою ввезено такий товар за якою митна вартість є більшою, ніж заявлена позивачем, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні). Відсутність у позивача запитуваних документів, зокрема платіжних документів, що підтверджують вартість товару (касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі), не може служити обґрунтуванням такого сумніву.

Також позивач та його представники звернули увагу на той факт, що представником відповідача вже після подання позивачем позову, разом із відзивом було надано документ “Копія використаного джерела” на 3 аркушах (МК №UA209190/2019/011739 від 30.01.2019, в якій зазначено митну вартість аналогічного транспортного засобу на рівні 1000,00 євро) на підтвердження ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог ст. 368 МК України, на що представник відповідача (стор.13 відзиву на позов) посилався як на обставину, яку було враховано митницею при визначенні дійсної митної вартості товару при винесенні оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000009/1 від 11.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00154 від 11.02.2019.

Як вірно зазначено позивачем, жодних посилань, як того вимагають Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, на номер та дату митної декларації, яка була долучена відповідачем до відзиву та могла бути взята за основу органом доходів і зборів для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань оскаржувані рішення Запорізької митниці ДФС не містять. В ході судових засідань Відповідачем не надано доказів того, яким чином формувалась ціна транспортного засобу у розмірі 1000,00 євро станом на винесення оскаржуваних рішень.

Суд також зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000009/1 від 11.02.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00154 від 11.02.2019 є необґрунтованими та безпідставними.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товару згідно з оскаржуваним рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000009/1 від 11.02.2019 та винесення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00154 від 11.02.2019, а тому їх слід визнати протиправним та скасувати.

Представник позивач зазначив, що зазначений у відзиві висновок відповідача про фактичне погодження декларантом з оскаржуваними рішеннями та з митною вартістю товару, встановленою митним органом, шляхом подання нової митної декларації, не відповідає дійсності. Чинне законодавство не позбавляє позивача можливості звернутись до суду щодо їх оскарження та не звільняє суд від обов`язку провести перевірку рішень суб`єкта владних повноважень (на момент їх прийняття) на предмет обґрунтованості та законності.

Стосовно зазначеної відповідачем у відзиві правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 30.10.2018 по справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61818/18), у якій у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості відмовлено у зв`язку з тим, що декларант не скористався правом випуску товару у вільний обіг на умовах, визначених ч. 7 ст. 55 МК України, та подав нову декларацію у якій вказав ціну визначену митним органом, що вказує на фактичне погодження ним із визначеною митною вартістю товару, суд вважає за необхідне відступити від правової позиції, викладеної у вказаному рішенні Верховного Суду, виходячи з такого.

Статтею 24 МК України встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні (п.1.ч. 2 ст.24 МК України). Правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності (ч. 3. ст.24 МК України).

Відповідно до ч.1 ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону (ч.1 ст. 30 МК України).

Згідно з ч.3 ст.54 та ч. 1 ст. 55 МК України орган доходів і зборів наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про коригування митної вартості з підстав та порядку визначеному названими нормами МК України.

Дослідивши постатейний зміст положень Митного Кодексу України, судом встановлено, що положення обумовленого нормативно-правового акту не містять жодних обмежень для декларанта з приводу неможливості оскаржити рішення митного органу про коригування митної вартості після випуску товарів у вільний обіг, незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».

Враховуючи положення ч. 2 ст. 2 КАС України суд в свою чергу зобов`язаний в ході розгляду справи про оскарження названих рішень перевірити, чи прийняті (вчинені) вказані рішення в момент його прийняття митним органом, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дій); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії).

При цьому, жодна норма, як матеріального так і процесуального права не позбавляє можливості позивача звернутись до суду впродовж шести місяців (з моменту отримання рішення про коригування митної вартості) щодо його оскарження та не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи прийняте суб`єктом владних повноважень рішення (на момент його прийняття) відповідало вимогам, визначеним ч. 2 ст.2 КАС України та статтей 54, 55 МК України.

Натомість, відмовляючи у задоволенні позову, суд касаційної інстанції перелічених вище обставин (саме на момент прийняття оскаржуваного рішення) не з`ясовує, а в якості підстав для відмови наводить обставини (з приводу подання декларантом нової декларації із зазначенням ціни визначеної митним органом), які виникли в часі значно пізніше після ухвалення такого рішення. Водночас, суд не звертає уваги, що зазначені ним обставини не були правовою підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації.

Стосовно доводів щодо того, що факт подання декларантом нової декларації із зазначенням ціни, визначеної митним органом, свідчить про визнання декларантом правомірності оскаржуваного рішення, то суд зазначає, що частиною 2 ст. 122 КАС України надано проміжок часу в шість місяців для того, щоб особа з`ясувала обставини з приводу того, чи винесене суб`єктом владних повноважень відповідає приписам, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та статтей 54, 55 Митного Кодексу та чи не порушує належних їй прав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку національним законодавством з недостатньою чіткістю врегульовано питання щодо неможливості оскарження та скасування рішень про коригування митної вартості, постановлених митним органом з порушенням закону у випадку випущення товарів у вільний обіг за новою декларацією із зазначенням митної вартості, вказаної митним органом в оскаржуваному рішенні.

Підтвердженням вказаних обставин щодо недостатньої чіткості закону на противагу від зазначеного судового рішення Верховного Суду від 30.10.2018 по справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61818/18) мають місце численні судові рішення Верховного суду, а зокрема від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, 27 червня 2019 року, у яких Верховний суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн, сплачений відповідно до квитанції від 09.08.2019 № 14643.

Ст. 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому до судових витрат відносяться витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватись правовою допомогою, а представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом. Приписами ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем 05.08.2019 було укладено договір на надання правової допомоги №05-8/19-КАС з АО «ЗІМ ПАРТНЕРЗ». За цим договором та рахунком-фактурою № 05-8/19-КАС від 09.08.2019 позивачем було сплачено 3400,00 грн, що підтверджується копіями квитанції про оплату послуг, договору, акту наданих послуг та рахунку-фактури.

Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, судом було висловлено наступний правовий висновок: «до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо», а, відтак, витрати щодо підготовки позовної заяви також відносяться до судових витрат.

Проте суд не може погодитись з зазначеним розміром витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до наданої разом з позовом копії акту про надання правових послуг № 1-05-8/19-КАС від 09.08.2019 до договору про надання правової допомоги, укладеним між позивачем та адвокатським об`єднанням “ЗІМ ПАРТНЕРЗ” (далі - виконавцем), що містить детальний перелік послуг та їх постатейну вартість, позивач отримав від виконавця серед іншого послуги з підготовки копій документів та їх оформлення на суму 300,00 грн. Зважаючи позицію Верховного Суду України у справі №826/1216/16, суд не може віднести зазначені послуги до безпосередньої правової допомоги, тож виключає її із загальної вартості понесених судових витрат. Згідно ч. 2. ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу сумі 3100,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764) про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000009/1 від 11.02.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00154 від 11.02.2019, які прийняті Запорізькою митницею ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3100 (три тисячі сто) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписане суддею 18.02.2020.

Суддя Р.В. Сацький