Рішення № 87674110, 11.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12547/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ125/ЖТ2496/84/АВ/П/ТД-ФС від 05.12.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що в період з 29.11.2019 р. по 02.12.2019 р. Управлінням Держпраці у Житомирській області було проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 . За результатами інспекційного відвідування складено акт № ЖТ2496/84/АВ від 02.12.2019 р., яким встановлено порушення норм трудового законодавства України, а саме: порушення ч.3 ст. 24 КЗпП та Постанови КМУ "Про порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" № 413 від 17.06.2015 р. в частині допущення до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. За результатами розгляду акту інспекційного відвідування заступником начальника Управління Держпраці у Житомирській області Зибаловим С. В. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ125/ ЖТ2496/84/АВ/П/ТД-ФС від 05.12.2019 року. Вважає доводи викладені в акті та постанові необґрунтовані, упереджені та такі, що не відповідають реальним обставинам справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 20 січня 2020 року о 10:30.

20 січня 2020 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.48).

20 січня 2020 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від Управління Держпраці у Житомирській області, відповідно до змісту якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що в ході проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування\, при виході 29.11.2019 за місцем фактичного здійснення господарської діяльності позивача встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично працювали три особи, при цьму гр. ОСОБА_2 фактично надавала послуги манікюру клієнтам. Відповідно до усних пояснень, наданих інспекторам праці, які зафіксовані засобами відеотехніки, до роботи ОСОБА_4 допустив позивач. Також були присутні гр. ОСОБА_5 (особа відмовилась називати повністю прізвище та по-батькові) тагр. ОСОБА_3 . ОСОБА_6 ОСОБА_3 - надавала послуги манікюру клієнтам. Відповідно до усних пояснень, наданих інспекторам праці, які зафіксовані засобами відеотехніки, до роботи її допустив позивач, в усній формі повідомила, що стажується з надання послуг манікюру у позивача майже місяць, з графіком роботи п`ять днів на тиждень. Вказує на те, що документів щодо оформлення трудових відносин у позивача з вищезазначеними працівниками під час проведення інспекційного відвідування не надано. Вважає, що отримані у ході інспекційного відвідування пояснення як позивача так і гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_3 , підтверджують, що зазначені громадяни були допущені до роботи, яка фактично виконувалась в інтересах позивача та стосується цілей його господарської діяльності (а.с.50-51).

В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 20 січня 2020 року о 10:30, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу щодо задоволення клопотання про виклик свідків та закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 28 січня 2020 року о 12:00.

В судовому засіданні, призначеному на 28 січня 2020 року о 12:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 11 лютого 2020 року о 12:00.

В судове засідання, призначене на 11 лютого 2020 року о 12:00, з`явилися позивач та представник відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець. Видами господарської діяльності є: код КВЕД 96.02 "Надання послуг перукарнями та салонами краси"; код КВЕД 47.19 "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах"; код КВЕД 47.75 "Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах" (основний); код КВЕД 47.82 "Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям".

29 листопада 2019 року Управлінням Держпраці у Житомирській області видано наказ №2209 про проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , КВЕД 47.82 "Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуття".

Для проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормально - правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 29 листопада по 12 грудня 2019 року на підставі вказаного наказу виписано направлення на проведення заходу державного контролю від 21.11.2019 № 1890/04 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Крупіч ОСОБА_7 і заступнику начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_8 (а.с.13).

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ЖТ2496/84/АВ від 02.11.2019, яким зафіксовано порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та Постанови КМУ "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 року та встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 троє працівників фактично були допущені до роботи без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Порушення є триваючим на день проведення заходу державного контролю (а.с.14-20).

05 грудня 2019 року Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ125/ЖТ2496/84/АВ/П/ТД-ФС. Цією постановою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 375 570 грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність критеріям, установленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підстави для здійснення позапланових заходів визначені статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Згідно ст. 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч. 1).

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (ч. 2).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (ч. 4).

Постановою від 26.04.2017 №295 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Пунктом 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп. 5 п. 5 Порядку №295, повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені порушення законодавства про працю може слугувати підставою для проведення інспекційного відвідування лише у тому випадку, якщо ознаки таких порушень виявлені в ході виконання цими особами контрольних повноважень.

Положенням пункту 6 Порядку №295 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пунктом 11 Порядку №295 вказано, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію /відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Відповідно до пункту 33 Порядку №295 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Згідно п. 19 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником (п. 20 Порядку №295).

Пунктом 23 Порядку №295 встановлено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду (п. 24 Порядку №295).

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п. 27 Порядку №295).

Згідно п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, з наведених норм слідує, що підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої статтею 265 КЗпП України є вчинення ним порушення, факт якого встановлюється під час інспекційного відвідування та відображається у відповідному акті. При цьому, докази, на підставі яких на суб`єкта господарювання може бути накладено штраф, мають бути отримані під час інспекційного відвідування, призначеного та проведеного згідно Порядку №295, або під час підготовки до його проведення, яка здійснюється після призначення інспекційного відвідування.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Вказану норму законодавцем сконструйовано таким чином, що для того щоб настала відповідальність, у даному випадку фізичної особи-підприємця, необхідно два фактора: перший фактор - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (у спірному випадку) та другий обов`язковий фактор - виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Тобто лише при наявності цих двох обов`язкових факторів настає негативний наслідок до такої фізичної особи-підприємця - застосування штрафу у розмірі тридцятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною другою статті 2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із пп. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Частиною 2 статті 24 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Із аналізу наведених правових норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство (чи ФОП) щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Суд зауважує, що диспозиція ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлює відповідальність саме за “фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору”, а визначення санкції за абзацом другим цієї частини ст. 265 КЗпП України потребує точного визначається кількості працівників, щодо яких скоєно порушення.

Таким чином, відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. Тобто, повинен бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці конкретно визначеної особи (осіб).

В акті інспекційного відвідування зазначено, що в ході проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, при виході 29.11.2019 року за місцем фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично працювали три фізичні особи, а саме:

- гр. ОСОБА_2 - надавала послуги манікюру клієнтам. Відповідно до усних пояснень, наданих інспекторам праці, які зафіксовані засобами відеотехніки, до роботи її допустив ОСОБА_1 ;

- гр. ОСОБА_5 (особа відмовилась називати повністю прізвище та по-батькові). Відповідно до усних пояснень, наданих інспекторам праці, які зафіксовані засобами відеотехніки, до роботи її допустив ОСОБА_1 ;

- гр. ОСОБА_3 - надавала послуги манікюру клієнтам. Відповідно до усних пояснень, наданих інспекторам праці, які зафіксовані засобами відеотехніки, до роботи її допустив ОСОБА_1 , в усній формі повідомила, що стажується з надання послуг манікюру у ОСОБА_1 майже місяць, з графіком роботи п`ять днів на тиждень.

У зв`язку з чим, у вказаному акті зроблено висновок, що у ФОП ОСОБА_1 троє працівників фактично були допущені до роботи без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом підприємця, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Факт знаходження громадян на робочих місяцях, представлених позивачем, на думку представників відповідача, підтверджено фотофіксацією. Проте, суд звертає увагу на те, що в акті інспекційного відвідування відсутні відомості про пристрій за допомогою якого здійснено фотофіксацію. В судовому засіданні встановлено, що фотофіксація осіб при здійсненні інспекційного заходу проведена на особистий мобільний телефон інспектора.

Також, у судовому засіданні з`ясовано, що матеріали зафіксовані засобами фото та відеотехніки не містять відомостей, які б могли ідентифікувати вказаних осіб, у тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, тощо. Відеозапис, наданий до матеріалів справи, не надає повної інформації щодо подій, тому не може бути прийнятий судом в якості належного доказу по справі.

Водночас, відповідачем не відібрано пояснення у зафіксованих на відеозаписі осіб, щодо перебування їх у трудових правовідносинах саме з позивачем, їх посадових обов`язків та безпосереднього місця роботи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що під час інспекційного відвідування він був присутній на робочому місці. Працювала лише ОСОБА_3 згідно умов договору про надання послуг . ОСОБА_2 і жінка на ім"я Світлана в той день прийшли на співбесіди щодо умов праці. В подальшому ОСОБА_2 була прийнята на роботу. Світлану він після інспекційного відвідування більше не бачив.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_2 , яка пояснила, що вона не була працівником ФОП ОСОБА_1 , а лише 29 листопада 2019 року прийшла на співбесіду по домовленості по телефону із власником для проходження стажування. До роботи допущена не була. працює у позтвача з 06 грудня 2019 року згідно наказу.

Так, в матеріалах справи міститься наказ фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 "Про прийом на роботу" № 1-К від 06 грудня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 прийнято на посаду манікюрника з 09 грудня 2019 року з окладом згідно штатного розпису та копія трудової книжки із записом про прийняття на посаду згідно наказу №1-К від 06.12.2019 року (а.с.35).

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів допущення ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудових відносин.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що на момент перевірки працювала в ОСОБА_1 у вільний від навчання час по цивільно-трудовому договорі, оскільки не мала можливості працювати весь день. Також, зазначила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , в день проведення перевірки, бачила перший раз.

Також, з матеріалів справи встановлено та у судовому засіданні підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 укладено з ОСОБА_3 договір про надання послуг (виконання робіт) № 1 від 01 листопада 2019 року, де зазначено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати послуги з манікюру за адресою: АДРЕСА_2 , Торговий центр, другий поверх. Виконавець надає послуги на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Факт надання відповідних послуг з боку виконавця буде засвідчуватись Актами прийому-передачі наданих послуг (а.с.28-30).

На підтвердження виконання замовником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_10 укладеного цивільно - правового договору про надання послуг наявний акт приймання-передачі робіт (а.с.31).

В матеріалах справи міститься наказ фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 "Про прийом на роботу" №2-К від 09 грудня 2019 року , де зазначено прийняти ОСОБА_3 на посаду манікюрника з 10 грудня 2019 року з окладом згідно штатного розпису та копія трудової книжки, де зазначено, що з 10.12.2019 року прийнята на посаду манікюрник згідно наказу №2-К від 09.12.2019 (а.с.33, 34).

Крім того, суд зазначає, що з оглянутого в судовому засіданні відеоматеріалу встановлено, що 29.11.2019 за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено, що крім позивача знаходились іще три особи, однак, жодних робіт вони не виконували.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

А тому, дії ФОП ОСОБА_1 щодо укладення договорів цивільно-правового характеру не можуть бути розцінені як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ст. 24 КЗпП України у відносинах з ОСОБА_3 .

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено відсутність в діях позивача допуску осіб до роботи без оформлення трудового договору, а тому оскаржувана постанова відповідача є протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийнято постанову, а саме факту порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та допуску до роботи трьох працівників без укладання трудового договору.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ125/ЖТ2496/84/АВ/П/ТД-ФС від 05.12.2019 року, винесена відповідачем з використанням повноважень останнього без мети, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 3755,70 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а,Житомир,10008, ЄДРПОУ:39790560) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ125/ЖТ2496/84/АВ/П/ТД-ФС від 05.12.2019 року.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3755,70 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень сімдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

Повне судове рішення складене 19 лютого 2020 року