Рішення № 87673847, 19.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Справа № 160/275/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в частині проведення розрахунку стажу роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та не включення у цей стаж календарного періоду проходження строкової військової служби;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 5656/Т-09 від 12.08.2019 р. про відмову у проведенні перерахунку за загальним стажем роботи судді - 21 рік 00 міс. 11 днів з 80 відсотків суддівської винагороди на 82 відсотка щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1971 року по 29 листопада 1973 року (02 роки 00 місяців 29 днів);

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 17 вересня 2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 22.07.2019 року він звернувся до відповідача з питання довічного грошового утримання. Рішенням №5656/Т-09 від 12.08.2019 р. Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області було повідомлено про проведення відповідного перерахунку з 01.02.2019 року та позивача розмір довічного грошового утримання складає 41 493,60 грн. (51 867 грн. х 80%), оскільки його страховий стаж складає 48 років 24 дні, у тому числі на посаді судді 18 років 11 місяців 11 днів. Позивач вважає дії відповідача та спірне рішення такими, що порушують його право на належне довічне грошове утримання, оскільки відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 04.08.2016 року №1878/0/15-16 його загальний стаж роботи судді становить 20 років 10 місяців (крім стажу роботи на посаді судді, має також 2 роки стажу, який складається з проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР з жовтня 1971 року по листопад 1973 року), у зв`язку із чим він звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 22.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, в порядку ст.263 КАС України, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви.

До суду 11.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до статті 135 вищезазначеної редакції Закону України «Про судоустрій та статус суддів», на яку посилається Конституційний Суд України до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Даний перелік є вичерпним. Так, 22.07.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій стверджував про наявність у нього суддівського стажу 21 рік 1 місяць, адже до даного стажу потрібно було зарахувати період та просив зробити перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 82% суддівської винагороди. 12.08.2019 р. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про зарахування до суддівського стажу 18 років 11 місяців 11 днів та правомірність у зв`язку з чим обчислення довічного грошового утримання в розмірі 80 % суддівської винагороди. Також вказало, що період служби позивача в лавах Радянської армії з 31.10.1971 р. по 29.11.1973 р. було зараховано до загального (страхового) стажу. Таким чином, зарахувати період служби в армії до стажу роботи, що дає судді право на одержання щомісячного довічного грошового утримання (стажу на посаді судді) немає законних підстав. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.10.1997 року – суддя Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровською області. Верховною Радою України 11 липня 2002 року обраний суддею безстроково.

04.08.2016 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 1878/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровською області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до вказаного рішення загальний стаж роботи судді становить 20 років 10 місяців.

16.09.2016 р. наказом № 205-к, відповідно до постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 р. № 1515-VІІІ про звільнення суддів, позивача було відраховано зі штату Тернівського районного суду м.Кривого Рогу, у зв`язку з виходом у відставку, згідно з пунктом 9 частини 5 статті 126 Конституції України, що підтверджується записом в його трудовій книжці НОМЕР_1 .

З 17.09.2016 р. позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Стаж роботи на посаді судді склав 18 років 11 місяців 12 днів (зараховано період з 06.10.1997 р. по 16.09.2016 р).

В квітні 2019 року позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про надання роз`яснення про порядок перерахунку його довічного грошового утримання, в зв`язку зі зміною посадового окладу працюючих суддів. Згідно з відповіддю Тернівського відділу обслуговування громадян м.Кривий Ріг (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.05.2019 року №3558/Т-09 повідомлено, що довічне грошове утримання позивачу обчислено у розмірі 80% суддівської винагороди.

22.07.2019 р. позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо надання роз`яснень та правових підстав зменшення довічного грошового утримання до 80 відсотків замість вірних 82 відсотків. У рішенні відповідача від 12.08.2019 р. № 5656/Т-09 було зазначено, що з 17.09.2016 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, з розрахунку страхового стажу, у тому числі на посаді судді з 06.10.1997 р. по 16.09.2016 р. - 18 років 11 місяців 11 днів.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача в частині проведення розрахунку стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування періоду проходження строкової військової служби та рішення відповідача № 5656/Т-09 від 12.08.2019 р. про відмову у проведенні його перерахунку грошового утримання з 80% на 82% з урахуванням включення до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2014 р. у справі № 19-рп/2004 вказано, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14.12.2011 р. № 18-рп/2011 офіційно розтлумачив поняття "щомісячне довічне грошове утримання", зокрема таке поняття означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного Фонду.

Так, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI (далі – Закон № 2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI (в редакції, що діяла на час подання позивачем заяви про відставку), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до частини третьої статті 141 Закону України №2453-VI 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.02.2015 р. №№192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з ст.135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015 р.), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 р. №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі – Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

В силу пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Згідно з відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_2 з 31.10.1971 року по 29.11.1973 року він проходив дійсну строкову військову службу, тому, суд вважає цей стаж також є таким, що підлягає зарахуванню позивачу до спеціального стажу.

Таким чином, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 18 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби - 02 роки 00 місяців 29 днів.

В свою чергу, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправним.

За приписами ст.ст.21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.6 ст.47 та п.8 ч.4 ст.48 Закону №2453-VI, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною 1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз.2 розділу 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, статті 138 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа “Щокін проти України”) зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону”. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Також, рішенням Ради суддів України № 42 від 16.04.2015 року було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом “Про забезпечення права на справедливий суд” зберігають визначення стажу роботи і посаді судді відповідно до законодавства, що діяло до набрання ним чинності, у зв`язку з чим стаж роботи нарахований відповідно до діючого законодавства на момент набрання чинності Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд” перерахуванню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується період проходження строкової військової служби, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

За таких обставин, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1971 року по 29 листопада 1973 року (02 роки 00 місяців 29 днів).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 205, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині проведення розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та не включення у цей стаж календарного періоду проходження строкової військової служби.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 5656/Т-09 від 12.08.2019 р. про відмову у проведенні перерахунку з 80 % суддівської винагороди на 82 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1971 року по 29 листопада 1973 року (02 роки 00 місяців 29 днів).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 17 вересня 2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма