Рішення № 87673764, 18.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Справа № 160/419/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/419/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2393 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 14.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А2393 в якому, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2393 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік при звільненні з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати військову частину А2393 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік при звільненні з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати військову частину А2393 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки (з 13 травня 2017 року - по день фактичного розрахунку), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 14.01.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 15.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/419/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2393 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін в порядку положень ст. 262 КАС України.

4. Також, ухвалою суду від 15.01.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- витяг з наказу командира військової частини А2393 від 13.05.2017 року № 97;

- витяг з наказу № 266 від 21.04.2017 року;

- заява позивача від 10.01.2020 року про внесення змін до наказу від 13.05.2017 року № 97, а також щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні

відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік;

- відповідь відповідача на звернення позивача від 10.01.2020 року;

- докази виплати (якщо така здійснена) позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивача, як учасника бойових дій за період його служби та всі наявні матеріали щодо суті цього спору.

5. 17.02.2020 року відповідач надав до суду докази по справі, на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2020 року. Відзив відповідачем надано до суду не було.

6. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

7. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

8. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

9. Отже, рішення у цій справі приймається судом 18.02.2020 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

10. У позовній заяві, зазначено про те, що позивач, проходив службу на посаді начальника відділу протиповітряної оборони військової частини А2393.

11. Так, відповідно до наказу Міністра обороги України №266 від 21 квітня 2017 року, позивача було звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

12. Відповідно до наказу командира військової частини А2393 (по стройовій частині) №97 від 13.05.2017 року, позивача було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

13. Згідно з наказом командира військової частини А2393 від 13.05.2017 року №97 позивачу належить виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 380% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; щомісячну грошову додаткову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 01 травня по 13 травня 2017 року; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 29 календарні роки служби; грошову компенсацію за не використану щорічну відпустку за 15 діб. Грошова допомога на оздоровлення за 2017 рік виплачена.

14. Позивач вказав про те, що грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 66853,77 грн. йому було виплачено 20 серпня 2017 року.

15. Також, вказав про те, що виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, вказаним наказом не передбачено.

16. При звільненні з військової служби військовою частиною позивачу не було надано грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за весь період служби (з 2015 року по 2017 рік).

17. Вважає це порушенням його права на належний соціальний захист, у зв`язку з тим, що чинним законодавством передбачено, що право на додаткову відпустку містить як право на отримання, так і право на її грошову компенсацію, незалежно від причини її невикористання.

18. Позивач вказав про те, що у січні 2020 року він звертався до командира військової частини А2393 з проханням внести зміни до наказу №97 від 13.05.2017 року, в частині нарахування і виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за весь період служби.

19. 10 січня 2020 року позивач звернувся до командира військової частини А2393 з заявою про нарахування і виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за весь період служби, однак відповіді не отримав, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

20. Крім того, позивач вважає, що Військова частина А2393 не виплатила йому при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, у зв`язку із чим також має виплатити середній заробіток за весь час затримки.

21. На думку позивача, така позовна вимога про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

22. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/419/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2393 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.

23. Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

24. 17.02.2020 року відповідач надав до суду докази по справі, на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2020 року, проте, відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

25. На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

26. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2393 у період з 2015-2017 роки.

27. 05 вересня 2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

28. Згідно матеріалів справи, відповідно до наказу Міністра оборони України №266 від 21 квітня 2017 року, позивача було звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, що також підтверджується матеріалами справи.

29. Відповідно до наказу командира військової частини А2393 (по стройовій частині) №97 від 13.05.2017 року, позивача ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

30. Згідно з наказом командира військової частини А2393 від 13.05.2017 року №97 позивачу належало виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 380% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; щомісячну грошову додаткову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 01 травня по 13 травня 2017 року; одноразову грошову допомогу прим звільненні, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (29 років) грошову компенсацію за не використану щорічну відпустку за 15 діб. Грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік був отримав.

31. Таким чином, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що при звільненні з військової служби військовою частиною позивачу не було виплачено грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій (УБД) за весь період служби, а саме з 2015 року по 2017 рік.

32. Так, на підставі вищезазначеного, позивач звертався до командира військової частини А2393 з проханням внести зміни до наказу №97 від 13.05.2017 року, в частині нарахування і виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за весь період служби.

33. Також, 10 січня 2020 року позивач звернувся до командира військової частини А2393 із заявою про нарахування і виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій (УБД) за весь період служби.

34. Проте, вимоги позивача щодо виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за весь період служби, а саме з 2015 року по 2017 рік відповідачем так виконані і не були, з тих підстав, що надання таких відпусток в особливий період припиняється, а відтак відсутні підстави для виплати грошової компенсації.

35. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

36. Крім того, позивач вважає, що Військова частина А2393 не виплатила йому при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, у зв`язку із чим має виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

37. Відповідно до ч.1 ст.4 Закон України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види щорічних відпусток основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

38. У відповідності до статті 16-1 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

39. Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

40. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

41. У відповідності статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

42. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

43. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

44. У особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

45. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

46. Згідно статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

47. Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

48. У особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

49. Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

50. Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

51. Суд зазначає, що норми Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

52. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А2393. 05 вересня 2015 року отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

53. Згідно наказу Міністра оборони України №266 від 21 квітня 2017 року, позивача було звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

54. Відповідно до наказу командира військової частини А2393 (по стройовій частині) №97 від 13.05.2017 року, позивача ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

55. Згідно з наказом командира військової частини А2393 від 13.05.2017 року №97 позивачу належало виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 380% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; щомісячну грошову додаткову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 01 травня по 13 травня 2017 року; одноразову грошову допомогу прим звільненні, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (29 років) грошову компенсацію за не використану щорічну відпустку за 15 діб. Грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік був отримав.

56. Отже, судом встановлено, та не заперечується учасниками справи про те, що позивачу при звільненні з військової служби військовою частиною позивачу не було виплачено грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій (УБД) за весь період його служби, а саме з 2015 року по 2017 рік.

57. Так, 10 січня 2020 року позивач звернувся до командира військової частини А2393 із заявою про нарахування і виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій (УБД) за весь період служби.

58. Проте, вимоги позивача щодо виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій (УБД) за весь період служби, а саме з 2015 року по 2017 рік відповідачем так виконані і не були, з тих підстав, що надання таких відпусток в особливий період припиняється, а відтак відсутні підстави для виплати грошової компенсації.

59. Таким чином, згідно матеріалів справи, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено зо позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2017 рік.

60. Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

61. Крім того, слід зазначити про таке.

62. Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

63. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено про те, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм викладених у постанові Верховного Суду по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), яка набрала законної сили 21 серпня 2019 року.

64. Суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

65. Отже, зі змісту наказу від 21.04.2017 року № 266 про звільнення позивача з військової служби та наказу від 13.05.2017 року № 97 (по стройовій частині), судом встановлено, що на час їх прийняття, відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період з 2015 року по 2017 рік, тому зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

66. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А2393 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини А2393 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 рік по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року та в частині зобов`язання Військової частини А2393 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року.

67. Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання військової частини А2393 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки (з 13 травня 2017 року - по день фактичного розрахунку), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, слід зазначити про таке.

68. Відповідно до ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

69. Суд зазначає, що право позивача на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки на момент звільнення позивача з військової служби не визнавалося відповідачем та є предметом цього судового спору.

70. Спірність правовідносин щодо обов`язку сплачувати компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій також підтверджується розглядом цього питання Верховним Судом в межах зразкової справи №620/4218/18.

71. З огляду на положення ч. 2 ст. 116 КЗпП України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки (з 13 травня 2017 року - по день фактичного розрахунку), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, оскільки зазначені суми є спірними.

72. Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

73. Щодо строків звернення позивача до суду із цим позовом, суд зазначає про таке.

74. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

75. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

76. Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом п.п.6 п.8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

77. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі №620/4218/18, суд відхиляє твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні.

78. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2017 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, у зв`язку з чим позовні ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини А2393 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 рік по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року та в частині зобов`язання Військової частини А2393 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

79. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

80. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

81. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

82. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

83. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

84. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

85. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

86. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

87. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

88. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року.

89. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А2393 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини А2393 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 рік по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року та в частині зобов`язання Військової частини А2393 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року.

90. Щодо розподілу судових витрат.

91. Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

92. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

93. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2393 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

94. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2393 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 рік по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року.

95. Зобов`язати Військову частину А2393 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 21.04.2017 року.

96. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

97. Судові витрати не розподіляти.

98. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

99. Відповідач: Військова частина А2393 (65012, м. Одеса, провулок Штабний, 1, код ЄДРПОУ 07966906).

100. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

101. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

102. Повний текст рішення складено 18.02.2020 року.

Суддя В.В Ільков