Рішення № 87673709, 23.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Справа № 160/9864/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відповідача-1: Державної податкової служби України, Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення ДПС України № 1131/6/99-00-04-06-03-15 від 09.09.2019 про залишення скарги без розгляду;

- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 № 825/04-36-56-50 щодо виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії щодо відновлення реєстрації ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку з 01.10.2018 та включити його до реєстру платників єдиного податку;

- присудити на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 5 763,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 01.07.2019 року із офіційного сайту ДФС України йому стало відомо, що 30.09.2018 він був виключений із реєстру платників єдиного податку, при цьому жодних рішень контролюючих органів про таке виключення ані поштою, ані нарочно він не отримував. Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернувся зі скаргою до ДФС України, проте, його скарга була залишена без розгляду. Рішення про залишення скарги без розгляду ФОП ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки ним не порушено 10-денний термін на оскарження рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 № 825/04-36-56-50, оскільки оскаржене рішення позивач не отримував. Рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 №825/04-36-56-50 ФОП ОСОБА_1 вважає протиправним, з огляду на те, що фактично податковий борг у позивача відсутній, а своєчасно сплачені ним у якості єдиного податку грошові кошти були перераховані із зазначенням РНОКПП, призначення платежу за конкретним періодом та за конкретним напрямком - сплата єдиного податку за відповідний період, проте за іншими реквізитами у межах того ж самого органу фіскальної служби. Позивач наголошує, що допущена помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, крім того згодом така помилка самостійно заявлена позивачем та ним вжито відповідних заходів щодо спрямування коштів за належністю. Позивачем було наголошено, шо на його податкову адресу не надходили жодні сповіщення, повідомлення чи листи про наявність податкового боргу, акти перевірок його як платника податків та/або рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платником єдиного податку. Таким чином, на думку позивача, підстави для анулювання його реєстрації як платника єдиного податку 2 групи з 01.10.2018 та прийняття відповідного рішення контролюючим органом відсутні, а рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 № 825/04-36-56-50 суперечить ст.299 Податкового кодексу України, а отже є протиправним.

Ухвалою суду від 16.10.2019 у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено до розгляду на 18.11.2019 року на 10:00 год. Вказаною ухвалою також відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали суду.

Представником відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 12.11.2019 подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 32-35), відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. В обґрунтування власної правової позиції зазначено, що згідно облікової картки по єдиному податку ФОП ОСОБА_1 на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів обліковувався податковий борг, станом на 30.09.2018 заборгованість не була погашена та сума боргу складала 629,81 грн. На підставі викладеного, з 01.10.2018 ФОП ОСОБА_1 було виключено з реєстру платників єдиного податку за рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 25/04-36-56-50. Листом від 04.10.2018 №62007/10/4/04-36-13-17 позивача було повідомлено щодо включення його з реєстру платників єдиного податку та переведення на загальну систему оподаткування за рішенням контролюючого органу. Вказаний лист було направлено на адресу позивача, однак відправлення № 5000020897056 було повернуто до контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання 26.11.2018. Рішення ДПС України № 1131/6/99-00-04-06-03-15 від 09.09.2019 про залишення скарги без розгляду вважає правомірним оскільки позивач звертаючись зі скаргою до ДПС України 10.07.2019, порушив строк подання скарги на рішення контролюючого органу.

Позивачем 14.11.2019 було подано до суду відповідь на відзив (а.с. 47-49), відповідно до змісту якого наголошує, що підставою та передумовою для винесення рішення має бути проведення податкової перевірки контролюючим органом та наявність її результатів. Проте у даному випадку перевірка відносно нього не проводилась, що підтверджується змістом оскарженого рішення та поданого відзиву та є порушенням п.292.11 ст.292 Податкового кодексу України. ФОП ОСОБА_1 наголошує, що оскаржене рішення було прийняте заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мельником Д. – посадовою особою, що не є керівником ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а отже відсутні докази повноважень даної особи на прийняття рішень контролюючого органу. Крім того, за результатами звернення позивача до Укрпошти ним було отримано листа про те, що через неуважність працівників поштового відділення зв`язку № 6 м. Кривого Рогу поштове відправлення № 5000020897056 та повідомлення про надходження даного відправлення не доставлялись за вказаною адресою одержувачу.

Судове засідання 18.11.2019 року було відкладено на 02.12.2019 року на 14:00 год.

В судовому засіданні 02.12.2019 року було оголошено перерву до 16.12.2019 року до 10:00 год.

Представником відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 16.12.2019 подано до суду додаткові письмові пояснення (а.с. 81), у яких наголошено на тому, що оскаржене рішення на підставі п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, а повноваження заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мельника Д. підтверджені Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень- рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні 28.12.2015 №1204 та наказом ДФС України від 28.12.2017 за № 3119-о «Про покладення обов`язків на ОСОБА_2 ».

В судовому засіданні 16.12.2019 року було винесено ухвалу про зупинення провадження у справі до 23.12.2019 року.

Крім того 19.12.2019 представником відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надіслано на адресу суду додаткові письмові пояснення (а.с. 102-109), відповідно до змісту яких наголошено, що оскільки сума податкового боргу позивача у 2018 році становила 629,81 грн., що є менше 60 розмірів неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 грн.), податкова вимога відносно ФОП ОСОБА_1 не формувалась та не направлялась на його адресу.

До суду 23.12.2019 також надійшли пояснення позивача з клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Сторони у судове засідання, яке призначене на 23.12.2019 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду поступило клопотання позивача про продовження розгляду справи в письмовому провадженні. Про продовження розгляду справи в поряду письмового провадження відповідач не заперечував про зазначив у заяві від 23.12.2019 року, у зв`язку зі чим судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця з 18.10.1999, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 227 017 0000 015922, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 № 082897 (а.с. 23).

Рішенням № 825/04-36-56-50 від 28.09.2018 заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мельника Д., на підставі доповідної записки відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з питань несплати податкового боргу по платежу 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» в сумі 629,81 грн., що виник у платника єдиного податку СГ – фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом двох послідовних кварталів та анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, на підставі пп. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299, абз. 8) пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 розділу 14 Податкового кодексу України, анульовано з 01.10.2018 реєстрацію платника єдиного податку СГ – фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку (а.с. 42).

ФОП ОСОБА_1 було подано до Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Державна податкова служба України, скаргу про перегляд (скасування) рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку (в порядку ст. 56 Податкового кодексу України), яка зареєстрована за вх. №9370/ФОП від 16.07.2019 (а.с. 14-15).

Державною податковою службою України 09.09.2019 було прийнято рішення за №1131/6/99-00-04-06- 03-15 про залишення скарги без розгляду, яким залишено без розгляду скаргу ФОП ОСОБА_1 від 10.07.2019 б/н (вх. ДФС № 9370/ФОП від 16.07.2019) (а.с. 19-21).

Щодо правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової служби України за № 1131/6/99-00-04-06- 03-15 від 09.09.2019 про залишення скарги без розгляду, то суд приходить до наступних висновків.

Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами затверджено Наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 № 916, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062 (далі по тексту – Порядок № 916).

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу І Порядку № 916, процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Рішення Державної податкової служби України відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Суд визнає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження Державної податкової служби України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Належність такого висновку підтверджується змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може оцінювати повноту розгляду Державною податковою службою України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищім податковим органом за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

Аналогічний правовий висновок був висловлений 11.06.2019 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/24656/15, адміністративне провадження №К/9901/11997/19 (ЄДРСРУ № 82315556).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що Державною податковою службою України залишено без розгляду скаргу ФОП ОСОБА_1 від 10.07.2019 б/н (вх. ДФС №9370/ФОП від 16.07.2019).

Отже, вказане рішення само по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, рішення Державної податкової служби України від 09.09.2019 за № 1131/6/99-00-04-06-03-15 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 № 825/04-36-56-50 щодо виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії щодо відновлення реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 01.10.2018 та включити його до реєстру платників єдиного податку, суд приходить до наступних висновків.

Посадовими особами відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області була складена доповідна записка з питань несплати ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, який виник у платника єдиного податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (а.с. 83).

Як було зазначено вище, оскаржене рішення винесене на підставі пп. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299, абз. 8) пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 розділу 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно вимог абз. 8) пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

Податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно облікової картки по єдиному податку ФОП ОСОБА_1 , код бюджетної класифікації 18050401 (єдиний податок з фізичних осіб), станом на 31.12.2017 у нього обліковувалась заборгованість у розмірі 633,41 грн., у зв`язку з чим платежі по 745,00 грн. від 17.01.2018, 16.02.2018, 19.03.2018, 18.04.2018, 16.05.2018, 18.06.2018, 18.07.2018, 16.08.2018, 17.09.2018 були цими ж датами самостійно скеровані контролюючим органом на погашення недоїмки за попередні періоди, у зв`язку з чим, на кожне перше число наступного місяця у ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість і станом на 30.09.2018 складала 629,81 грн. (а.с. 38-41).

Судом встановлено, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2017 утворилась у зв`язку з тим, що позивачем 18.12.2017 було перераховано єдиний податок у сумі 640,00 грн. на неправильні реквізити (а.с. 16), а саме:

«Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області

Отримувач: УК у Центр. міс. р. м. Кр.Р./Ц-М р/18010700

Кредит рахунку: 33214813700026

Код отримувача: 38032222

Код банку отримувача: 805012

Назва послуги: Бюджетний платіж

Період оплати: 12.17 01.18

Призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;18010700, єдиний податок ОСОБА_1 ; грудня 2017 – січня 2018».

Наказом Міністерства фінансів України № 11 від 14.01.2011 затверджено Класифікацію доходів бюджету, відповідно до змісту якого:

код 18010700 – Земельний податок з фізичних осіб;

код 18050400 – Єдиний податок з фізичних осіб.

З цього приводу суд враховує правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 805/3665/16-а, від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а, від 20.02.2018 у справі № 816/591/16, від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16, від 14.02.2018 у справі № 816/1254/17, 12.06.2018 у справі № 826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17.01.2018 у справі № 2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18) та у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 №21-377а15 та наголошує, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

Допущена ФОП ОСОБА_1 помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного податку у грудні 2017 року у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки за кодом бюджетної класифікації код 18050400, відкриті на ім`я ДФС в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, подавши відповідну заяву від 05.07.2019 (а.с. 13).

У зв`язку із наведеним вище, дії контролюючого органу щодо визначення ФОП ОСОБА_1 у обліковій картці платника заборгованості станом на 31.12.2017 у розмірі 633,41 грн., самостійного скерування 17.01.2018, 16.02.2018, 19.03.2018, 18.04.2018, 16.05.2018, 18.06.2018, 18.07.2018, 16.08.2018, 17.09.2018 сум, сплачених позивачем на погашення недоїмки за попередні періоди та визначення на кожне перше число наступного місяця за ФОП ОСОБА_1 заборгованості, є протиправними.

Судом встановлено, що позивачем за період з січня по вересень 2018 року сплачувався єдиний податок у повному обсязі та у визначені строки, у зв`язку з чим висновки відповідача про те, що у платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів був наявний несплачений податковий борг не відповідають дійсності.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу про те, що реєстрація ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку підлягає анулюванню на підставі пп. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299, абз. 8) пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, є необґрунтованими.

Ні підставі викладеного, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 № 825/04-36-56-50 щодо виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про не проведення перевірки та не складання за результатами перевірки акту, який би містив виявлені контролюючим органом порушення платником єдиного податку вимог глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, то з цього приводу суд враховує правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 820/4721/17, згідно змісту яких законодавцем не передбачено обов`язкового проведення перевірки та прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку виключно на підставі акту перевірки. Отже, в цій частині процесуальних порушень у діях відповідача судом не виявлено.

З приводу не вручення позивачу копії оскарженого рішення від 28.09.2018 № 825/04-36-56-50, яке направлялось на його адресу засобами поштового зв`язку – рекомендованим листом № 5000020897056, проте, 26.11.2018 було повернуто до контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання, суд приходить до наступних висновків.

Згідно відповіді Укрпошти, яка надана на запит позивача, поштове відправлення № 5000020897056 та повідомлення про надходження даного відправлення не доставлялись за адресою одержувачу через неуважність працівників поштового відділення зв`язку № 6 м. Кривого Рогу (а.с. 50).

Суд приходить до висновку, що відмітка про повернення рекомендованих листів «за закінченням встановленого строку зберігання» не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, подібна відмітка не дає відправнику обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення платника податків про рішення контролюючого органу, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання відправлення, чи адресат відсутній, чи особа, якій адресовано листа, не виявлено в місці проживання.

З огляду на викладене, оскаржене рішення позивачу належним чином вручено не було.

Суд приходить до висновку, що належним способом судового захисту в межах спірних правовідносин повинно бути зобов`язання відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 01.10.2018 та включити його до реєстру платників єдиного податку, у зв`язку із чим, приходить до наступних висновків.

Оскільки звернення платника податків із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру, законодавством не передбачено, рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 № 825/04-36-56-50 щодо виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 судом визнано протиправним та скасовано, а тому право позивача підлягає захисту та відновленню, шляхом приведення у стан, що існував до такого порушення з боку відповідача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 820/4721/17.

Щодо інших доводів позивача, судом наголошується, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зміст наведеної норми на контролюючий орган покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування правомірності свого рішення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування його рішення та зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог до Державної податкової служби України про визнання рішення протиправним та його скасування – необхідно відмовити.

Позивачем сплачено при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 5 763,00 грн., тобто як за три позовні вимоги по 1 921,00 грн.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 229, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 257, 258, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідача-1: Державної податкової служби України (м. Київ, Львівська площа буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393), Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Сімферопольська буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2018 № 825/04-36-56-50 щодо виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку з 01.10.2018 та включити його до реєстру платників єдиного податку.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева