Рішення № 87673664, 16.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року Справа № 2а-15239/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду після скасування попередніх судових рішень на новий розгляд надійшла адміністративна справа № 2а-15239/10/0470 за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – Товариство) до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів від 19.05.2010 року №113000006/2010/000384/1, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.05.2010 року №113050000/0/000583, повернення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 4508,68 грн. та ввізного мита у розмірі 1073,49 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що дії митного органу по визначенню митної вартості товару, що ввозився позивачем, по шостому (резервному), а не по першому методу (за ціною договору), як було здійснено останнім, суперечать вимогам Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - МК України) з огляду на надання усіх необхідних документів для ідентифікації товару, що ввозився на виконання умов контракту від 12 лютого 2010 року №0212-SG02/10, та підтвердження заявленої митної вартості останнього.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року прийнято до свого провадження справу та призначено підготовче засідання.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що оскаржене рішення та картка відмови прийняті Митницею у межах наданих повноважень у зв`язку із недоведеністю Товариством належними та допустимими доказами правильності обраного методу визначення митної вартості товару. При цьому, декларант не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобов`язання відповідно до наказу Держмитслужби №230 від 17 березня 2008 року, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів з можливим наступним поверненням сплачених податків та зборів (обов`язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів.

На вказаний відзив Товариство надіслало на адресу суду відповідь, в якому додатково вказало, що посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається виключно при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 МК України (тобто за 2 та/або 3 методами) з обов`язковим зазначенням дати та номеру вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненням щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві надіслали на адресу суду пояснення, в яких вказали, що не вчиняли протиправної бездіяльності по відношенню до Товариства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Товариство надіслало на адресу суду уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги виклала у такій редакції:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 19.05.2010 року №113000006/2010/000384/1;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.05.2010 року №113050000/0/000583, прийняту відповідачем (т.3, а.с.5-13).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та не є спірним, що 12.02.2010 року між Товариством (як покупцем) та фірмою "Alderston GB Limited", м. Лондон, Велика Британія (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №0212-SG02/10, згідно з умовами якого продавець зобов`язувався здійснити поставку визначеного у специфікаціях товару, зокрема, цегли вогнетривкої NO. 27 АLKO-85 С, NO. 65А АLKO-85 С, суміші жаробетонної KOTOR TO7A-1, а покупець - прийняти та оплатити товар.

19.05.2010 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем подана вантажна митна декларація №113050000/2010/004000, відповідно до якої до митного оформлення поданий товар - цегла вогнетривка NO.27 АLKO-85 С, NO. 65А АLKO-85 С, жаробетонна суміш KOTOR TO7A-1 (виробник товару «REFRAKO S.R.O.», Словаччина), митна вартість якого визначена за ціною договору (контракту).

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані такі документи: облікова картка суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності №11305/02/98/00015 від 10 лютого 2010 року; рахунок-фактуру (інвойс) №100212-018 від 18 травня 2010 року, зовнішньоекономічний контракт №0212-SG02/10 від 12 лютого 2010 року із специфікацією №1, акт №75/04-026/1455111-І від 17 травня 2010 року, сертифікати якості від 12 травня 2010 року, пакувальний лист від 12 травня 2010 року, накладну CMR А №5678 від 12 травня 2010 року, книжку МДП DX.63886460 від 13 травня 2010 року, довідку СДПІ у м.Кривому Розі про декларування валютних цінностей №21 від 28 квітня 2010 року, сертифікат про походження товару №101078 від 11 травня 2010 року, рішення Криворізької митниці від 13 травня 2010 року про визначення митної вартості товарів №11300000/2010/000366/1.

Під час здійснення митного контролю органом доходів і зборів запропоновано позивачеві надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, а також інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість.

У зв`язку з ненаданням додаткових документів, відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товару №113000006/2010/000384/1 від 19 травня 2010 року, згідно з яким митну вартість товару визначено із застосуванням шостого методу, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.05.2010 року №113000006/2010/000384/1.

В графі 33 прийнятого рішення митним органом зазначено про порушення позивачем вимог МК України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Порядок №1766), та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09 квітня 2008 року (далі - Порядок №339).

Вважаючи вказане рішення та картку відмови протиправними, Товариство звернулося до суду із цим позовом, правомірність прийняття яких і є предметом розгляду у вказаному спорі.

При вирішенні спору суд виходить із того, що згідно з частиною 2 статті 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов`язаними між собою особами або хоч і є пов`язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За змістом статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно з пунктом 2 Порядку №339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 МК України, зокрема, шляхом: проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку №339 може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Так, наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі №21-342а13.

У той же час розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об`єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог МК України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку №1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов`язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як встановлено судом, позивач надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення, зокрема: облікову картку суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності №11305/02/98/00015 від 10 лютого 2010 року; рахунок-фактуру (інвойс) №100212-018 від 18 травня 2010 року, зовнішньоекономічний контракт №0212-SG02/10 від 12 лютого 2010 року із специфікацією №1, акт №75/04-026/1455111-І від 17 травня 2010 року, сертифікати якості від 12 травня 2010 року, пакувальний лист від 12 травня 2010 року, накладну CMR А №5678 від 12 травня 2010 року, книжку МДП DX.63886460 від 13 травня 2010 року, довідку СДПІ у м.Кривому Розі про декларування валютних цінностей №21 від 28 квітня 2010 року, сертифікат про походження товару №101078 від 11 травня 2010 року.

Відповідачем поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують предоплату товару у розмірі 30%. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Більш того, відповідачем при митному оформленні взагалі не запитувалася така інформація (документи), враховуючи обставини відсутності відповідного запису на зворотному боці ВМД.

Щодо того, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом органом доходів і зборів взято митну вартість товару згідно із рішення Криворізької митниці від 13 травня 2010 року про визначення митної вартості товарів №11300000/2010/000366/1 стосовно подібного товару суд зазначає, що сама лише інформація з бази даних ДФС, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може слугувати обґрунтованим доказом вартості оцінюваного товару.

Крім того, відповідачем не зазначено точної номенклатури вказаного товару, а також не перевірено, чи дійсно товар, який взятий відповідачем за взірець як такий, що вже ввозився на митну територію України за вищою митною вартістю, ніж заявлена позивачем, є аналогічним заявленому останнім у ВМД №113050000/2010/004000 від 19 травня 2010 року, враховуючи те, що умовами укладеного Товариством контракту (з врахуванням специфікації) передбачалась поставка багатьох видів цегли й за різною ціною.

Слід також відмітити, що за змістом пункту 7 Порядку №1766 рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом), є обов`язковим для надання митному органу для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, однак не є обов`язковим при визначенні митної вартості товару.

Отже, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного законодавством України, тоді як відповідач приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими ним визначено таку вартість товару.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень під час судового розгляду справ не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару.

За таких обставин, суд зазначає про наявність підстав для визначення митної вартості за основним методом, оскільки органом доходів і зборів не надано доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостовірними чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у їх невідповідності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення і картки відмови та наявності підстав для задоволення позову.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.05.2010 року №113000006/2010/000384/1, картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.05.2010 року №113050000/0/000583.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39421732, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 88,83 грн. (вісімдесят вісім гривень, 83 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна