Ухвала суду № 87673610, 19.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

в частині позовних вимог

м. Вінниця

19 лютого 2020 р. Справа № 120/597/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, розрахунку плати за проїзд,-

ВСТАНОВИВ:

14.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" звернулось з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, розрахунку плати за проїзд, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати від 19.12.2019 року №233 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН №18 від 18.12.2019 року на суму 492 Євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 151702 від 28.01.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною другою цієї ж статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі № 350/67/15-ц, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дія чи бездіяльність.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є, зокрема, складений управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 19.12.2019 року №233, згідно ТТН №18 від 18.12.2019 року на суму 492 Євро.

При цьому, суд зауважує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відтак, оскаржуваний розрахунок від 19.12.2019 року №233 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом судового спору. За своєю правовою природою такий розрахунок є лише письмовим документом (засобом доказування), на підставі якого може мати місце стягнення у судовому порядку задокументованих у ньому сум збитків.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція щодо застосування відповідних норм права знаходить своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18, а також постанові Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі №0940/1179/18, висновки яких повинні застосовуватись до спірних правовідносин в силу положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і частини 5 статті 242 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене у відкритті провадження у даній частині позовних вимог щодо скасування розрахунку плати за проїзд необхідно відмовити.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Однак, в даному випадку поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Наведене узгоджується із правовим висновком, який міститься у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 803/3/18.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд до акту № 036108 від 09.11.2019 року.

Керуючись ст. 2, 19, 170, 243, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, в частині позовних вимог за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" до Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №233 від 19.12.2019 року.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя /підпис/ Свентух Віталій Михайлович

Помічник судді Перевертак Володимир Валентинович

19.02.2020 року