Рішення № 87671481, 06.02.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20750/16

Провадження № 2-др/522/4/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Середньофонтанський 19-Б» (м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та заборону вчиняти певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСББ «Середньофонтанський 19-Б», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та заборону вчиняти певні дії, був задоволений частково, та визнано відключення від постачання електричної енергії квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 – протиправними діями з боку ОСББ «Середньофонтанський 19-Б та ОСОБА_2 ; стягнуто солідарно з ОСББ «Середньофонтанський 19-Б» та з ОСОБА_2 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, в розмирі 384 грн. 20 коп., та судовий збір за подання позову в розмирі 768 грн. 40 коп., всього 1152 грн. 60 коп., в іншій частині позову було відмовлено.

16.12.2019 року ОСОБА_1 подав заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правову допомогу адвоката, в розмірі 20 000 гривень.

У судовому засіданні заявник та його представник просили заяву задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про час слухання справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі позовом ОСББ «Середньофонтанський 19-Б», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, заборону вчиняти певні дії, стягнення судових витрать.

В позовній заяві позивач ставив питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, але сума яку він просить стягнути на цю допомогу позивачем в позовній заяві не вказується.

При ухваленні 09 грудня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси заочного рішення, судом було стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір за подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, в розмирі 384 грн. 20 коп., та судовий збір за подання позову в розмірі 768 грн. 40 коп., всього 1152 грн. 60 коп.

Відповідно до вимог статей 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, зокрема належать витрати на правову допомогу.

Згідно статті 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

Позивачем на підтвердження фактично понесених сум судових витрат надано суду договір про надання професійної правочинної допомоги 22.05.2019 року, рахунок № 1/12/2019 року адвокатського бюро «Коваленко Катерини», згідно якого гонорар за надання професійної правничої допомоги складає 20 000 гривень, без детального опису робіт.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в судових засіданнях 15.07.2019 року, 24.10.2019 року був присутній позивач. У судовому засіданні 09.12.2019 року був присутній позивач та представник позивача, яка діяла на підставі ордеру від 09.12.2019 року.

Позивач просить стягнути витрати на професійну правову допомогу адвоката, в розмірі 20 000 гривень, але не вказує з чого саме ці витрати складаються.

Також, позивачем наданий рахунок № 1/12/2019 року адвокатського бюро «Коваленко Катерини», згідно якого гонорар за надання професійної правничої допомоги складає 20 000 гривень, але не надано будь-яких доказів сплати цих коштів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки судом не встановлено передбачених законом підстав, за наявності яких суд може ухвалити рішення про стягнення витрат на правову допомогу, зокрема, суду не надано розрахунку витрат, підтвердження сплати цих витрат, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що слід ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Середньофонтанський 19-Б», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та заборону вчиняти певні дії, яким доповнити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року, щодо вимог позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 76-82, 137, 263-264, 265, 268, 270, 293, 315, ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Середньофонтанський 19-Б» (м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та заборону вчиняти певні дії – відмовити у повному обсязі.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

06.02.2020