Ухвала суду № 87667486, 18.02.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/14/20

Провадження № 2-а/591/62/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Грищенко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просить скасувати постанову адміністративної комісії при виконкомі СМР № 2390 від 09.12.2019 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ст.152 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що 25 листопада 2019 року о 11.05 годині головним спеціалістом управління «Інспекція з благоустрою міста Суми» ОСОБА_2 виявлено за адресою м. Суми АДРЕСА_1 вул АДРЕСА_2 , 21 офіс «Timber works», що ОСОБА_1 здійснив факт розміщення елементів зовнішньої реклами без відповідних проектно-дозвільних документів, що є порушенням п.п.9 п.11.2 розділу XI Додатку до рішення СМР «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР і передбачає адміністративну відповідальність згідно ст. 152 Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Вважає, що дії відповідача щодо винесення зазначеної постанови є протиправними, оскільки відповідач, розглядаючи адміністративну справу, самоусунувся від дослідження та встановлення всіх обставин справи, формально визнавши його винним у скоєнні адміністративного правопорушення на підставі лише суб`єктивних припущень особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що відповідачем при винесенні постанови про адміністративне правопорушення були порушені вимоги ст.ст. 278, 279, 280 КУпАП, постанова від 09 грудня 2019 року, є незаконною та необ`єктивною, докази вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП відсутні.

Зокрема, на нього було накладено адміністративне стягнення як на суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , але ж сам протокол та в подальшому оскаржувана постанова, була підписана іншою особою – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є відповідальною особою за вищезазначений офіс, в цьому і є незаконність даної оскаржуваної постанови. Зазначає, що не є директором даного офісу, тому не може нести відповідальність як посадова особа. Крім того, вказує, що не було встановлено його вину у вчиненні вказаного правопорушення.

Посилаючись на вказані обставини, просить скасувати постанову адміністративної комісії при виконкомі СМР №2390 від 09 грудня 2019 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ст. 152 КУпАП.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 січня 2019 року відкрите провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Копія позовної заяви та доданих до неї документів направлена відповідачу та третій особі разом з інформацією про процесуальні права.

23 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від виконавчого комітету Сумської міської ради, в якому зазначається, що позовні вимоги позивача є немотивованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що при складанні зазначеного протоколу інспектором не було порушено права позивача, посилаються на те, що позивач вже притягувався до адміністративної відповідальності 29.07.2019 року постанова № 1025. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

30 січня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09 грудня 2019 року адміністративною комісією при виконкомі Сумської міської ради щодо позивача була винесена постанова №2390, відповідно до якої, 25 листопада 2019 року о 11.05 годині головним спеціалістом управління «Інспекція з благоустрою міста Суми» ОСОБА_2 . виявлено за адресою м. Суми АДРЕСА_1 вул АДРЕСА_2 , 21 офіс «Timber works», що ОСОБА_1 здійснив розміщення елементів зовнішньої реклами без відповідних проектно-дозвільних документів, що є порушенням пп.9 п.11.2 розділу XI Додатку до рішення СМР «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» від 26 грудня 2014 року № 3853-МР і передбачає адміністративну відповідальність згідно ст. 152 Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, за що накладено штраф в розмірі 1700 грн. на користь держави (а.с.6).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 152 КУпАП, за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до п.п. 7 п."а" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97 від 21.05.1997 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" № 2807-4 від 06.06.2005 року встановлено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Частиною 4 статті 20 вказаного Закону передбачено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

За ч.1 ст. 34 цього Закону, правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Рішенням Сумської міської ради від 26 грудня 2014 року № 3853-МР (розміщено на сайті Сумської міської ради за посиланням https://smr.gov.ua/uk/dokumenti) затверджено Правила благоустрою міста Суми згідно з додатком до даного рішення (далі Правила благоустрою міста Суми), які визначають порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста Суми, регулюють права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначають здійснення ефективних і комплексних заходів утримання території населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів, створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно п.п.9 п. 11.2 розділу ХІ Правил благоустрою міста Суми, підприємства, установи та організації (в особі їх посадових осіб), фізичні особи - підприємці, громадяни, іноземці, особи без громадянства, балансоутримувачі, власника та орендарі об`єктів зобов`язані розміщувати елементи зовнішньої реклами, рекламоносії, малі архітектурні форми, тимчасові споруди та елементи зовнішнього благоустрою на підставі проектно-дозвільної документації, затвердженої у встановленому порядку.

Відповідно до розділу І Правил благоустрою міста Суми зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку встановленому виконавчими органами міських рад та відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами.

Згідно ст. 1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про рекламу", вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України «Про рекламу» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення.

При цьому приписи Закону України «Про рекламу» визначають, що вивіска чи табличка, які не відносяться до рекламних, мають відповідати таким умовам: місце розміщення (на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення); зміст (інформація про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи).

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.02.2019 року по справі №149/2498/17.

Таким чином, інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.02.2018 року по справі №323/1767/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки вказана у протоколі про адміністративне правопорушення інформація не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, то вона не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Як вбачається з копії фотоматеріалів, доданих до відзиву на позовну заяву представником відповідача, відсутнє зображення адреси, де саме нібито була розміщена реклама. Крім того, з наданих фотознімків неможливо встановити, чи відноситься територія, на якій розташована реклама, до спеціально визначених для цього місць, чи ні. Також посилання представника позивача на те, що позивач вже притягувався до адміністративної відповідальності, судом не приймається до уваги, оскільки рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.11.2019 року постанова № 1025 від 29.07.2019 року скасована, рішення набрало законної сили 03.12.2019 року (а.с.15).

Таким чином, належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення суб`єктом владних повноважень суду не надано.

Також суд вважає, що твердження відповідача про визнання позивачем події адміністративного правопорушення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення від 25 листопада 2019 року, не підтверджено належними та допустимими доказами.

У відповідності до п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України,- в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З матеріалів адміністративної справи, наданих суду, вбачається, що вина правопорушника належними та допустимими доказами не підтверджується, а тому у суду є підстави для скасування постанови №2390 від 09.12.2019 року адміністративної комісії при виконкомі Сумської міської ради про притягнення позивача до адміністративної відповідальності заст.152 КУпАП та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст.2,6-11,72-77,90,94, 242-246,255,257,286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради (місце знаходження: м. Суми, пл. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04057942) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради від 09 грудня 2019 року №2390 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. 00 коп. та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Грищенко