Рішення № 87666379, 18.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/3404/20

Провадження № 2-а/127/84/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Жмудя О.О., при секретарі Бедрак М.М.,

за участі представника позивача: Скляра О.В.,

відповідача: Крилової І.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України.

Позов мотивований тим, що у ході проведення заходів, направлених на перевірку виконання рішень про примусове повернення в країну походження іноземців, відділом організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області було виявлено, що громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_1 не виконала рішення про примусове повернення в країну походження Республіку Узбекистан, та продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням міграційного законодавства.

Перевіркою правомірності перебування на території України громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , згідно з інформацією, наданою нею самою, а також іншими відомостями, зокрема, відміткою у вказаному паспортному документі, було встановлено, що громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_1 прибула до України 04.04.2014 року через пункт пропуску «Бориспіль» з приватною метою.

Відповідач у своїх письмових поясненнях повідомила, що приїхала до України із чоловіком, який з часом отримав громадянство України, однак сама не вжила заходів для легалізації на території України.

З моменту винесення рішення про примусове повернення від 18.11.2019 року та до моменту звернення до суду відповідач не перетинала кордон України у напрямку «Виїзд».

За порушення встановлених правил перебування на території України, громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності, а саме 18.11.2019 року на відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесена постанова про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2 040,00 гривень.

Свою вину у вчинені адміністративного правопорушення відповідач визнала, штраф у розмірі 2 040,00 гривень сплатила добровільно.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства 18.11.2019 року затверджено рішення про примусове повернення з України громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .

Вказаним рішенням відповідача було зобов`язано покинути територію України у термін до 18.12.2019 року, однак остання у визначений термін добровільно не виїхала за межі території України, саме рішення про примусове повернення з України у суді не оскаржила.

ОСОБА_1 грубо ігнорує виконання рішення від 18.12.2019 року про примусове повернення її до країни походження, та всяко ухиляється для виїзду з України, в свою чергу створює перешкоди Управлінню ДМС України уВінницькій області для виконання даного рішення шляхом вигадування різних причин в тому числі відсутність коштів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2020 року позовна заява прийнята до розгляду та судове засідання призначене на 18.02.2020 року відповідно до положень ст.288 КАС України.

Представник позивача Скляр О.В. у судовому засіданні позов підтримав із зазначених у позові підстав та просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, зазначила, що бажає повернутись додому в Республіку Узбекистан.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що під час перебування в Україні громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим 18.11.2019 року щодо неї був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

18.11.2019 року заступником начальника УДМС України у Вінницькій області Кушніром В.М. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , громадянку Республіки Узбекистан, за порушення правил перебування в Україні та притягнуто останню до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 2 040, 00 гривень.

Відповідач вказану постанову не оскаржувала та в добровільному порядку сплатила штраф в розмірі 2 040, 00 гривень,

18.11.2019 року головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області Чернюком М.В. прийнято рішення про примусове повернення з України громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , та зобов`язано її покинути територію України до 18.12.2019 року. Вказане рішення відповідачем виконано не було.

Як слідує з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи «Аркан» відповідач не перетинала кордон у напрямку виїзд з 18.11.2019 року по 24.01.2020 року.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також міжнародними нормами.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України визначені ст. 288 КАС України.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, зокрема підстави для примусового повернення іноземця, доведення рішення органу УДМС про примусове повернення, зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений строк, причини невиконання рішення тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян, яка набула чинності 27.02.2002 року, громадяни держави однієї сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої сторони без віз з дотриманням правил перебування і прописки, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї угоди.

У Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.2012 року № 150, зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 6 Порядку строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів – на період існування таких підстав, але не більше як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 таких заяв не подавала.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з ч.3 один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено випадки, коли іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України

Підстави для подання позову про примусове видворення іноземців визначені в п. 7 Інструкції. Підстава, на яку посилається позивач в позовній заяві, є невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення.

З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини, а саме:

- прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення, яке відповідає вимогам чинного законодавства та встановленій формі;

- ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Зазначене узгоджується також з позицією, викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».

В судовому засіданні встановлено, що позивачем була дотримана процедура примусового повернення ОСОБА_1 до Республіки Узбекистан, передбачена Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом № 353/271/150, відповідне рішення було вручене відповідачу і він зобов`язався його виконати протягом 15 днів, але в установлений строк, без поважних причин, умисно і свідомо не виконав свій обов`язок.

Оскільки відповідач визнала позов і підтвердила, що вона не виїхала з території України в зв`язку з відсутністю коштів, але це не є поважною причиною невиконання рішення УДМС, суд вважає, що відповідно до ст.ст. 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» до відповідача слід застосувати примусове видворення за межі України.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КАС України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Керуючись ст.ст. 29, 30, 31, 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 90, 268-271, 288, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Примусово видворити за межі України громадянку Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт CS НОМЕР_1 , виданий 17.07.2009 року.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно вимог ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:

Позивач Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, 21000, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 37836770,

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Республіки Узбекистан, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3