Рішення № 87663896, 07.02.2020, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2768/19 ;

Провадження № 2/401/111/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2020 р. м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючий суддя: Макарова Ю.І.,

за участю:

секретар судового засідання Горбатюк К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Світловодську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

20 вересня 2019 року представник АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11672 грн. 61 коп. станом на 15.08.2019 року, яка складається з 886,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7204,00 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2550,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 532,03 грн. - штраф (процентна складова), та судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп..

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.12.2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідач отримав кредитну картку за тарифним планом "Універсальна, до 55 днів пільговий період", та отримав кредит у розмірі 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. В порушення умов кредитного договору відповідач заборгованість не сплатив, тому станом на 15.08.2019 року має заборгованість – 11672 грн. 61 коп., в зв`язку з чим АТ КБ “ПриватБанк” був змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 25 вересня 2019 року позовна заява була залишена без руху, позивачу надано час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 04 листопада 2019 року, у справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін по справі.

20 грудня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що зазначена позивачем в позовній заяві, анкета-заява № б/н від 12.12.2013 року, яку позивач вважає кредитним договором, дійсно містить анкетні данні відповідача та його контактний номер телефону але жодних позначок у графі про ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифними планами ПриватБанку, виду банківської картки, яка видається ОСОБА_1 , розміру бажаного кредитного ліміту, не зазначено, крім того відсутня інформація про отримання клієнтом пам`ятки, яка має містити тарифи та загальні умови обслуговування та кредитування. Розрахунок заборгованості за вказаним договором, якій долучено до позовної заяви, не містить жодної прив`язки до конкретного банківського рахунку відкритого на ім`я відповідача, розрахунок підписаний невідомою особою, без ідентифікації її прізвища імені, по-батькові та повноважень, що свідчіть про неналежність цього доказу.

Також, представник відповідача не погоджується з твердженням позивача, що підписання анкети-заявки про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, свідчіть про згоду особи на укладення договору про надання банківських послуг, умови та правила надання яких, розміщенні на банківському сайті. Тобто, долучені до позовної заяви витяг "Тарифів Банку" та "Умов та Правил надання надання банківських послуг" це роздруківка з офіційного сайту, яка не містить підпису позичальника тому також не може вважатися належним доказом. Цей доказ залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вказана правова позиція повністю узгоджується з висновком ВП ВС, яка була викладена в Постанові від 03 липня 209 року по справі 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Виходячи з викладеного представник відповідача вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а також встановлення інших умов та правил надання банківських послуг. (а.с.83-85).

17 січня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача посилаючись на вимоги ч.2 ст.639 ЦК України зазначає, що заявою відповідача від 12.12.2013 року підтверджується той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які надавались йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Вказує на те, що укладання договору між сторонами по справі здійснювалось за принципом укладання між Банком та клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК України), що мало місце 12.12.2013 року, та підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів та зобов`язується їх виконувати внаслідок чого відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до якого є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, вказаний відповідачем, чим Банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами за допомогою карти та фінансового телефону на який приходить динамічний змінюваний пароль. Зазначає, що до матеріалів справи долучена копія анкети-заяви на двох сторінках від 12.12.2013 року відповідача, яка засвідчена його підписом та із наявністю підпису позичальника про надання згоди та ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Надали до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, що підтверджує отримання відповідачем картки "Універсальна", оскільки проведення вказаних оперецій неможливо без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Виходячи з викладеного вважає виписку по картковому рахунку та розрахунок заборгованості належним доказом по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічної експертизи по справі не проводилось.

Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, якій ніким не оспорений, а отже є всі законні підстав для стягнення заборгованості з відповідача. Просить позовні вимоги задовольнити.(а.с.93-107).

21 січня 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду. Враховуючи, що даний позов поданий до суду заявлено 20.09.2019 позовні вимоги по стягненню пені можуть бути задоволені лише в межах періоду 20.09.2018 року по 20.09.2019 року. (а.с. 109).

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перейменовано у Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про Акціонерні товариства", зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням та не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Відповідно до п. 1.4 пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією. В разі коли зміна типу та найменування сталося у процесі вирішення спору судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення.

Представник позивача, повноваження якого належним чином підтверджені в судове засідання не з`явився, надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного порядку розгляду справи не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. (а.с.7)

Відповідач та його представник в судові засідання не з`явились. Від представника відповідача надійшла до суду заява про розгляд справи без його участі. Позицію викладену у відзиві на позовну заяву підтримують у повному обсязі, та просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення нарахованої пені. (а.с.111).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н від 12.12.2013 року, за умовами якого, банк надав позичальнику кредит в сумі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивачем АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення боржником зобов`язання він повинен сплатити кредиторові пеню (ст. 549 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може пропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 12.12.2013 року підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Представник позивача, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема 7204.00грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 2550.00грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн., а також штрафи відповідно до п.п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф "фіксована частина", 532.03грн. - штраф (процентна складова), які нараховані за період 12.12.2013 року по 15.08.2019 року.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.12.2013 року, посилався на Витяг з «Тарифів банку» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з «Тарифів банку» та Витягом з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, позивач не надав доказів того, що саме даний Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг КБ АТ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Отже, в таких випадках неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.12.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20.09.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Із постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19 вбачається, що Витяг з «Тарифів банку» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.12.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та повідомив споживачу про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже, що стосується заборгованості у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання на загальну суму 10786, 03 грн., суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» зазначених сум, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 12.12.2013 року, оскільки Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: належить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 886,58 грн.

відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК Україн, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., який він просить стягнути з відповідача на свою користь.

Беручи до уваги наведені норми закону і те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати з оплати судового збору в пропорційному відношенні до задоволених вимог у розмірі, що складає 146 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 551, 258, 625, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 89, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 12.12.2013 року в сумі 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 58 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) судові витрати у сумі 146 (сто сорок шість) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про сторін:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банку “ПРИВАТБАНК”, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 03 лютого 2010 року Світловодським МВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку передбаченому ст. 355 ЦПК України безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова