Рішення № 87663431, 12.02.2020, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1755/19

провадження № 2/136/535/19

РІШЕННЯ

іменем України

"12" лютого 2020 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – АТ КБ "ПриватБанк", позивач, банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт без номера від 31.10.2014 відповідач отримала кредит у розмірі 20355, 10 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна Угода разом з запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складає між нею та Банком Кредитний договір, утім в порушення взятих на себе зобов`язань станом на 05.08.2019 відповідач допустила заборгованість за договором, в розмірі 48 190,19 грн., з яких: 12 437,76 грн. заборгованість за кредитом; 9 135,99 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 22 885,46 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 3 730,98 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди, які у добровільному порядку не погашає, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому позивач просить суд присудити йому із відповідача в примусовому порядку та вирішити питання судових витрат.

Ухвалою суду від 12.11.2019 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.

У визначений судом строк відповідач відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що 15.09.2011 між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір з ОСОБА_1 згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви.

31.10.2014 між цими ж сторонами було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 8), предметом якої є кредит в сумі 20 355, 10 грн., строком на 24 місяці до 31.10.2016 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у зазначених у заяві умовах і правилах.

Відповідач зобов`язувалася погашати заборгованість з 01 по 25 число кожного місяця платежем у сумі 1018, 57 грн. та здійснити остаточне погашення кредиту і процентів, а також інших платежів відповідно до Умов і правил не пізніше 31.10.2016.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 5), відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, тому станом на 05.08.2019 допустила заборгованість за договором, яка за розрахунками позивача склала в розмірі 48 190,19 грн., з яких: 12 437,76 грн. заборгованість за кредитом; 9 135,99 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 22 885,46 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 3 730,98 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено із розрахунку наданого позивачем, що відповідач починаючи з 31.12.2016 не вносила на погашення кредитної заборгованості жодного платежу, отож розмір тіла кредиту в сумі 12 437, 76 грн. є доведеним та не спростованим відповідачем.

Статтею 536 та частиною 1 статті 1054, статтею 1056-1 ЦК України, а також умовами Договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами позичальник має сплачувати відсотки.

Розмір і порядок нарахування відсотків передбачено п. 2.1. Генеральної Угоди та становить 1,5% щомісячно, тобто 18% річних, у той же час строк дії договору сторонами визначено до 31.10.2016.

Ураховуючи положення статті 1048 ЦК України, встановлений строк повернення процентів повинен відповідати строку дії договору та той факт, що договором не встановлено розмір процентів після спливу вищезазначеного строку, слід дійти висновку про визначення в період з 31.12.2016 по 05.08.2019 розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, що узгоджується з висновком Верховного Суду України у справі за № 6-1412цс16, який згідно статті 3607 ЦПК України є обов`язковим для врахування судом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що за період з 31.12.2016 по 05.08.2019 з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України в сумі, яка безпосередньо перерахована судом та становить 5 064,02 грн. з розрахунку: (12 437,76 грн. (сума боргу) * (кількість днів прострочення (за період з 31.12.2016 по 05.08.2019 – 948 днів))* (облікова ставка НБУ за кожен день визначена за період з 31.12.2016 по 05.08.2019).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вимога Банку про стягнення штрафу обґрунтовується умовами Генеральної Угоди, зокрема, п. 2.2., відповідно до якого заборгованість по кредиту починаючи з 32 дня вважається простроченою і позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 3 730, 98 грн., отож суд вважає, що вимоги в цій частині також обґрунтовані та такі грошові кошти підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача.

У той же час, вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту належним чином позивачем не обґрунтована, а підписана сторонами Генеральна Угода не містить умов і порядку нарахування пені, а комісія не обумовлена умовами договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

До такого висновку прийшов і Верховний Суд у своїй правовій позиції висловленій у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка є обов`язковою для всіх судів України.

Крім того, суд не погоджується з позицією позивача про те, що при укладенні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки надані позивачем в підтвердження обставин на які він посилається в підтвердження своїх позовних вимог тарифи Банку, умови та правила надання банківських послуг, виготовлені самостійно позивачем та засвідчені, а доказів про ознайомлення та погодження з ними відповідача не надано, як і не надано доказів автентичності умов та правила надання банківських послуг, на які поширюються вимоги, щодо електронного документа, не доведено, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника чи угоду.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як належні докази.

Така позиція суду узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках(стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

За встановлених судом обставин, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» частково не повернуті, а також ураховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, процентів, які були перераховані судом, а також штрафу, який обумовлений умовами Генеральної угоди.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково у розмірі 21 232, 76 гривень станом на 05.08.2019, з яких: 12 437, 76 грн. заборгованість за кредитом; 5064, 02 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 730, 98 грн. штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди..

Розподіл витрат суд здійснює згідно із Главою 8 ЦПК України, отож судові витрати розподіляє пропорційно до задоволеної суми позовних вимог.

Керуючись ст.1046, 1054 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 83, 259, 263, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги 50, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094, ЄДРПОУ - 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором №б/н від 31.10.2014 станом на 05.08.2019 у розмірі 21 232, 76 (двадцять одну тисячу двісті тридцять дві гривні 76 коп.) гривень, з яких: 12 437, 76 грн. заборгованість за кредитом; 5 064, 02 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 730, 98 грн. штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 845, 24 (вісімсот сорок п`ять гривень 24 коп.) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України

Суддя Д.Т. Кривенко