Рішення № 87662467, 13.02.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1178/18

провадження №2/216/478/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Кривий Ріг

року Центрально-Міський районний суд міста Кри вого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бутенко М.В.

при секретарі Крейса О.О.,

без участі сторін та згідно ст. 247 ЦПК України, без застосування технічних засобів розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровськ області про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою як правонаступник ОСОБА_2 , що звернулася до суду з позовом, проте до винесення рішення по суті ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Позивач просив визначити в праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 їх частки та визнати за ним право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті його баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18.01.1957 року між його дідом та бабою був укладений шлюб. В період шлюбу, а саме: 30.07.1960 року державним нотаріусом Четвертої криворізької державної нотаріальної контори був посвідчений договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на праві приватної власності, який в подальшому був зареєстрований в КП «Криворізьке БТІ», про що 16.02.1981 року ОСОБА_4 видане реєстраційне посвідчення.

Таким чином, оскільки житловий будинок був набутий в період шлюбу, тому нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 . Оскільки за життя ні діда, ні баби, їх частки не були виділені, між ними не було жодних домовленостей з приводу зміни рівності часток на будинок, також принцип рівності їхніх часток, як співвласників не змінений законом чи рішенням суду, житловий будинок належав діду та бабі на праві спільної сумісної власності, де частки кожного із них були рівними і становили по 1/2 частині нерухомого майна.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке прийняла його дружина, подавши відповідну заяву до нотаріуса.

10.09.2015 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок.

ОСОБА_2 19.03.2018 року звернулася до суду за захистом своїх прав, однак рішення суду за її життя не було винесено.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя склавши заповіт, згідно якого все своє майно заповіла онуку.

При зверненні до нотаріуса, позивач 04.10.2019 року отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок.

Оскільки спадщина не може бути оформлена в нотаріальній конторі, позивач звернувся з вказаним позовом до суду, де просить його вимоги задовольнити та винести відповідне рішення.

В судове засідання сторони не з`явилися, надавши письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

У зв`язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено та письмовими матеріалами підтверджено, що 18 січня 1957 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який був посвідчений Варварівською сільської радою Долинського району Кіровоградської області, актовий запис № 3. Після укладення шлюбу подружжю присвоєно прізвище ОСОБА_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

В період шлюбу, а саме: 30 липня 1960 року державним нотаріусом Четвертої криворізької державної нотаріальної контори був посвідчений договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на праві приватної власності (а.с. 35-36).

Договір підписаний ОСОБА_4 , нотаріально посвідчений нотаріусом Четвертої криворізької державної нотаріальної контори і зареєстрований в КП «Криворізьке БТІ», про що 16.02.1981 року ОСОБА_4 видане реєстраційне посвідчення, згідно якого за ним зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 3).

На підставі розпорядження Голови Дніпропетровської ОДА від 19.05.2016 року за № Р-223/0/3-16 АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1.

Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 був набутий в період шлюбу, тому суд приходить до висновку, що вказане нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 112 ЦК Української РСР майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Оскільки за життя подружжя ОСОБА_2 , їх частки як власників на будинок АДРЕСА_1 не були виділені, між ними не було жодних домовленостей з приводу зміни рівності часток на будинок, також принцип рівності їх часток, як співвласників не змінений законом чи рішенням суду, тому суд приходить до висновку, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав подружжю ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, де частки кожного із них були рівними і становили по 1/2 частині нерухомого майна.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 13).

Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Оскільки ОСОБА_4 за життя розпорядження своїм майном на випадок смерті не здійснив, тому його спадкоємці спадкують належне йому майно за законом.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Єдиним спадкоємцем за законом була ОСОБА_2 , як дружина померлого, яка виявила бажання спадкувати після смерті свого чоловіка і подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що підтверджується відомостями, наданими Першою криворізькою державною нотаріальною конторою (а.с. 48-56).

10.09.2015 року при зверненні ОСОБА_2 з заявою про видачу спадщини, нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок (а.с.14,70).

ОСОБА_2 19.03.2018 року звернулася до суду за захистом своїх прав, однак рішення суду за її життя не було винесено (а.с. 1-4).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 101).

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй за життя майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що є подружньою часткою у праві спільної сумісної власності на майно та з 1/2 частини вказаного будинку, яку вона фактично прийняла після смерті свого чоловіка, проте за життя юридично не встигла оформити.

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

ОСОБА_2 по день своєї смерті проживала на території Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян Ц-М районної у місті ради (а.с.107).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя, а саме: 26.03.2008 року ОСОБА_2 склала на позивача заповіт, згідно якого заповіла останньому все своє майно, що буде належати їй на день смерті (а.с. 102).

04.10.2019 року при зверненні позивача за заявою про видачу йому спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок (а.с.104).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно відповіді КП ДОР «Криворізьке БТІ» право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , при цьому надано завірені копії правовстановлюючих документів на вказаний будинок (а.с.32-36, 105).

Суд вважає встановленим та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 за життя дійсно отримав правовстановлюючі документи на житловий будинок, які в подальшому були втрачені, а отримати дублікат документів не можливо.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правом на звернення до суду з вказаним позовом також мають і спадкоємці.

Оскільки ОСОБА_4 за його життя був втрачений документ, що посвідчує його право власності на будинок, відновити або отримати дублікат правовстановлюючих документів не має можливості, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості оформити спадщину у нотаріальній конторі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за можливе позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, визначивши частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок подружжя ОСОБА_2 та визнавши за позивачем право власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті його бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного й відповідно до ст. ст. 112, 524, 525, 529 ЦК Української РСР, ст. ст. 392, 1217, 1218, 1220, 1221, 1265 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України:

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі: виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровськ області про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя належало, кожному окремо, по 1/2 частині житлового будинку з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м., літньої кухні Б, погребу В, вбиральні Г, сараю Д, сараю Е, сараю Ж, водоколонки І, замощення ІІ, огорожі № 1, воріт № 2, огорожі № 3, огорожі № 4 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Центрально-Міська районна у місті Кривий Ріг рада, код ЄДРПОУ 34340036, місцезнаходження: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Свято - Миколаївська, буд. 27.

Головуючий суддя: М.В.Бутенко