Рішення № 87662375, 13.02.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-а-1648/11

2-а/215/12/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю секретаря - Зоріної А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Ільїної Х.Я.

представників відповідача - Хворостяної Д.О., Романів Н.Є.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі №1 в спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про зобов`язання вичинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення, моральної шкоди, щорічної допомоги на вирішення соціально-побутових питань,

СУТЬ СПОРУ:

20.06.2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради (далі Виконком) про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, зобов`язання вичинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення, моральної шкоди, щорічної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Постановою Верховного суду від 19.06.2019 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково: визано протиправною та скасовано розпорядження про звільнення, позивач поновлена на роботі на посаді головного спеціаліста Виконкому з 09.03.2011 р., з трудової книжки позивача виключено запис про її звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Справа в частині позову про зобов`язання сплати єдиного внеску, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення, моральної шкоди, щорічної допомоги на вирішення соціально-побутових питань направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції а.с.217-231 т.4.

20.08.2019 р. та 01.11.2019 р. а.с.20, 90 т.5 уточнено, позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги з урахуванням наданих стороною відповідача даних про заробітну плату. Просить:

1. Стягнути з Виконкому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2011 року по 19.06.2019 року, з розрахунку середньоденного заробітку 137,12 грн. за 2077 днів в сумі 284798,24 грн.,

2. Стягнути 30000 грн. моральної шкоди завданої незаконним звільненням.

3.Стягнути 7528 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2011 по 2019 р.р. за 8 років з розрахунку щомісячного посадового окладу 941.00 грн. встановленого на час звільнення.

4. Стягнути 21390,72 грн. щорічної матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з 2011 по 2015 р.р. в розмірі середньомісячного заробітку який становить 2673,84 грн.

5. Зобов`язати Виконком сплатити страхові внески на загальнообов`язкове страхування ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 2011 по 2019 р.р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працювала в Виконкомі головним спеціалістом з питань захисту прав споживачів та 09.03.2011 р. розпорядженням відповідача була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України.

Оскільки Постановою Верховного суду від 19.06.2019 р. її поновлено на роботі, то просить відповідно стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.03.2011 р. по 19.06.2019 р. час прийняття судом рішення про поновлення на роботі в розмірі зазначеному в п.1 позовних вимог.

2.Незаконним звільненням завдано моральну шкоду, так позивач недопрацювала до часу виходу на пенсію 16.03.2012 р. та була незаконно звільнена, позивачу не вистачило необхідного стажу служби 10 років, та вона вчасно не отримала пенсію державного службовця. Тривалість поновлення на роботі, відсутність джерела для існування, протиправність дій відповідача вимагало для позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

3. Відповідно до ст.21 ч.5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування (далі Закон №2493) – посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів… з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Позивач вказану допомогу не отримувала з за незаконного звільнення.

4. Згідно ст.21 ч.3 Закону №2493 умови праці посадових осіб органів місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.п.1-2 Постанови КМ України №268 від 09.03.2006 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі Постанова) - умови оплати праці посадових осіб органів місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці і схем посадових окладів. Надано право керівникам надавати працівникам надавати матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячну заробітну плату працівника.

5.Відповідно до ст.24 ч.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески. Оскільки розмір пенсії позивача залежить від коефіцієнту та суми місяців страхового стажу, відповідач зобов`язаний сплатити страхові внески виходячи з середнього заробітку позивача за період з 09.03.2011 р. по 19.06.2019 р.

20.08.2019 р., 06.09.2019 р., 15.11.2019 р. відповідачем Виконкомом було подано до суду відзиви на первісний та уточнені позови а.с.1-7, 42-49, 96-100 т.5, в яких відповідач позов визнає частково, в частині стягнення середнього заробітку за період з 10.03.2011 р. по 16.03.2012 р. в сумі 35376,96 грн. а.с.101. Зазначає, що вимушений прогул, це час, протягом якого працівник, з вини власника, був позбавлений можливості працювати. Згідно розпорядження голови Виконкому від 16.07.2010 р. №397-к позивачу ОСОБА_1 було продовжено термін перебування на службі на посаді головного спеціаліста по 16.03.2012 р. Таким чином відповідно до ст.ст.21,23 КЗпП України був визначений строк трудового договору за погодженням сторін. До спливу вказаного строку ОСОБА_1 було звільнено 09.03.2011 р., тому строк вимушеного прогулу становить період з 10.03.2011 (оскільки 09.03.2011 р. був робочим днем для позивача) по 16.03.2012 р.р.

В іншій частині позову Виконком просить відмовити, оскільки відповідно до п.п.1-2 Постанови (КМ України №268) на яку посилається позивач - умови оплати праці посадових осіб органів місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, та керівникам цих органів надано право надавати працівникам матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення. Таким чином вказана допомога є правом керівника в межах видатків, а не обов`язком відповідача по оплаті, крім того вказані види допомоги надаються при наданні щорічної відпустки, та у вказаних відпустках позивач не перебувала, оскільки не працювала. Позивач свідомо відмовилася від посади, яку їй запропонували перед звільненням, мала б змогу допрацювати до виходу а пенсію, тому посилання позивача на моральну шкоду є безпідставними.

Позивач 03.09.2019 р. подала до суду відповідь на відзив а.с.60 т.5, та 31.01.2020 р. подала письмові пояснення, вказує, що згідно ст.235 ч.1-2 КЗпП України передбачено стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тому посилання Виконкому на строк дії трудового договору суперечить законодавству. Крім того станом на 16.03.2012 р. (час по який позивач могла працювати) змінився граничний вік перебування на службі з 55 до 65 років згідно Закону. Вказане давало б позивачу підстави працювати далі на державній службі.

Безспірним є також право позивача на отримання моральної шкоди в разі порушення її законних прав згідно ст.237-1 КЗпП України.

Виконком 24.09.2019 р. а.с.92 т.5 подав заперечення на відповідь на відзив в яких вказує, що вимушений прогул це час, протягом якого працівник був позбавлений можливості працювати з вини власника. Таким часом і є період з 10.03.2011 по 16.03.2012 р.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і представник позивача Ільїна Х.Я. позов підтримали з вищезазначених підстав.

Представники відповідача Романів Н.Є. і Хворостяна Д.О. заперечували проти позову частково з тих же підстав, що визначені відповідачем в відзивах та запереченнях.

Процесуальні дії суду у справі:

24.07.2019 р. ухвалою судді Тернівського районного судом м.Кривого Рогу в частині позову про зобов`язання сплати єдиного внеску, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення, моральнї шкоди, щорічної допомоги на вирішеня соціально-побутових питань відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін а.с.237 т.4.

22.10.2019 р. ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу було витребувано докази у відповідача які підтверджують розмір середнього заробітку ОСОБА_1 .

Судом встановлено:

Поясненнями сторін, копією трудової книжки ОСОБА_1 , розпорядженням №79-к від 09.03.2011 р. а.с.5-7, 11, встановлено що ОСОБА_1 яка з 11.03.2002 р. займала посаду головного спеціаліста з питань захисту прав споживачів Виконкому, було звільнено з 09.03.2011 р. за ст.40 п.1 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Розпорядженням голови Тернівської районної у місті ради №397-к від 16.07.2010 р. відповідно до ст.18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_1 було продовжено по 16.03.2012 р. термін перебування на державній службі, оскільки при досягненні ОСОБА_1 граничного віку 55 років, станом на 02.09.2010 р. її стаж державної служби становив 8 років 5 місяців 21 день.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2019 р. а.с.217-231 т.4 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визано протиправною та скасовано розпорядження про звільнення, позивач поновлена на роботі на посаді головного спеціаліста Виконкому з 09.03.2011 р., з трудової книжки позивача виключено запис про її звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно витребуваної довідки Виконкому а.с.81 т.5, розмір середньоденного заробітку позивача, розрахованого згідно Постанови КМУ №10 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», становить 137 грн. 12 коп. при середньомісячному заробітку 2673, 85 грн.

Норми права , на які посилалися сторони та які застосував суд, та які необхідні для вирішення спору.

Згідно ст.235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу…, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.21 ч.3, 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (Закон №2493) – посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів… з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Умови праці посадових осіб органів місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.1-2 Постанови КМ України №268 від 09.03.2006 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» - умови оплати праці посадових осіб органів місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці і схем посадових окладів. Надати право керівникам органу місцевого самоврядування у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати працівникам надбавки за високі досягнення у праці, за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Відповідно до ст.20 ч.2 24 ч.1-3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески. Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Мотивована оцінка суду обставин справи та докази відхилені судом.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

ОСОБА_1 звільнена саме 09.03.2011 р., як вказано в розпорядженні Виконкому, та зроблено запис в трудовій книжці позивача. Поновлена позивач на роботі постановою суду 19.06.2019 р., вказаний період з 09.03.2011 р. по 19.06.2019 р. включно, є часом вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі розглядався більше одного року, не з вини позивача, позивачу було відмовлено в позові рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, як визначено Верховним Судом а.с.217-231 т.4, та вказані рішення були скасовані за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Тому на думку суду є всі підстави для виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно до правил ст.235 КЗпП України, та задоволення позову в цій частині.

Розмір середньоденного заробітку позивача, розрахованого згідно Постанови КМУ №10 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», становить 137 грн. 12 коп. при середньомісячному заробітку 2673, 85 грн. Час вимушеного прогулу з 09.03.2011 р. по 19.06.2019 р. включно становить 2077 днів, відповідно слід стягнути з Виконкому на користь позивача 284798 грн. 24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (2077 днів х 137,12 грн.).

Оскільки позивач була звільнена незаконно, що встановлено судом, мало місце порушення законних прав на працю, та на отримання заробітної плати ОСОБА_1 .

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Враховуючи значний термін, більше восьми років, порушення законних прав позивача на належну оплату праці, та додаткові зусилля позивача, яка залишилася без роботи у зв`язку з цим, суд вважає можливим позов в цій частині задовольнити повністю, та відповідно до ст.237-1 КЗпП України стягнути з Виконкому на користь позивача 30000.00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Суд не приймає доводи відповідача стосовно обмеження часу вимушеного прогулу позивача датою 16.03.2012 р. до спливу якого сторони погодили строк дії трудового договору згідно розпорядження №397-к від 16.07.2010 р. зі слідуючих підстав:

1.Норма ст.235 КЗпП України однозначно передбачає наслідки для роботодавця в разі незаконного звільнення працівника – це стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня постановлення рішення про поновлення на роботі. Обмеження в цьому періоді, в тому числі і закінчення строку дії трудового договору якщо закінчення цього строку підпадає на час перебігу строку вимушеного прогулу, законодавець не передбачає.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, будь яке інше зменшення періоду стягнення середнього заробітку чинним законодавством не передбачено, як зазначив Верховний Суд в постановах від 20.11.2019 р. по справі №653/1975/16-ц, та від 17.07.ц2019 р. №757/22752/18-ц.

Тому час дії трудового договору з ОСОБА_1 який міг закінчити свою дію 16.03.2012 р. в майбутньому, після звільнення не має для суду правового значення.

2. Згідно ст.18 ч.1 Закону №2493 в редакції з 08.07.2011 р. - граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 65 років. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади.

В редакції зазначеного Закону 02.12.2010 р. ст.18 ч.1-2 передбачала граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної,

районної у місті, обласної ради.

Тобто на час звільнення позивача 09.03.2011 р. граничний вік перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на службі як державного службовця становив 55 років, спливав 02.09.2010 р., та законно був подовжений розпорядженням голови районної Ради до 16.03.2012 р. відповідно до ч.2 ст.18 Закону.

Але якби ОСОБА_1 не була звільнена за ст.40 ч.1 КЗпП, та станом на 16.03.2012 р. вже діяв Закон №2493 в редакції з 08.07.2011 р., то граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становив би 65 років, та позивач мала право працювати на державній службі в подальшому.

Відповідач в даному випадку не міг застосувати до позивача підставу звільнення передбачену ст.20 Закону №2493 – досягнення посадовою особою граничного віку перебування на службі.

Обґрунтованими на думку суду є доводи відповідача стосовно незаконності позовних вимог про стягнення: 7528 грн. щорічної допомоги на оздоровлення, 21390,72 грн. щорічної матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, та зобов`язання Виконкому сплатити страхові внески на загальнообов`язкове страхування ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 2011 по 2019 р.р.; та в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст.21 ч.3, 5 Закону №2493 – посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів… з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Умови праці посадових осіб органів місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.1-2 Постанови КМ України №268 від 09.03.2006 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» - умови оплати праці посадових осіб органів місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці і схем посадових окладів. Надати право керівникам органу місцевого самоврядування у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати працівникам надбавки за високі досягнення у праці, за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Таким чином матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення надається працівнику при наданні щорічної відпустки.

Оскільки ОСОБА_1 за вказаний час з 2011 по 2019 р.р. не працювала, та не перебувала в щорічних відпустках, а призначення вказаних видів допомоги є правом а не обов`язком керівника на призначення допомоги в кожному конкретному випадку в межах затвердженого фонду оплати праці, то для стягнення вказаних видів допомоги відсутні законні підставі.

При вирішення вказаних позовних вимог, як і вимог про зобов`язання Виконкому сплатити страхові внески на загальнообов`язкове страхування, суд повторно наголошує, що ст.235 КЗпП України передбачено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Це є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, інші зобов`язання законом не передбачені.

Відповідно до ст.ст.20 ч.2 24 ч.1-3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - Виконком як страхувальник, при нарахуванні позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за умови набрання рішенням законної сили, проведе обчислення страхових внесків ОСОБА_1 як застрахованої особи, виходячи з зазначеного доходу за період, за який середній заробіток нараховано.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов`язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Таким чином стягнутий середній заробіток є об`єктом оподаткування доходу ОСОБА_1 як платника податку, та з нього слід утримувати податки та обов`язкові платежі, в тому числі і єдині страхові внески .

Таким чином позовна вимога про зобов`язання сплати податку є передчасна, оскільки сам дохід позивачу роботодавцем ще не нарахований, та права ОСОБА_1 діями, чи бездіяльністю відповідача не порушені.

У відповідності зі ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 314798, 24 грн. та звільненні позивача від сплати судового збору, слід стягнути з Виконкому на користь держави судовий збір в максимальному розмірі 1700 грн., що передбачено Декретом КМ України «Про державне мито» в редакції до 08.07.2011 р. яка діяла на час звернення позивача до суду.

На підставі ст.ст.235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.18, 21 ч.3, 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст.20 ч.2 24 ч.1-3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.5, 9, 12, 77,90, 139, 159, 162, 163, 168, 229 ч.4, 242-244, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про зобов`язання вичинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення, моральної шкоди, щорічної допомоги на вирішення соціально-побутових питань задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради на користь ОСОБА_1 284798 грн. 24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 березня 2011 року по 19 червня 2019 року включно, з розрахунку середньоденного заробітку 137 грн. 12 коп. за 2077 днів., 30000 грн. моральної шкоди, а всього 314798 (триста чотирнадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн. 24 коп.

В частині позову про зобов`язання вичинити певні дії, стягнення допомоги на оздоровлення, щорічної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 - відмовити.

Суми стягнуті без урахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради 1700.00 грн. судового збору на користь держави.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць в сумі 2673 грн. 85 коп.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 18.02.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради адреса: 50090, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Короленка, 1а, ЄДРПОУ 04052554.

СУДДЯ: