Рішення № 87661468, 07.02.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4126/18

2/0203/68/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича, Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування рішень про реєстрацію права власності, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що після смерті її матері ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_6 залишилась квартира АДРЕСА_1 . З метою отримання спадщини вона звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. Документами, що підтверджують право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на зазначену вище квартиру є свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 29.01.1999 року на підставі розпорядження ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» №2697-П від 29.01.1999 року. (зареєстроване в КП «ДМБТІ за №124п-61-121), згідно якого право власності на квартиру належало по 1/3 частині ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 В 2001 році на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.04.2001 року за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на 1/6 частину за кожною. 10.07.2017 року приватним нотаріусом Фаст Л.Д. було винесено постанову, якою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після померлої матері ОСОБА_5 . Підставою для цього стало те, що 16.06.2017 року реєстратором КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В.М. було винесено рішення про реєстрацію майнових прав на вказану квартиру за ОСОБА_3 на підставі розпорядження ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» №2697-П від 29.01.1999 року. 20.06.2017 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу продав вказану квартиру ОСОБА_9 . Таким чином, вона була позбавлена свого законного права на отримання спадщини, в зв`язку з тим. що було проведено реєстрацію права власності на належне спадкодавцям майно за особами, які взагалі не мають на нього права, на підставі підроблених документів.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру та скасувати рішення реєстратора від 16.06.2017 року про реєстрацію майнових прав на квартиру за останнім; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.06.2017 року та скасувати рішення від 20.06.2017 року про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_9 ; витребувати квартиру з чужого незаконного володіння та визнати за позивачкою право власності на квартиру в порядку спадкування.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалов А.О., Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, в жодне з призначених судових засідань за викликами не з`явились, про поважність причин неявки не повідомили, відзиву на позов не надали.

Відповідач ОСОБА_3 за викликами до суду також не з`являвся, не повідомляючи про причини своєї неявки. Представник відповідача ОСОБА_3 приймав участь у підготовчому судовому засіданні, де заперечував проти заявленого позову. Після призначення справи до розгляду по суті в судові засідання не з`являвся, про причини неявки не повідомляв. Відзиву на позов відповідачем ОСОБА_3 та його представником не надавалось.

Представник територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради під час розгляду справи 16.12.2019 року посилався на те, що міською радою права позивачки не порушувались та спір з останньою відсутній; проти задоволення позову не заперечував. В подальші судові засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», явку свого представника за неодноразовими викликами не забезпечила, про причини неявки не повідомила, пояснень по суті справи не надала.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали даної цивільної справи, а також матеріали цивільної справи №203/3451/17, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів даної цивільної справи та оглянутих під час її розгляду матеріалів цивільної справи №203/3451/17, що позивачка ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5 та онукою ОСОБА_6 .

Згідно представлених КП «ДМБТІ» суду матеріалів інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 ) вбачається, що на підставі розпорядження органу приватизації - ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» від 29.01.1999 року №2697-П, 29.01.1999 року було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 , відповідно до якого зазначену вище квартиру було передано у спільну сумісну власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Право власності на квартиру за останніми зареєстровано в КП «ДМБТІ» та записано в реєстрову книгу за №124п-61-121.

Також з відміток нотаріуса на свідоцтві про право власності на житло від 29.01.1999 року, а також відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.04.2001 року вбачається, що після смерті ОСОБА_7 23.01.2000 року по 1/6 частині квартири було успадковано ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_8 фактично прийняв спадщину після померлого ОСОБА_7 , однак не оформив спадкових прав, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв`язку з цим, свідоцтво на належні йому 1/3 частину квартири згідно свідоцтва від 29.01.1999 року та успадковану 1/6 частину квартири, а всього на Ѕ частину квартири було видано ОСОБА_6 .

Згідно довідки КП «ДМБТІ», що міститься в матеріалах цивільної справи №203/3451/17, вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.01.1999 року та розпорядження №2697-П від 29.01.1999 року, а також відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.04.2001 року за ОСОБА_6 в реєстровій книзі було зареєстровано право власності на 5/6 частин спірної квартири, а за ОСОБА_5 - на 1/6 частину квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .

З метою отримання спадщини позивачка звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., постановою якого від 10.07.2017 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після померлої матері ОСОБА_5 .

Як зазначено в постанові, підставою для цього стало те, що 16.06.2017 року реєстратором КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В.М. було винесено рішення про реєстрацію майнових прав на вказану квартиру за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» від 29.01.1999 року, а 20.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. було посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_9 .

Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та після нього з заявами про прийняття спадщини звернулась його бабуся ОСОБА_4 .

Крім того, з наявної в матеріалах спадкової справи довідки вбачається, що на момент смерті ОСОБА_9 разом з останнім проживав ОСОБА_10 , який вважається таким, що прийняв спадщину згідно ч.3 ст.1268 ЦК України.

З огляду на це та предмет заявлених позовних вимог, останні за клопотанням представника відповідача були залучені судом в якості співвідповідачів.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що дійсно рішенням реєстратора КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жук В.М. від 16.06.2017 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» від 29.01.1999 року №2697-П.

З оглянутих судом матеріалів реєстраційної справи, що містяться в матеріалах цивільної справи №203/3451/17, вбачається, що в останніх відповідне свідоцтво взагалі відсутнє та в рішенні реєстратора ОСОБА_11 від 16.06.2017 року також не зазначено на підставі якого документу реєстратором було прийнято відповідне рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 .

З матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири від 20.06.2017 року вбачається, що в останніх міститься копія свідоцтва про право власності на житло, видане 29.01.1999 року ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» на підставі розпорядження №2697-П від 29.01.1999 року, за яким квартиру АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_3 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Також в свідоцтві зазначено про реєстрацію права власності на квартиру та запису в реєстрову книгу за №124п-61-121.

Разом з тим, згідно представлених суду КП «ДМБТІ» матеріалів інвентаризаційної справи на квартиру вбачається, що під вказаним номером №124п-61-121 право власності на квартиру реєструвалось за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.01.1999 року №003127, виданого ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» на підставі розпорядження №2697-П від 29.01.1999 року.

При цьому, в матеріалах інвентаризаційної справи КП «ДМБТІ», як органу, що на той час виконував функції реєстратора права власності на нерухоме майно, містяться відповідне розпорядження за заявою ОСОБА_6 про передачу квартири у власність, технічний паспорт, свідоцтво про право власності на квартиру за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також документи щодо подальшого оформлення та переходу права власності на частини квартири (замовлення, довідки-характеристики, свідоцтва про право на спадщину) до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Будь-яких документів щодо оформлення та передачі у власність ОСОБА_3 спірної квартири в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» матеріали інвентаризаційної справи не містять.

Відповідних оригіналів правовстановлюючих документів відповідачем ОСОБА_3 під час розгляду справи суду не представлено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 ніколи не проживав та не був зареєстрований в спірній квартирі, що виключало можливість її передачі у власність останньому згідно зазначеного вище Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України та положень ст.ст.179,181,316,317,319,321 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Також відповідно до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом ст.ст.626,655,657 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Нормою ст.330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

В свою чергу відповідно до ст.388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім того, згідно п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 року, встановлено, що для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 3 ст.1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до змісту наведених судом вище норм цивільного законодавства набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, зокрема на нерухоме майно (будівлі, земельні ділянки тощо). Можливість виникнення права власності безпосередньо на підставі рішення суду передбачено у ст.335 (набуття права власності на безхазяйну річ) та ст.376 (самочинне будівництво) ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ст.328 ЦК України), а за рішенням суду, в тому числі про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України, у таких випадках не породжується, а поновлюється, підтверджується чи захищається від порушень вже наявне в позивача право власності, набуте ним раніше саме на законних підставах, однак з різних причин не визнане, заперечуване чи оспорюване відповідачем, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує право власності, чи у разі, коли об`єкт права власності вибув з володіння власника не з його волі тощо.

В останньому випадку власник майна, крім вимог про визнання за ним права власності на вибуле в нього майно, має захищати своє право власності шляхом пред`явлення віндикаційного позову - позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння, в тому числі у добросовісного набувача (набувач, який придбав майно за відплатним договором в особи, яке не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати). Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання недійсними попередніх угод щодо спірного майна, які були вчинені після першого недійсного правочину, з яким пов`язується вибуття майна у його законного власника. При цьому у добросовісного набувача, який придбав майно за відплатним договором, це майно може бути витребуване лише у вичерпному переліку випадків, які визначені законом, а саме майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як встановлено судом, право власності на спірну квартиру у передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» порядку було набуто та зареєстровано за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

В подальшому на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом право власності на частки, що належали померлим співвласникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перейшло до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які стали власниками, відповідно, 5/6 та 1/6 часток спірної квартири.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , право власності на 5/6 часток квартири, що належали останній, було фактично успадковано її донькою ОСОБА_5 , а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 право на квартиру в цілому - її донькою ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст.1220, ч.3 ст.1223, ч.5 ст.1268 ЦК України ОСОБА_2 набула права на спадщину, до складу якої увійшла спірна квартира в цілому, з часу відкриття спадщини, з 26.12.2016 року.

З огляду на це, оскільки матеріали справи об`єктивно свідчать про те, що розпорядження ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» №2697-П від 29.01.1999 року та свідоцтво про право власності на житло від 29.01.1999 року щодо передачі спірної квартири у власність ОСОБА_3 не видавалось, вказане свідчить про незаконність реєстрації права власності на квартиру за останнім та подальшого відчуження ним квартири на користь ОСОБА_9 , вибуття квартири з володіння законного власника поза його волею.

Також суд враховує, що з огляду на винесення нотаріусом постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права у позасудовий спосіб.

З урахуванням наведеного вище обставин та положень законодавства, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 , яке фактично не видавалось, а також укладеного в подальшому договору купівлі-продажу, а також щодо скасування відповідних рішень про державну реєстрацію права власності, оскільки належним способом захисту, який забезпечить відновлення порушених прав позивачки в даному випадку є витребування квартири із чужого незаконного володіння на користь позивачки та визнання за нею права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

В зв`язку з цим, позов ОСОБА_2 слід задовольнити частково, витребувати на її користь з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 , а також визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, з відповідачів на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 1971 грн. 32 коп.

При цьому, враховуючи підстави пред`явленого позову, характер спору та відповідачів, які фактично заперечували проти позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти вказані судові витрати на відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 985 грн. 66 коп. на кожного.

Керуючись ст.ст.11,15,16,179,181,203,316,317,319,321,328,331,387,388,626,655,657,1216,1217, 1218,1220,1223,1268 ЦК України, ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.2,4,5,10-13,43,44,76-81,141,211,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича, Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування рішень про реєстрацію права власності, витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1971 грн. 32 коп. - по 985 грн. 66 коп. з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак