Рішення № 87658425, 14.02.2020, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/107/20 Справа №447/2283/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

14.02.2020 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Войтович О.М.,

розглянув у судовому засіданні в місті Миколаєві Львівської області цивільну справу за позовом Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

інтереси позивача представляла Качмар Г.С. ,

інтереси відповідача представляла ОСОБА_3 ,

Процесуальні дії у справі.

Провадження у справі відкрито судом 23.10.2019 на підставі позову Львівського обласного центру зайнятості, які просять суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь матеріальне забезпечення за загальнообов`язковим соціальним страхуванням на випадок безробіття в сумі 31095,04 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Позов мотивують тим, що 13.11.2018 до Миколаївської районної філії Львівського ОЦЗ, яка відповідно до наказу Львівського обласного центру зайнятості №100 від 26.04.2018 «Про створення Миколаївської районної філії Львівського обласного центру зайнятості та затвердження її Положення», є структурним підрозділом Львівського обласного центру зайнятості звернувся гр. Лащів В. І. Відповідно до чинного законодавства про зайнятість населення 13.11.2018 останньому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 20.11.2018 в розмірі 70% середнього доходу. Відповідач перебував на обліку в Миколаївській районній філії Львівського ОЦЗ як безробітний у період з 13.11.2018 до 09.08.2019 та отримував допомогу по безробіттю з 20.11.2018 до 09.08.2019. За результатами звірки з Пенсійним фондом України виявлено факт зайнятості та отримання доходу у Територіальному управлінні державної судової адміністрації України у Львівській області у грудні 2018 та лютому 2019, тобто у період перебування на обліку в Миколаївській районній філії Львівського ОЦЗ як безробітного. В результаті розслідування страхового випадку, згідно Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №66 від 09.08.2019, встановлено, що ОСОБА_1 є присяжним Миколаївського районного суду Львівської області на підставі рішення Миколаївської районної ради Львівської області №89 від 20.10.2016, крім цього за період з 01.12.2018 по 01.03.2019 за фактично відпрацьований час йому була нарахована винагорода у розмірі 829,52 грн. Таким чином, перебуваючи на обліку у Миколаївській районній філії Львівського ОЦЗ як безробітний, отримуючи допомогу по безробіттю, ОСОБА_1 отримував винагороду за виконання обов`язків присяжного у суді й, відповідно до ст. 4 ЗУ «Про зайнятість населення», з 30.01.2019 відносився до категорії зайнятого населення та не мав права отримувати допомогу по безробіттю.

14.11.2019 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду таке. Після звільнення із роботи 05.10.2018 відповідач не був працевлаштований та не отримував ніякого доходу, скористався своїм правом на набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю у відповідності до вимог ЗУ «Про зайнятість населення» 13.11.2018 звернувся до Миколаївської районної філії Львівського обласного центру зайнятості із заявами про надання мені статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, проаналізувавши норми права вважає, що присяжний, який виконує свій обов`язок у суді не відноситься до зайнятого населення у розумінні ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про зайнятість населення», виплата винагороди присяжному не належить до постійних виплат, а відтак - зняття з обліку як безробітного та припинення виплати матеріального забезпечення вважає протиправними діями, а вимогу про повернення матеріального забезпечення - безпідставною, незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.

27.11.2019 представник Львівського обласного центру зайнятості подав відповідь на відзив, в якому проти доводів відповідача заперечив. Зокрема вказує, що твердження відповідача про незаконність та безпідставність дій позивача є помилковими. Вважають, що оскільки Миколаївською районною філією Львівського ОЦЗ в 2018 та 2019 не укладався договір про організацію громадських робіт та фінансування їх організації з Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Львівській області, а з відповідачем не укладались договори щодо участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, виконання обов`язків присяжного у Миколаївському районному суді Львівської області Лащівим В. І. не може трактуватися як участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру.

28.11.2019 відповідач подав заперечення на відповідь, не погодився із доводами та обґрунтуваннями позивача, вважає їх такими, що не варті уваги суду та не ґрунтуються на нормах права.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити повністю з обставин, викладених у позовній заяві та запереченні на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив повністю, пояснив, що позивач брав участь у судових засіданнях у якості присяжного на громадських засадах, отримував компенсацію, яка не може вважатися доходом та не може забезпечити належний рівень життя.

Суд встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області 2 липня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач 27.09.2018 був звільнений із Філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», що стверджується витягом з наказу №298-к від 27.09.2018 та записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

13.11.2018 відповідач звернувся до позивача із заявами на ім`я директора Миколаївської районної філії Львівського обласного центру зайнятості Корецького Романа Степановича про надання (поновлення) статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю, що стверджується відповідними заявами у матеріалах справи.

13.11.2018 відповідачу надано статус безробітного (наказ НТ №181113) та з 20.11.2018 призначено виплату допомоги по безробіттю (наказ НТ №181120), що підтверджується додатком 2 до персональної картки № НОМЕР_4 .

12.08.2019 виплату допомоги по безробіттю позивачеві було припинено, про що видано наказ НТ №190812. З назви зазначеного наказу вбачається, що підставою припинення виплати відповідної допомоги було встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що під час проведення відповідачем звірки інформації державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по відповідачу, з інформації наданої Пенсійним фондом України виявлено факт зайнятості ОСОБА_1 з ознакою «наймані працівники на загальних підставах» та отримання останнім доходу у Територіальному управлінні державної судової адміністрації України у Львівській області у грудні 2018 та лютому 2019, тобто у період перебування на обліку у позивача.

Крім того судом встановлено, що 09.08.2019 було прийнято акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за висновками якого було встановлено, що, оскільки час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу, відповідач отримав винагороду за фактично відпрацьований час, приховав дані про зайнятість під час перебування на обліку в центрі зайнятості, допустив порушення законодавства про зайнятість населення, а тому кошти отримані з 30.01.2019 по день припинення реєстрації безробітного підлягають поверненню.

14.08.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію, у якій запропонував останньому добровільно сплатити суму незаконно отриманого матеріального забезпечення у розмірі 31095,04 грн. протягом 15 календарних днів з моменту отримання претензії.

27.08.2019 відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію, у якій вимогу повернути кошти вважає незаконною та такі повертати відмовився.

Судом встановлено, що рішенням Миколаївської районної ради №89 від 20.10.2016 ОСОБА_1 був визначений присяжним Миколаївського районного суду Львівської області.

Відповідно до довідки №02/534/19 від 07.08.2019 наданої територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Львівській області Лащів В. І. є присяжним Миколаївського районного суду Львівської області. За період з 01.12.2018 по 01.03.2019 останньому було нараховано винагороду, яка не належить до постійних виплат та здійснюється на підставі письмової заяви присяжного, за фактично відпрацьований час у розмірі: за 12.11.201 - 1 год. - 200 грн. 23 коп., за 30.01.2019 - з год. - 629,29 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (надалі Закон № 5067-VI), відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 5067-VI статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з нормами ст. 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні мають право на: 1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції: послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов`язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; 2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону; 3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах; 4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи. Зареєстровані безробітні зобов`язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Статтею 45 зазначеного Закону визначено вичерпний перелік підстав, за яких реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, а саме у разі: 1) зайнятості особи; 2) поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили; 3) подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг; 4) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання; 5) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції; 6) припинення професійного навчання за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, без поважних причин; 7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами); 8) встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг; 9) встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг); 10) набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням); 11) вступу на навчання за денною формою; 12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 13) досягнення особою встановленого ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років; 14) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або тривалістю, визначеною у медичному висновку; 15) смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним; 16) з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновками про визнання особи нездатною до трудової діяльності; 17) з інших підстав, передбачених порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частини 1статті 7 Закону № 1533-ІІІвидами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу припинено виплату по безробіттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про зайнятість населення», у зв`язку із встановленням факту подання зареєстрованою безробітною особою недостовірних даних, а саме неповідомлення про виконання обов`язків присяжного у суді, за що його користь було нараховано винагороду у сумі 829,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу. Відповідно до вимог зазначеного Порядку припинення реєстрації безробітного - позбавлення особи (втрата особою) статусу зареєстрованого безробітного.

Відповідно до пункту 30 цього Порядку Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного: 1) з дня: початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов`язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів); працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); укладення цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг); забезпечення роботою самостійно; призначення виплати грошового забезпечення батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам; призначення грошової допомоги на догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього нагляду; призначення грошової допомоги, компенсації та/або надбавки непрацюючій працездатній особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку; зайняття іншим видом діяльності згідно із ст. 4 ЗУ «Про зайнятість населення»; видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі; вступу на навчання за денною формою, у тому числі з використанням ваучера; призову чи прийому на військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду про засудження зареєстрованого безробітного до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням); досягнення зареєстрованим безробітним встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років; подання ним заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до трьох років; подання зареєстрованим безробітним заяви про припинення реєстрації; визнання зареєстрованого безробітного нездатним до трудової діяльності відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації; встановлення факту виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із ст. 4 ЗУ «Про зайнятість населення»; припинення професійного навчання за направленням центру зайнятості без поважних причин; відмови від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням центру зайнятості, а для зареєстрованого безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), відмови від двох пропозицій проходження професійного навчання у період з дня реєстрації (перереєстрації); смерті зареєстрованого безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним; подання зареєстрованим безробітним заяви про бажання отримувати соціальні послуги та виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття в іншому центрі зайнятості; 2) у разі невідвідування зареєстрованим безробітним без поважних причин центру зайнятості: протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов`язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (реєстрація припиняється з наступного дня після останнього фактичного відвідування центру зайнятості. Рішення про припинення реєстрації безробітного у цьому випадку приймається на 31-й день); протягом 14 робочих днів з дня припинення участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, закінчення праці, пов`язаної з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів (реєстрація припиняється з дня припинення участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, праці, пов`язаної з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів. Рішення про припинення реєстрації безробітного у цьому випадку приймається на 15-й день); протягом 14 робочих днів з дня закінчення професійного навчання за направленням центру зайнятості (реєстрація припиняється з дня закінчення професійного навчання за направленням центру зайнятості. Рішення про припинення реєстрації безробітного у цьому випадку приймається на 15-й день); протягом 14 робочих днів з дня закінчення строку дії медичної довідки по вагітності та пологах (реєстрація припиняється з дня закінчення строку дії медичної довідки по вагітності та пологах. Рішення про припинення реєстрації безробітного у цьому випадку приймається на 15-й день); 3) з дня відмови від складення, підписання, а також з дня встановлення факту невиконання без поважних причин, зазначених в абз. 3 п. 28 цього Порядку, індивідуального плану працевлаштування.

Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) працевлаштування безробітного; 2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; 3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; 4) відрахування із навчального закладу; 5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; 7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; 8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості; 9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; 11) зміни місця проживання;12) закінчення строку їх виплати; 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів; 14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності); 15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; 16) смерті безробітного.

Відповідно до ст. 63 ЗУ від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону № 1402 присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом.

Частиною 1 ст. 67 зазначеного Закону передбачено, що суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.

Нормами ст. 68 цього Закону встановлено, що присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України. За присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді не допускається. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків.

З аналізу зазначених норм законодавства суд доходить висновку, що виконання роботи присяжного у суді є обов`язком громадянина, залученого до здійснення правосуддя. Тобто, виконання обов`язків присяжного не є працею за наймом в розумінні приписів ч. 1 ст. 4 Закону №5067. Таким чином, присяжний, який виконує свій обов`язок у суді, не відноситься до зайнятого населення, визначеного ч. 1 ст. 4 Закону №5067.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, судовий збір стягненню з відповідачів не підлягає.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Позивач - Львівський обласний центр зайнятості, місцезнаходження: вул. Бортнянського, 11а, м. Львів, Львівська область, ідентифікаційний код 03491180.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 14.02.2020.

Суддя Головатий А. П.