Рішення № 87658116, 13.02.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1785/16-ц

Провадження №2/442/27/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Броницької сільської ради Дрогобицького району про визнання заповіту недійсним, -

встановив :

23.02.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним заповіт, вчинений 26.01.2011 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконкому Броницької сільської ради.

В обґрунтування позову вказує на те, що ОСОБА_3 , його мати, на випадок смерті заповіла все своє майно відповідачці. Мати померла при повній свідомості.

Матері на праві власності належала 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Друга половина будинку належить відповідачці на праві власності згідно заповіту після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про складений батьком заповіт на користь відповідача він не знав. Вважає, що його сестра та відповідач приховали таке від нього. Про заповіт йому стало відомо від чужих людей випадково, весною 2009.

Після смерті батька з 2008 по 2013 рік він постійно проживав з мамою в АДРЕСА_1 . В цей час вона хворіла, не могла скласти заповіту і приховати таке від нього, так як вони були постійно разом, у них були довірливі відносини. А тому у нього немає сумнівів про достовірність цього заповіту та підпису матері на ньому.

Коли мати підлікувалась, почала почувати себе нормально і не потребувала постійного догляду, то він почав їздити до неї на вихідні - з п`ятниці по неділю, так як працює в м. Дрогобичі. Допомагав у домашніх справах. До самої смерті матері, був з нею у добрих відносинах. Мати ніколи не виявляла бажання складати на когось заповіт, завжди говорила, що в будинку після її смерті житиме він. Адже він немає житла, живе в м. Дрогобичі , спершу жив у гуртожитку, а тоді у родички, бо за час роботи на заводі так і не отримав житла. Неодружений, до пенсії по віку йому залишилось кілька років, хоча з 01.04.2013 отримує пенсію на пільгових умовах.

Після смерті матері, 16.10.2015 він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Коли почав оформляти документи, то виявилось, що є заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . При ознайомлені з його змістом звернув увагу на підпис під заповітом. Він добре знає підпис матері і коли побачив його на заповіті, то зрозумів, що підпис вчинений іншою особою. Адже його мати розписувалась дрібними буквами і мала гарний підпис, а на заповіті підпис вчинено великим шрифтом, зроблено якісь «палички», безумовно підпис належить іншій особі.

Крім цього, при житті мати ніколи не висловлювала жодної думки про складення заповіту на користь внучки, вона завжди наголошувала в розмовах, що будинок після її смерті належатиме дітям порівно.

Його права та інтереси порушені.

24.02.2016 - відкрито провадження у справі.

24.02.2016 - постановлено ухвалу про забезпечення позову;

07.09.2017 - ухвалою суду призначено почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

25.10.2017 - отримано клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

11.12.2017 - ухвалою суду повідомлено про необхідні зразки для проведення експертизи.

10.01.2018-надано повідомлення про неможливість надання висновку експертом.

30.03.2018- ухвалою суду для проведення судової почеркознавчої експертизи, судом надано дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів усіх наданих документах.

24.07.2018 складено висновок експертів №3872/3873/18-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

27.08.2018 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

01.03.2019 ухвалою призначено по справі комісійну судово-почеркознавчу експертизу.

09.04.2019 надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів на виконання експертизи.

02.08.2019 провадження у справі поновлено.

18.12.2019 надійшов висновок експертів за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 05.12.2019, №24668+24670/19-32.

19.12.2019 провадження у справі поновлено;

30.01.2020 - ухвалою суду у клопотанні про призначення комплексної почеркознавчої експертизи відмовлено.

Позивач та його представник - адвокат Черевична Н.А. у вступному слові позовні вимоги підтримали та дали пояснення, які по змісту та по суті відповідають викладеному у позовній заяві. Позов просили задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Ловінська С.С. позову не визнали через його безпідставність та недоведеність. У позові просили відмовити.

Представник третьої особи відносно задоволення позову заперечив через безпідставність. Просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши вступне слово сторін, дослідивши докази, дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Броницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області 03.10.2015; свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 03.04.1958 Дрогобицьким райЗАГС).

16.10.2015 приватним нотаріусом Лютик Р.В. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 ( витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 41821013 від 16.10.2015).

26.01.2011 ОСОБА_3 склала заповіт на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконкому Броницької сільської ради.

Відповідно до довідки КП ЛОР « Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №486, від 17.02.2016 право власності на будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 - Ѕ ідеальна частина на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Броницької сільської ради від 07.02.2009 №195 та за ОСОБА_2 Ѕ ідеальна часина ні підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Дрогобицької держнотконторою 16.04.2009 №1-741.

Висновком експертів за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 24.07.2018 №3872/3873/18-32, зазначено, що підписи від імені ОСОБА_3 , які надані на дослідження експертам та в оригіналах двох примірників заповіту від 26.01.2011 виконанні ймовірно однією особою, далі виконано ймовірно ОСОБА_3 .

Висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи №24668+24670/19-32, від 05.12.2019 вказано, що підписи від імені ОСОБА_3 : у двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 26.01.2011, що посвідчені секретарем виконкому Броницької сільської ради, у графі «Підпис:», в журналі реєстрації нотаріальних дій за 2011 рік Броницької сільської ради ( розпочато: 11 січня 2011, закінчено: 12.12.2011) на арк.. 2, у рядку за №7, у графі « Розписка про одержання нотаріально оформленого документа»; копії квитанції на прийом неподаткових платежів №958035, у графі «Сплатив» ( Форма №10) - виконані самою ОСОБА_3 .

Поряд з цим, суд надає віри показам свідків :

- ОСОБА_5 , який суду пояснив, що зі сторонами перебуває у добрих відносинах. Працює сільським головою Броницької сільської ради. Був присутній при посвідчені заповіту ОСОБА_3 , яка виявила бажання скласти такий у користь ОСОБА_2 . При цьому вона була при повній свідомості. На час складення заповіту, окрім нього, були секретар сільської ради, ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_7 , яка дала покази про те, що позивач є для неї братом, відносини між ними ворожі, відповідач - донькою, з нею перебувають у добрих відносинах. Вона була присутня під час підписання ОСОБА_3 заповіту. Про заповіт нічого не повідомляла позивача, так як про таке її просила ОСОБА_3 , вважала, що позивач може спалити будинок.

- ОСОБА_8 , яка дала покази, що працює секретарем Броницької сільської ради. Вона посвідчувала оскаржуваний заповіт. Перед цим, ОСОБА_3 повідомила, що вона бажає скласти заповіт в користь ОСОБА_9 .. Вони все обговорили, після чого вона разом головою сільської ради повернулись у сільську ради щоб написати заповіт. Через деякий, до 30 хв., час приїхали до ОСОБА_3 , у неї знаходилась ОСОБА_7 Заповіт було прочитано в голос, про це попросила спадкодавець через свою старість, заперечень жодних не було.

- ОСОБА_10 , який пояснив, що був сусідом для ОСОБА_3 , зі сторонами перебуває у добрих відносинах. В день посвідчення заповіту, з будинку разом з ОСОБА_3 виходила ОСОБА_6 і повідомила, що баба записала будинок на внучку. Найбільше ОСОБА_3 допомагала ОСОБА_6 та молодший син ОСОБА_11 . ОСОБА_12 , після того який вийшов з в`язниці, постійно дома скандалив. Він ( свідок) неодноразово ходив розбороняти.

- ОСОБА_13 пояснила, що працювала листоношею у с. Брониця з 1985 року по 2010 рік. За отримання пенсії ОСОБА_3 було таке, що розписувалась сама ОСОБА_3 .

Посилання позивача про те, що заповіт від 26.01.2011 посвідчений не уповноваженою особою, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 2, 3 ст. 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

При цьому, ст. 204 ЦК України регламентовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спорів у зв`язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: 1) призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); 2) без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов`язкову частку у спадщині; у разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність (частини друга, третя, четверта статті 1235 ЦК) 3) охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати в майбутньому. Якщо він розподілив між спадкоємцями лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав (частини перша, третя статті 1236 ЦК) ; 4) зробити у заповіті заповідальний відказ, відказоодержувачами у якому можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом (стаття 1237 ЦК) ; 5) зобов`язати спадкоємців до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема, щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання, дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (стаття 1240 ЦК); 6) обумовити виникнення права спадкування наявністю певної умови (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо), тобто скласти заповіт з умовою. Умова, визначена у заповіті, нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства (частини друга, третя статті 1242 ЦК); 7) установити сервітути щодо земельних ділянок, без зміни їх цільового призначення, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб (стаття 1246 ЦК); Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» право на пред`явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про нотаріат», до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України «Про нотаріат». Відповідно до статті 37 цього Закону (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування) нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Судом встановлено, що обов`язок складати і посвідчувати заповіти у Броницькій сільській раді Дрогобицького району було покладено на секретаря селищної ради Білинську Л.М.

Правила посвідчення заповітів визначено положеннями пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

На виконання вимог статті 1247 ЦК України та пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування в оспорюваному заповіті від 26 січня 2011 року зазначено час і місце його складання, що заповідач перебуває при здоровому розумі, усвідомлює значення своїх дій, діє добровільно, без будь-якого примусу, заповідачу роз`яснено зміст статей ЦК України щодо недійсності правочинів, зміст статей 1233-1236, 1241, 1245, 1247-1248, 1254, 1257, 1307 ЦК України, заповіт підписаний заповідачем власноруч.

З огляду на викладене, судом встановлено, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам ст. 1247 ЦК, оскільки складений у письмовій формі та посвідчений уповноваженою службовою особою.

Разом з тим, суд не приймає до уваги аргумент позивача про те, що ОСОБА_3 не підписувала оспорюваний заповіт, з огляду на наступне.

Вимогами ч. 2 ст. 78 ЦПК України регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, ст. 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій та другій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо підтвердження доводів позовної заяви про те, що оскаржуваний заповіт підписаний не заповідачем, а іншою особою, чим не виконано вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та змісту, викладений у вигляді письмового документу, підписаний безпосередньо заповідачем у присутності секретаря Броницької сільської ради, посвідчений належною посадовою особою сільської ради, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок її смерті. Доводи позивача, щодо того, що підпис на заповіті не ОСОБА_3 не підтверджується жодними доказами дослідженими судом в судовому засіданні. Таким чином, у позові слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, так як у позові відмовлено, судовий збір не відшкодовується позивачу.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Броницької сільської ради Дрогобицького району про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.02.2020.

Сторони :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Третя особа : Броницька сільська рада, ЄДРПОУ: 04374789, юридична адреса: вул. Самбірська,6, с. Брониця Дрогобицького району Львівської області.

Суддя Хомик А.П.