Ухвала суду № 87657974, 12.02.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4149/19

Провадження № 1-кс/461/947/20

УХВАЛА

12.02.2020 року

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Фролова Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Горпинюка І.Є.,

прокурора Кишки Ю.А.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015140000000378, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним клопотанням. Свої вимоги мотивував тим, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львові від 26 грудня 2019 року було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 : 300 євро та 6400 дол. США, що були вилучені під час обшуку квартири. Заявник зазначає, що частина грошей, а саме 300 євро та 5900 дол. США є його власністю, які були передані двоюрідній сестрі ОСОБА_2 для здійснення витрат на утримання матері ОСОБА_3 , та рідного брата інваліда І групи ОСОБА_4 . Просить суд скасувати арешт майна.

В судовому засіданні заявник та його представник клопотання підтримали та просили задовольнити. Пояснили, що заявник працює та проживає в Канаді, ОСОБА_2 він передає грошові кошти на утримання матері та брата. Частина вказаних грошових коштів була вилучена слідчими та арештована судом.

Прокурор під час розгляду скарги проти скасування арешту майна заперечив. Зазначив, що кримінальне провадження відкрите за фактом розкрадання бюджетних коштів керівництвом медичних установ. Серед вказаних грошових коштів, наявні купюри, які були ідентифіковані органом досудового розслідування, та передані для реалізації негласних слідчих дій. У задоволені клопотання просив відмовити.

Суд, вислухавши заявника, його представника та прокурора, дослідивши надані матеріали клопотання, приходить до висновку, що таке задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Положення статей 317 та 319 ЦК України визначають зміст права власності, зокрема, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У той же час, відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Судом встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019140000000378 від 09 квітня 2019 року за фактом вчинення службовими особами Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА за попередньою змовою групою осіб із суб`єктами господарювання розтрати бюджетних коштів при закупівлі медичних виробів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

У межах даного кримінального провадження 25 грудня 2019 року оголошено про підозру ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 .

Відповідно до протоколу обшуку від 24 грудня 2019 року за місцем проживання директора ТОВ «Едвіл» ОСОБА_7 ОСОБА_8 , а саме у квартирі в АДРЕСА_1 , вилучені грошові кошти, а саме: 300 Євро, 8800 грн., 6400 доларів США, 5500 доларів США, зошит з чорновими записами, флешносій чорного кольору «Кінгстон» об`ємом пам`яті 16 гігабайт, які долучені до матеріалів вказаного кримінального провадження в якості речових доказів.

Ухвалою слідчого судді від 26 грудня 2019 року на частину вказаного майна був накладений арешт, а саме на: 300 Євро, 8 800 грн., 6 400 доларів США, зошит з чорновими записами, флешносій чорного кольору «Кінгстон» об`ємом пам`яті 16 гігабайт, які долучені до матеріалів вказаного кримінального провадження в якості речових доказів. При цьому, слідчий суддя дійшов висновку про відмову в накладені арешту на грошові кошти у сумі 5 500 доларів США, оскільки з протоколу обшуку від 24 грудня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_9 вказала, що вказані грошові кошти належать її брату, а органом досудового розслідування не надано належних доказів, що саме ці кошти отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з протоколом огляду від 15 січня 2020 року (у документі зазначено 2019 рік, проте учасниками справи визнано як помилка), в ході огляду грошових коштів у сумі 6400 дол. США, що були вилучені в квартирі ОСОБА_2 , 12 банкнот номіналом 100 дол. США, які були ідентифіковані під час проведення негласних слідчих дій.

За правилами ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У той же час, положення ч. 1 ст. 174 КПК України визначають, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Розгляд клопотання слідчого про арешт майна був проведений слідчим суддею без виклику осіб – власників даного майна у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України оскільки це було необхідним з метою його забезпечення.

Майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна з підстави передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на досліджені в суді докази, факт вилучення у ОСОБА_2 та арешту грошових коштів, частина з яких була ідентифікована при проведенні негласних слідчих дій, передана для реалізації контролю за вчиненням злочину, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Суд вважає позицію захисту щодо належності арештованих грошових коштів заявникові, брату ОСОБА_2 , такою, що направлена на ухилення підозрюваною від наслідків вчинення кримінального правопорушення. Слідчий суддя дійшов такого висновку з огляду на те, що відповідно до тексту ухвали від 26 грудня 2019 року частина вилучених грошових коштів ОСОБА_2 у сумі 5500 дол. США не були арештовані судом, оскільки під час обшуку підозрювана повідомила про їх належність братові.

Крім того, показання допитаної у якості свідка ОСОБА_2 судом не приймаються, оскільки така, маючи статус підозрюваної у кримінальному провадженні, вона є заінтересованою в результатах розгляду даного клопотання.

Керуючись ст. ст. 174, 376 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015140000000378 – відмовити.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 12 лютого 2020 року проголошено її вступну та резолютивну частини.

Повний текст ухвали проголошений 17 лютого 2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.Д. Фролова