Ухвала суду № 87657526, 18.02.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.02.2020

ЄУН № 337/7434/13-к

Провадження №1-кп/337/2/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Нетяга М.І.

прокурора Пелеш М.Р.

захисників Бєлік І.В., Середа М.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ст. 395 КК України,

в с т а н о в и в:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на строк до 60 днів та обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту на строк до 60 днів, посилаючись на ті обставини, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, які не відпали з моменту обрання запобіжного заходу, та продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти продовження запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 просить змінити режим домашнього арешту з цілодобового на домашній арешт в нічний час.

Захисник Бєлік І.В. підтримала підзахисного, пояснивши, що винуватість не доведена, перебуваючи з 2018 року під домашнім арештом її підзахисний не порушував його умови, фактично знаходиться на утриманні матері, та перебування під цілодобовим домашнім арештом позбавляє його можливості самостійно себе утримувати.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечує проти клопотання, просить змінити запобіжний захід на домашній арешт так як у нього є місце проживання, соціальні зв`язки, родичі. Також вказав, що вже тривалий час з 30.01.2017 року знаходиться під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечує проти клопотання прокурора, просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Середа М.О. підтримав підзахисного, просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Прокурор заперечував проти клопотань обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , наполягав на задоволенні саме свого клопотання.

З`ясувавши позицію учасників щодо заявленого стороною обвинувачення клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 підлягає задоволенню, проти чого сам обвинувачений не заперечував.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою – наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні,увчиненніякого він обвинувачується, вік тастан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, майновий стан,тощо.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України).

Частина 5 ст. 199 КПК України зобов`язує суд відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» разом із Конвенцію про права людини і основоположних свобод застосовується судами як джерело права, стосовно підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, яке ґрунтується на презумпції, що після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням позбавлення волі, а тому судовим органам потрібно надати інші пояснення продовження тримання особи під вартою. Більше того, підстави подальшого тримання під вартою повинні бути чітко вказані національними судами («Єлоєв проти України», «Харченко проти України», п. 99).

Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справа «Боротюк проти України», п. 61).

У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, суд повинний зазначити конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.

Розглядаючи доводи прокурора в обґрунтування продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Як вбачається з клопотань, позиція прокурора зводиться до того, що передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не змінилися.

Зокрема тяжкістю можливого покарання прокурор обґрунтовує ризик переховування.

Як зазначалося, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

У справі «Ноймайстер проти Австрії» ЄСПЛ констатував, що ризик втечі неминуче зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою, оскільки строк тримання може бути вирахуваний із строку позбавлення волі, який може очікувати особа, якщо її визнають винною, що зменшує спокусу втечі.

Обвинувачений ОСОБА_2 тримається під вартою з 30січня 2017 року, тобто на даний час більше 3 років.

Обвинувачений ОСОБА_4 тримається під вартою з 17лютого 2017 року, тобто на даний час вже 3 роки.

При цьому ОСОБА_2 , ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні в 2017 році тяжких злочинів.

Тобто, враховуючи переживаючу (ультрактивну) дію Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, згідно з яким зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, у разі визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів, у строк можливого покарання зарахується строк тримання під вартою, що вже на даний час становитиме 6 років.

Зазначене, на думку суду, зменшує ризик переховування настільки, що він не може виправдати подальше тримання обвинувачених під вартою.

Покладення ж на обвинувачених обов`язку носити електронний засіб контролю та заборони цілодобово залишати житло, також істотно зменшують вказаний ризик

Ризик впливу на свідків прокурором обґрунтовується тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , незважаючи на безперечні докази, не визнають своєї провини.

Однак на даному етапі кримінального провадження, враховуючи те, що сам прокурор не в змозі з`ясувати місцезнаходження деяких свідків, такий ризик може бути усунений шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з покладанням відповідної заборони спілкуватися із зазначеними особами.

Суд зауважує, що значна тривалість судового розгляду, за відсутності відомостей щодо явного зловживання стороною захисту процесуальними правами, не може перекладатися на обвинуваченого шляхом обмеження права на свобод, що відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 носить тривалий характер, навіть за наявності обґрунтованого обвинувачення, і при цьому очікуване покарання не слід ототожнювати із застосуванням запобіжного заходу.

Також суд зважає на положення ч. 1 ст. 318 КПК України, п. 3 ст. 5 Конвенції про права людини і основоположних свобод, які визначають право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Прокурором, на даний час, не наведено достатніх переконливих мотивів неможливості застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Зваживши всі обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_2 , ОСОБА_4 можливо шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Застосування домашнього арешту за адресою місця реєстрації ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 )із забороною обвинуваченим залишати житло цілодобово, є достатнім для запобігання ризикам.

Суд вважає, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, перебуваючи з 2018 року під цілодобовим домашнім арештом, не порушував його умови, та з метою надання можливості самостійно утримувати себе та родину, задовольнити свої життєві потреби, зокрема придбати продукти харчування, медикаменти тощо, а також працевлаштуватися та заробляти на прожиття, суд приходить до висновку за можливе змінити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, а саме з 21-00 годин до 07-00 годин ранку наступного дня, та продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого судом. Даний режим запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового провадження.

Керуючись ст. 181, 183, 331, 392 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту у нічний час з 22-00 години до 07-00 години ранку наступного дня за адресою АДРЕСА_3 , до 18 квітня 2020 року, включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Змінити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, на домашній арешт у нічний час з 21-00 години до 07-00 години ранку наступного дня за адресоюАДРЕСА_4 , до 18 квітня 2020 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні,

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 залишити без задоволення, а клопотання ОСОБА_2 задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід з тримання під вартою, на домашній арешт із забороною покидати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 , до 18 квітня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні, носити засіб електронного контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

ОСОБА_2 , на підставі ст. 202 ч.3 п.2 КПК України, негайно звільнити з-під варти, та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання, так як згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Контроль за виконанням ухвали відносно ОСОБА_2 покласти на Хортицький ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а клопотання ОСОБА_4 задовольнити.

Змінити ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною покидати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_2 , до 18 квітня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні, носити засіб електронного контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

ОСОБА_4 , на підставі ст. 202 ч.3 п.2 КПК України, негайно звільнити з-під варти, та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання, так як згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Контроль за виконанням ухвали відносно ОСОБА_4 покласти на Хортицький ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Копію ухвали направити до Державної установи Запорізький слідчий ізолятор - для відома, тав Хортицький ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області- для виконання, в частині обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Суддя: