Ухвала суду № 87655292, 18.02.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/31759/19

Провадження №2/760/729/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву відповідача Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України про залишення позовної заяви без руху в порядку ч. 11 ст. 187 ЦПК України у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Від відповідача Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України надійшла заява про залишення позовної заяви без руху в порядку ч. 11 ст. 187 ЦПК України у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Заява мотивована тим, що позивач звертаючись до суду з вказаним позовом обґрунтовувала свої вимоги тим, що їй при звільненні 08.08.2018 р., в зв`язку із скороченням штату, згідно наказу № 47-К від 08.08.2016 р., не було виплачено відповідачем всі належні кошти, а саме:

вихідна допомога, в розмірі 6655,94 грн.

компенсація за 26 днів невикористаної відпустки, в розмірі 6359,04 грн.

Також, зазначає про те, що оскільки відповідач не провів повний розрахунок при звільнені, то на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на момент звернення до суду складає 266237,60 грн.

При зверненні до суду з вказаними вимогами позивач зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Однак, відповідач не погоджується з такими твердженнями позивач, оскільки грошова компенсація при звільненні не відноситься до заробітної плати, а є додатковою гарантією, встановленою за домовленістю сторін.

Отже, ціна позову, з якої має бути розрахований і сплачений судовий збір, становить 272 893,54 грн. і складається із сум вихідної допомоги, в розмірі 6655, 94 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 266 237,60 грн.

Тобто, за позовом ОСОБА_1 до Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, підлягає до сплати судовий збір, у розмірі 2728,93 грн., що становить 1% від 272 893,54 грн. (сума вихідної допомоги, в розмірі 6655, 94 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 266 237,60 грн.).

На підставі викладеного просив задовольнити заяву.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Вивчивши матеріали справи та заяву представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Вимоги до позовної заяви викладені у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Встановлено, що при поданні до суду позовної заяви позивачем зазначено, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на що слід зазначити наступне.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Основними законодавчими актами, якими врегульовано оплату праці є глава VII КЗпП України «Оплата праці» та Закон України «Про оплату праці». Жоден із вказаних актів не регулює питання виплати вихідної допомоги при припинення трудового договору та не відносить вихідну допомогу до заробітної плати.

Водночас, згідно п. 3.8. розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затв. наказом Держпромстату України 13.01.2004 р. №5, за реєстр, в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не належать до фонду оплати праці.

Отже, грошова компенсація при звільненні не відноситься до заробітної плати, а є додатковою гарантією, встановленою за домовленістю сторін.

Посилаючись на ч. 1 ст. 117 КЗпП України, позивач обґрунтовує вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 266237,60 грн.

Суми виплат за порушення строків розрахунків при звільненні є мірою відповідальності за порушення трудового законодавства і по своїй суті не є заробітною платою, оскільки такі виплати не передбачені законодавством про оплату праці: глава VII КЗпП України «Оплата праці» та Закон України «Про оплату праці», а також, така виплата не передбачена Інструкцією зі статистики заробітної плати, затв. наказом Держпромстату України 13.01.2004 р. № 5, за реєстр, в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції N 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції N 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року справа № 910/4518/16.

Отже, ціна позову, з якої має бути розрахований і сплачений судовий збір, становить 272893,54 грн. і складається із сум вихідної допомоги, в розмірі 6655,94 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 266237,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового становить «1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За статтею 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців; у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки; у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Отже, позивачу при зверненні до суду з вимогами до Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, необхідно сплатити судовий збір, у розмірі 2728,93 грн., що становить 1% від 272893,54 грн. (сума вихідної допомоги, в розмірі 6655,94 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 266237,60 грн.), на рахунок №UA818999980000031218206026010, отримувач коштів УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір.

Також необхідно вказати, судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Солом`янський районний суд міста Києва.

Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. 4 ст. 177, ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - залишити без руху.

Надати строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії повного тексту ухвали, шляхом подання документів (платіжного доручення, квитанції), з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовну заяву відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України буде залишено без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: