Рішення № 87655096, 12.02.2020, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11192/17

пр. № 2/759/158/20

12 лютого 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді: Величко Т.О.,

при секретарі: Штанько В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,та за позовом 3-ої особи з самостійними вимогами- Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), до ОСОБА_2 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов"язаних з виплатою страхового відшкодування,-

встановив:

Ухвалою суду від 12.02.2020 року позовов 3-ої особи з самостійними вимогами- Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), до ОСОБА_2 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов"язаних з виплатою страхового відшкодування,- залишено без розгляду у порядку п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

В обгрунтування позовним вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачка посилаєть на те, що 16.06.2016 року о 07 год. 55 хв. ОСОБА_2 , виїжджаючи на дорогу з житлової зони з місця стоянки в м. Києві керуючи автомобілем "Citroen C4", днз АА0586РІ, не врахував дорожню обстановку, не надав дорогу автомобілю "Ford" днз АТ1096ВК, під її керуванням, в зв"язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Святошинського райсуду м.Києва від 31.08.2016 року у справі №759/9751/16 винним у ДТП визнано ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП застрахована не була. МТСБУ було встановлено, що згідно звіту № 66/03/17 від 29.03.2017 року вартість відновлювального ремонту її автомобіля складає 59 241, 47 грн., і здійснило їй виплату у сумі 25 757,74 грн. Оскільки сума страхового відшкодування не була виплачена їй у повному обсязі, просила стягнути з відповідача 33 483,73 грн. матеріальної шкоди та сплачений нею судовий збір у сумі 640 грн.

08.08.2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі.

19.02.2018 року ухвалою суду, у зв"язку з набуттям чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, позов залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.

26.03.2018 року ухвалою судді, в зв"язку з усуненням позивачкою недоліків, продовжено розгляд цивільної справи.

31.10.2019 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду та задоволено заяву про забезпечення доказів у справі.

Позивачка та її представник в судове засідання не з"явились, направили суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, при цьому позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 та відповідач в судовому засіданні проти позову заперечували та надав відзив на позов, вказували, що позивач вводить суд в оману, оскільки 21.05.2016 р. відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_3 (власник автомобіля марки «Сіїгоеп С4» д.н.з. НОМЕР_1 та дружина Відповідача) уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ «СТ «Іллічівське» (Код СДРПОУ 25186738). Цей факт підтверджується Полісом №АЕ/7941445, виданим ПрАТ «СТ «Іллічівське» 21.05.2016 р. строком дії з 23.05.2016 р. до і 22.05.2017 р. включно.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні ( особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування». Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації .чюбами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідач вказує, що з огляду на це, цивільно-правова відповідальність Відповідача станом на 16.06.2016 р. була застрахована, і вимоги Позивача до Відповідача, які грунтуються на відсутності у Відповідача чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є необгрунтованими і безпідставними.

Відповідач вказував, що позивач була обізнаною про існування у Відповідача чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і навмисно ввела МТСБУ та Суд в оману щодо дійсних обставин справи. Це також доводиться наявною копією Схеми місця події, яка була складена працівником патрульної поліції Скороход М.А . Так, як вбачається з Таблиці, в якій містяться основна інформація про власників пошкоджених в ДТП транспортних засобів, марки та державні номерні знаки автомобілів, їх пошкодження та ідентифікуючі ознаки полісів ОСЦПВ, в графі навпроти автомобіля марки «Сіїгоеп С4» д.н.з. НОМЕР_1 зазначено, що автомобіль належить ОСОБА_3 та зазначено інформацію про поліс №АЕ НОМЕР_2 , виданий ПрАТ «СТ «Іллічівське» та діє до 22.05.2017 р. Нижче Таблиці містяться підписи учасників даної ДТП, тобто Відповідача та ОСОБА_5 як учасників даної ДТП. Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_5 є чоловіком Позивача, а отже Позивач не могла не знати про існування у Відповідача діючого договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Наступного ж дня, тобто 17.06.2016 р. ОСОБА_3 , на виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», письмово повідомила ПрАТ «СТ «Іллічівське» про ДТП 16.0.2016 р. за участю забезпечуваного ТЗ автомобіля марки «Сіїгоеп С4» д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідач вказува, що згідно положень ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, серед іншого, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 38.2.1 цього ж Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо- транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідач вказує, що з огляду на викладене, у Позивача не було підстав звертатися до МТСБУ за виплатою страхового відшкодування, оскільки вона знала про існування у Відповідача діючого договору обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у МТСБУ не було підстав для виплати Позивачу страхового відшкодування за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Враховуючи той факт, що Позивач, в особі свого представника адвоката Конюшко Д.Б., звернулася до МТСБУ з повідомленням про ДТП лише 01.03.2017 р.. тобто лише через майже вісім місяців після ДТП 16.06.2016 р., то очевидно, що Позивач просто пропустила строк звернення до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування. За таких фактичних обставин та правових підстав сторона Відповідача вважає вимоги Позивача що ґрунтуються на твердженні про відсутність у Відповідача діючого договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач вказує, що піддає обґрунтованим сумнівам висновки, які були отримані внаслідок оцінки вартості відновлювального ремонту та викладені у Звіті №66/03/17 від 29.03.2017 р., складеному оцінювачем ОСОБА_6 з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та протоколу технічного огляду транспортного засобу від 28.03.2017 р., огляд здійснювався за присутності громадянина ОСОБА_5 за адресою по АДРЕСА_1 та без участі Відповідача, як зацікавленої особи. Жодних викликів чи запрошень на адресу Відповідача з приводу огляду автомобіля Позивач не отримував. Матеріали справи не містять жодного доказу про те, що Відповідач отримав повідомлення належним чином про час та місце огляду автомобіля Позивача. Наявність в матеріалах справи поштового повідомлення через інтернет не доводить факту належного повідомлення Відповідача про дату та час огляду автомобіля.

Відповідач вказував, що відповідно до п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним Наказом МЮ України та ФДМ України №142/5//2092 від 24.11.2003 р. (далі у тексті - Методика) у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з зиконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Таким чином, при оцінюванні пошкодженого ТЗ Позивача було порушено процедуру проведення оцінки КТЗ, а саме п. 5.2. Методики, що викликає сумніви в об`єктивності та обґрунтованості висновків звіту.

Відповідач вказував, що з протоколу огляду також вбачається, що автомобіль Позивача був доставлений її чоловіком ОСОБА_5 власним ходом, тобто пошкодження автомобіля не впливали на можливість його експлуатації, а отже з моменту ДТП 16.06.2016 р. по день його огляду 28.03.2017 р. автомобіль Позивача експлуатувався та міг зазнати пошкоджень, які не пов`язані з пошкодженнями, які він зазнав внаслідок ДТП 16.06.2016 р. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про причини, що заважали Позивачу провести оцінку вартості відновлювального ремонту одразу після ДТП, так само як і відсутні відомості про те, що автомобіль Позивача не експлуатувався в період часу з 16.06.2016 р. по день огляду 28.03.2017 р.

Відповідач вказував, що порівнюючи опис пошкоджень автомобіля Позивача станом на 16.06.2016 р., який складав інспектор патрульної поліції, та опис станом на 28.03.2017 р., який склав оцінювач ОСОБА_6 , помітно суттєві розбіжності. Сторона Відповідача вважає, що автомобіль Позивача міг зазнати пошкоджень в період його експлуатації з 16.06.2016 р. до 28.03.2017 р., які не пов`язані з наслідками ДТП 16.06.2016 р., а отже матеріальна шкода Позивача, завдана внаслідок ДТП за участі Відповідача, і яку Позивач бажає стягнути з Відповідача може бути суттєво перебільшена.

Відповідач вказував, що проаналізувати Звіт №66/33/17 від 29.03.2017 р., який складений оцінювачем ОСОБА_6 , то ним визначено, що ринкова вартість автомобіля Позивача на момент пошкодження становила 79483,89 грн., а вартість відновлювального ремонту на дату складання звіту становила 59241,47 грн. - майже 80% від вартості самого автомобіля. Тобто, пошкоджений ТЗ на дату його огляду був справним лише на 20% і навряд чи міг експлуатуватись за нормальних - умов. Як вбачається з фотознімків, які зроблені Відповідачем одразу після ДТП 16.06.2016 р., автомобіль Позивача візуально хоч і дістав фізичні пошкодження, однак стверджувати, що автомобіль пошкоджено на 80% є абсурдним.Також, як вбачається з протоколу огляду пошкодженого ТЗ від 28.03.2017 р. оцінювачем з незрозумілих причин вказано про необхідність заміни капоту та правого переднього крила новими запчастинами, а не ремонт цих пошкоджених запчастин. Вартість лише цих двох запчастин згідно калькуляції становить 18220,61 грн. З огляду на це, сторона Відповідача вважає висновки викладені у Звіті №66/33/17 від 29.03.2017 є необгрунтованими, а вартість відновлювального ремонту значно завищено.

Відповідач вказував, як вбачається з матеріалів справи Позивачем не наведено чи здійснено ним станом на день розгляду справи ремонт та відновлення належного їй автомобіля. Так само, і матеріали справи не містять доказів того, що Позивач сплатив будь-кому грошові кошти за ремонт відновлення її автомобіля. Третя особа з самостійними вимогами МТСБУ здійснила виплату посередньо Позивачу суми страхового відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту згідно Звіту №66/03/17 від 29.03.2017 р., з урахуванням фізичного зносу ТЗ та без - ування 20% ПДВ на замінні складові та матеріали, оскільки Позивач не є платником ПДВ. Доказів, які б свідчили про те, що Позивачу надані послуги з ремонту її автомобіля будь-якою особою - платником ПДВ матеріали справи не містять. Сам по собі звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту не є підставою для виникнення податкових зобов`язань, пов`язаних з анням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного обу. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з ведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, аса не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають, а отже вимога Позивача про ;тягнення з Відповідача в тому числі і 20% ПДВ (11848,29 грн.) є незаконною та безпідставною.

Відповідач вказував, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-ІУ на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 дього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. Відповідно до положень п. 16 Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2016 року о 07 год. 55 хв. ОСОБА_2 , виїжджаючи на дорогу з житлової зони з місця стоянки в м. Києві керуючи автомобілем "Citroen C4", днз АА0586РІ, не врахував дорожню обстановку, не надав дорогу автомобілю "Ford" днз АТ1096ВК, під керуванням ОСОБА_1 , в зв"язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського райсуду м.Києва від 31.08.2016 року у справі №759/9751/16 винним у ДТП визнано ОСОБА_2 (а.с.7-8).

Згідно звіту № 66/03/17 від 29.03.2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford" днз АТ1096ВК складає 59 241, 47 грн. (а.с.9-15).

Відповідно до платіжного доручення від 15.06.2017 року позивачка ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування у сумі 25 757,74 грн. (а.с.102).

Згідно Полісу №АЕ/7941445 від 21.05.2016 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ "СТ "Іллічівське" (а.с.118).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. З Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону №1961-IV обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, який встановлено страховим полісом №АЕ 7941445, виданим ПрАТ «СТ «Іллічівське», встановлено в розмірі 100 тисяч гривень на одного потерпілого, тобто в повному обсязі покриває спричинену Відповідачем Позивачу шкоду. Тобто застосування положення ст. 1194 ЦК України, на яку посилається Позивач як на підставу своїх позовних вимог, можливе тоді, коли страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого (в даному випадку 100 тис. грн.) недостатньо для повного відшкодування завданої Відповідачем шкоди.

Судом встанволено, що Позивачем не надано доказів звернення до страховика ПрАТ «СТ «Іллічівська» із заявою про виплату страхового відшкодування, так само як і не надано доказів того, що стало підставою для Позивача звернутися саме до МТСБУ про виплату страхового відшкодування аж через майже вісім місяців після ДТП. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач висловив свою письмову згоду щодо відшкодування Позивачу спричиненої шкоди.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача різниці між вартістю відновлювального ремонту (без врахування фізичного зносу КТЗ) та виплаченою МТСБУ Позивачу страхового відшкодування, сума якого відповідає реальним збиткам Позивача, є необгрунтованою та безпідставною.

На підставі викладено та, з урахуванням зазначених норма закону, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована, а позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 23, 1166, 1187 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, ЦПК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

ухвалив:

У задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголошення.

Суддя Т.О. Величко