Ухвала суду № 87654808, 06.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46010/15-ц

пр. 4-с-115/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Диба І.Б.

за участю:

представника скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мініної М.С. про арешт майна боржника від 09.09.2019 р. ВП. 60008521, -

В С Т А Н О В И В

У вересні 2019 року представник боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з даною скаргою, відповідно до якої просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мініної М.С. (ВП №60008521), якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 14342,42 доларів США від 09.09.2019 у виконавчому провадженні № 60008521.

Скаржник посилається на те, що оспорювана постанова є протиправною та такою, що порушує права боржника.

В судовому засіданні від 06.02.2020 р. представник скаржника ОСОБА_1 скаргу підтримав в повному обсязі, та просив її задовольнити із підстав викладених в останній.

Приватний виконавець в судове засідання не з`явилась, повідомлялась вчасно та належним чином, 04.02.2020 р. на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшли заперечення приватного виконавця Мініної М.С. проти задоволення вимог скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мініною Мариною Сергіївною відкрито виконавче провадження №60008521.

09 вересня 2019 року одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мініною Мариною Сергіївною винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 , якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника

Згідно із п. 6 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно із п. 7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно із ч.2 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.447 ЦПК України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами, права чи свободи яких порушено, до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з поданої скарги підставою звернення до суду є оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мініної М. С. від 09.09.2019 р. з підстав того, що приватним виконавцем не було надано строк для виконання рішення суду в добровільному порядку, як це передбачено ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зобов`язання скаржника зі сплати/повернення коштів стягувачу є грошовим зобов`язанням, яке виникало на підставі нікчемності договору в силу ст.ст. 216, 524, 533-535, 625, 1212 та 1214 ЦКУ.

Відповідно до ст.ст. 179, 190 та 192 Глави 13 «Речі. Майно» ЦК України гроші за своєю правовою природою належать до речей, а саме до майна.

Згідно позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги свідчить про її майновий характер.

А тому вимога з повернення грошових коштів у розмірі 13 038, 56 доларів США за таким грошовим зобов`язанням є майновою вимогою, а, отже, і рішення є майновим, і до такого рішення не може бути застосована стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження», адже дана стаття належить Розділу VIII «Виконання рішень немайнового характеру».

Згідно із ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виходячи з того, що ефективним способом захисту порушеного права стягувача є саме примусове стягнення коштів особою, уповноваженою на виконання судового рішення. Таке примусове стягнення коштів відбувається у порядку передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження», а саме, розділом VII «Звернення стягнення на майно боржника», частина 1 статті 48 якого регламентує, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до статті 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У відповідності до частини 2 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

Отже, постанова про арешт майна боржника від 09.09.2019 року у ВП №60008521 винесена законно та правомірно.

Разом із тим, приватний виконавець зазначає, що у зв`язку із повним виконанням боржником свого зобов`язання перед стягувачем було винесено постанову від 31.10.2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 60008521, відповідно до якої всі арешти, накладені в межах даного виконавчого провадження було скасовано.

Таким чином, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 18,76-81, 258-260, 447-453 ЦПК України, ст.ст.18,24,26,28,50,56,74 ЗУ «Про виконавче провадження» , суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мініної М.С. про арешт майна боржника від 09.09.2019 р. ВП. 60008521 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 11 лютого 2020 року.

Суддя: О.Л. Бусик