Ухвала суду № 87649792, 05.02.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7340/18

Провадження № 1-кп/333/92/2020

УХВАЛА

05 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Холода Р.С., за участю: секретаря судового засідання Саєнко О.О., прокурора Купенка А.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника – Біленка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться кримінальне провадження №333/7340/18 (1-кп/333/282/19) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.345 КК України.

Прокурор Купенко А.В. у судовому засіданні письмово заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вказаний строк необхідно продовжити, так як ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу останньому, не відпали, за виключенням ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України (ризик знищення чи спотворення речей або документів).

На цей час, на думку прокурора, існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, можливість вчинення обвинуваченим іншого злочину, незаконно вплинути на свідків та потерпілих. Прокурор вважає, що враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_3 невідворотності покарання за його скоєння, факт реєстрації за межами м. Запоріжжя свідчать про наявність ризику переховування від суду. Крім того, 25.06.2018 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області ОСОБА_4 був засуджений за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі. У квітні 2019 року вказаний вирок був залишений без змін Запорізьким апеляційним судом. В період розгляду апеляційної скарги на вказаний вирок, та перебуваючи на волі, ОСОБА_4 скоїв злочини, передбачені ч.2 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, тобто у останнього є схильність до рецидиву, тому мається ризик вчинення інших злочинів. На думку прокурора, інші альтернативні запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 .

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку запобіжного заходу – тримання під вартою.

Захисник Біленко О.В. заявив, що ризики, які були встановлені під час досудового розслідування, відпали і на цей час вони відсутні. У прокурора відсутні докази, що обвинувачений має намір ухилитися від суду та вчинити новий злочин. Вважає, що до ОСОБА_1 необхідно обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі. На думку захисника, вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в даному випадку жодним чином не може вплинути на вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_2

ОСОБА_4 повністю підтримав свого захисника з цього приводу, заперечуючи проти продовження тримання під вартою та зазначив, що зможе виконати покладені на нього процесуальні обов`язки, пов`язані із застосуванням іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Вислухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд поставив на обговорення питання тимчасово залишити обвинуваченого ОСОБА_1 в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для розгляду справи в суді відповідно до п.12 ч.1 ст.537 КПК України.

Прокурор не заперечував проти тимчасового залишення ОСОБА_1 у слідчому ізоляторі для розгляду цього кримінального провадження і до набуття по ньому рішення законної сили.

Обвинувачений та його захисник Біленко О.В. заперечували проти тимчасового залишення ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора для розгляду цього кримінального провадження, зазначаючи, що вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2018 року не приведений ще до виконання.

Суд, заслухавши думку сторін щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому, дійшов до такого.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 537 КПК України суд може вирішити питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді.

Згідно вимог п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання пов`язані з виконанням вироку подаються до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 ч. 1 ст. 537, ст. 538 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 26.07.2018 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відносно ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування було застосовано запобіжний захід тримання під вартою, який у подальшому продовжувався, останній раз – до 14.01.2019 року. Ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2019 року, 28.02.2019 року, 16.04.2019 року, 23.05.2019 року, 23.07.2019 року, 18.09.2019 року, 11.11.2019 року, 10.12.2019 року запобіжний захід ОСОБА_2 було продовжено по 07.03.2019 року, 27.04.2019 року, 15.06.2019 року, 23.07.2019 року, 23.09.2019 року, 17.11.2019 року, 12.12.2019 року та 09.02.2020 року, відповідно.

ОСОБА_4 25.06.2018 року був засуджений вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08.04.2019 року вказаний вирок залишений без змін та набув законної сили. Крім того, вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та ухвала Запорізького апеляційного суду були переглянуті Верховним Судом, який залишив зазначені рішення без змін.

Таким чином, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 мається вирок суду, яким останнього засуджено до реального покарання та який набув законної сили, тому вважаю за необхідне не продовжувати останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тимчасово залишити його в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для розгляду справи в суді відповідно до п.12 ч.1 ст.537 КПК України.

Керуючись ст.ст. 331, 372, 395, п.12 ч.1 ст.537, п.4 ч.1 ст.539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Купенка А.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Для судового розгляду кримінального провадження №333/7340/18 (1-кп/333/92/2020) і до набрання рішення законної сили по вказаному кримінальному провадженню тимчасово залишити засудженого вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.06.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст ухвали складено 10.02.2020 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод