Рішення № 87648948, 17.02.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/11918/18

Провадження № 2/243/39/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Маслової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов`янськ Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 29 червня 2011 року між позивачем і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредитну картку «Універсальна», яку 21 серпня 2013 року позивачем було переоформлено на кредитну картку «Gold» та відкрито по ній кредитний рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 19 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Також позивач вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві. В зв`язку з цим при зміні кредитного ліміту позивач АТ КБ «ПриватБанк» керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Крім цього, розмір відсотків за користування кредитом встановлений «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що передбачено п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківський послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором.

Так, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконала і станом на 30 вересня 2018 року загальна сума її заборгованості за кредитним договором становить 395 504 гривні 29 копійок, яка складається з наступного: 17 505 гривень 88 копійок – заборгованість за тілом кредиту; 374 259 гривень 77 копійок – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 738 гривень 64 копійки – заборгованість за пенею та комісією.

В зв`язку з викладеним, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту за вказаним кредитним договором у сумі 17 505 гривень 88 копійок та заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 29 червня 2011 року по 28 березня 2017 року у розмірі 96 984 гривні 23 копійки, а всього 114 490 гривень 11 копійок, а також судовий збір у розмірі 1 762 гривні.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» – Глущенко М.О., який діє на підставі довіреності № 7953-К-О від 08 серпня 2017 року, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, а справу розглянути у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Винник З.Г., яка діє на підставі ордеру серії ДН № 056019 від 14 січня 2019 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, також в судове засідання не з`явились, представником відповідача було надано суду заяву, у якій остання просила суд справу розглянути у відсутність сторони відповідача з урахуванням наданого суду відзиву, у якому зазначено наступне. Договір, з приводу невиконання якого позивач звернувся з цим позовом до суду, відповідач ОСОБА_1 уклала 29 червня 2011 року саме з ПАТ КБ «ПриватБанк», а не з позивачем по справі АТ КМ «ПриватБанк», а отже між нею та АТ КМ «ПриватБанк» не існує жодних правовідносин. Крім того, позивачем не надано будь-якого доказу ані на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на підписання поданої до суду позовної заяви, ані на підтвердження повноважень ОСОБА_3 , якою видана на ім`я ОСОБА_2 від імені банку довіреність діяти у суді від імені позивача. До того ж, враховуючи, що відповідачем, окрім Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не було підписано жодного іншого документу, то Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, а також Тарифи Банку не є складовою укладеного між сторонами 29 червня 2011 року кредитного договору, а отже нарахування відсотків за користування кредитом з боку позивача є неправомірним, оскільки у підписаній ОСОБА_1 29 червня 2011 року Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не було зазначено відсоткової ставки за кредитом. За таких обставин позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 визнала частково та лише в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у сумі 17 505 грн. 88 коп., а в іншій частині просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

25 листопада 2018 позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 29 червня 2011 року у сумі 114 490 грн. 11 коп. було подано до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області не як зазначає відповідач у своєму відзиві – АТ КМ «ПриватБанк», а АТ КБ «ПриватБанк».

З довіреності № 3207-К-Н-О від 25 липня 2018 року, якою було уповноважено Гребенюк О.С. на підписання від імені АТ КБ «ПриватБанк» даної позовної заяви, слідує, що на здійснення представництва інтересів АТ КБ «ПриватБанк» у суді його уповноважила на підставі наказу АТ КБ «ПриватБанк» № СП-2018-6937670 від 04 липня 2018 року Перший заступник голови правління АТ КБ «ПриватБанк» – ОСОБА_3 , яка, до того ж, станом на день видачі цієї довіреності виконувала обов`язки Голови правління АТ КБ «ПриватБанк», про що свідчить Витяг з протоколу засідання наглядової ради Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 26 від 20 липня 2017 року.

В той же час, частиною першою статті 92 ЦК України закріплено правило, за яким юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

З положень ч.ч. 1, 2 ст. 40 вказаного Закону слідує, що правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою.

Згідно ч. 5 ст. 40 наведеного Закону до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку.

Частиною першою статті 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Таким чином, враховуючи, що станом на час видачі вищезазначеної довіреності № 3207-К-Н-О від 25 липня 2018 року ОСОБА_3 займала посаду Першого заступника голови правління АТ КБ «ПриватБанк» та виконувала обов`язки Голови правління АТ КБ «ПриватБанк», тобто входила до складу виконавчого органу банку, який здійснює поточне управління ним, та приймаючи до уваги, що видача довіреностей від імені АТ КБ «ПриатБанк» в силу приписів ч. 1 ст. 38, ч. 6 ст. 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» не належить ані до виключної компетенції загальних зборів учасників банку, ані до виключної компетенції ради банку, суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_3 як Першого заступника голови правління АТ КБ «ПриватБанк» та виконуючої обов`язки Голови правління АТ КБ «ПриватБанк» повноважень на видачу довіреності Гребенюк О.С. здійснювати представництво АТ КБ «ПриватБанк» у суді.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_2 повноважень на подання до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від імені та в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 29 червня 2011 року у сумі 114 490 грн. 11 коп., в зв`язку з чим, доводи, викладені з цього приводу у відзиві на позовну заяву, є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується доводів сторони відповідача щодо відсутності у позивача повноважень на подання даного позову до суду, оскільки ОСОБА_1 29 червня 2011 року укладала відповідний договір не з позивачем, а з ПАТ КБ «ПриватБанк», то суд при їх вирішенні виходить з такого.

На підставі наказу Міністерства фінансів України «Про рішення акціонера публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 519 від 21 травня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, назву з ПАТ КБ «ПриватБанк» – на АТ КБ «ПриватБанк» та внесло відповідні зміни до свого Статуту.

Разом з тим, зміну юридичною особою своєї організаційно-правової форми частиною першою статті 108 ЦК України визначено як її перетворення.

В той же час, згідно з приписами ч. 2 ст. 108 ЦК України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Отже вказане дає суду підстави для висновку, що до АТ КБ «ПриватБанк» перейшло усе майно, а також усі права та обов`язки ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ КБ «ПриватБанк», пов`язаних з укладеним між ним та відповідачем по справі ОСОБА_1 29 червня 2011 року договором, наразі є АТ КБ «ПриватБанк».

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що АТ КБ «ПриватБанк», як правонаступник усіх прав та обов`язків ПАТ КБ «ПриватБанк», має право, в тому числі, й на судовий захист порушених неналежним на його думку виконанням відповідачем умов укладеного сторонами 29 червня 2011 року договору, в зв`язку з чим, і в цій частині доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не дають підстав суду ані для закриття провадження у справі, ані для залишення позовної заяви без розгляду.

Вирішуючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» по суті, суд керується наступним.

29 червня 2011 року відповідачем по справі ОСОБА_1 було особисто підписано Заяву № НОМЕР_1 . З цієї Заяви слідує, що ОСОБА_1 ознайомилася та згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку. Своїм підписом вона виражає свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до цієї заяви та проти чого не заперечує й сторона відповідача ОСОБА_1 отримала кредитну картку «Універсальна» з відновлюваним типом кредитної лінії.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 15 квітня 2013 року позивачем відповідачу було здійснено старт карткового рахунку, 21 серпня 2013 року – збільшено кредитний ліміт та встановлено 18 000 грн. кредитного ліміту, 27 серпня 2013 року – збільшено кредитний ліміт та встановлено 19 000 грн. кредитного ліміту, 07 жовтня 2014 року – встановлено кредитний ліміт 17 510 грн.

Відповідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», долученої до позовної заяви, на виконання укладеного 29 червня 2011 року сторонами договору позивачем відповідачу було видано кредитні картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № 4149 НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , строком дії останньої картки до останнього дня травня 2017 року.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України в редакції, що діяла станом на час підписання відповідачем вищенаведеної анкети-заяви правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 статті 628 та статтею 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом у заяві, суд доходить переконання про укладення сторонами саме кредитного договору та отримання в зв`язку з цим відповідачем кредитних каток з відновлюваним типом кредитної лінії з кредитним лімітом,

який станом на 07 жовтня 2014 року дорівнював 17 510 грн. з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Статтею 525 ЦК України закріплено правило, за яким одностороння відмова від зобов`язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29 червня 2011 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 30 вересня 2018 року, вбачається, що станом на 30 вересня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем за тілом кредиту становить 17 505 гривень 88 копійок.

Отже, приймаючи до уваги вказаний розрахунок, а також визнання відповідачем позовних вимог у цій частині, суд, керуючись ч. 4 ст. 206 ЦПК України, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 505 гривень 88 копійок.

Що стосується вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, то суд при їх вирішенні виходить з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Натомість і Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, долучені позивачем до позовної заяви, не містять ані підпису відповідача ОСОБА_1 , ані іншого підтвердження узгодження сторонами саме тих Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» й Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які долучені до матеріалів справи, в зв`язку з чим суд доходить висновку про недоведеність АТ КБ «ПриватБанк» тієї обставини, що станом на час укладання сторонами 29 червня 2011 року кредитного договору діяли саме ті Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», які долучені ним до позовної заяви.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Натомість у анкеті-заяві позичальника від 29 червня 2011 року процентна ставка не зазначена. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розуміла відповідач та саме з ними була ознайомлена і погодилась, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, ухваленій по справі № 342/180/17, дійшла висновку про те, що за таких обставин неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, їх не можна вважати складовою кредитного договору, укладеного сторонами 29 червня 2011 року шляхом підписання відповідачем заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Наведене дає суду підстави для висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь відсотків за користування кредитом за період з 29 червня 2011 року по 28 березня 2017 року у сумі 96 984 грн. 23 коп. задоволенню не підлягають, оскільки у підписаній 29 червня 2011 року ОСОБА_1 анкеті-заяві розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитом не визначено, а позивач не просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом, вирахувані, як це передбачено законодавством, виходячи з облікової ставки Національного банку України, натомість суд не може виходити за межі позовних вимог.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 17 505 грн. 88 коп. Отже сума задоволених позовних вимог становить 15,29% (17 505,88 грн. * 100% / 114 490,11 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 269 гривень 41 копійка (1 762 грн. * 15,29% / 100%).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню: заборгованість за тілом кредиту у сумі 17 505 грн. 88 коп., а також судовий збір у сумі 269 грн. 41 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , уродженки м. Донецьк Донецької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на рах. НОМЕР_8 , МФО 305299, код ЕДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 червня 2011 року у сумі 17 505 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ять) гривень 88 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 17 505 гривень 88 копійок, а також судовий збір у сумі 269 (двісті шістдесят дев`ять) гривень 41 копійка.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін