Ухвала суду № 87647499, 18.02.2020, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/141/20

УХВАЛА

18 лютого 2020 року смт. Зарічне

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Снітчук Р.М.,

перевіривши в смт. Зарічне позовну заяву ОСОБА_1 до Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

14.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області про визнання незаконним та скасування розпорядження № 02-05\20 від 28 грудня 2019 року про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 4868 грн. 05 коп. та завданої моральної шкоди в сумі 3000 грн.

З поданої позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що вона не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Зокрема, позивачем не зазначено доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Так, позивачем не зазначено доказів щодо підтвердження розрахунку її середнього заробітку, а також доказів в обґрунтування завданої моральної шкоди, погіршення стану здоров`я внаслідок перенесення тяжких душевних страждань.

Крім того, позивачем не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зокрема, не сплачено судовий збір за позовною вимогою майнового характеру - про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та немайнового характеру - про відшкодування завданої моральної шкоди.

При цьому позивач покликається на те, що відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників.

Таким чином, поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожними поняттями.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд України у ухвалі від 18 липня 2019 року № 766/16312/16-ц, у якій зазначив, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є вимогами про стягнення заробітної плати, а отже підлягають оплаті судовим збором.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року № 307\3251\16 та 06.11.2019 року № 753\1534\18.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 зазначено, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Таким чином суд дійшов висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України «Про судовий збір не передбачено».

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З наведеного вбачається, що позивач також має сплатити судовий збір за позовною вимогою немайнового характеру – відшкодування завданої моральної шкоди.

Доказів того, що позивач має пільги щодо сплати судового збору не надано.

З наведеного вбачається, що позивач при поданні зазначеної позовної заяви має сплатити судовий збір за позовними вимогами, що мають одночасно майновий і немайновий характер, зокрема за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди, та подати суду квитанцію про його сплату.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 840 грн. 80 коп. та не більше 10510 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 4868 грн., тому судовий збір має бути сплачений у розмірі 840 грн. 80 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою має бути сплачено судовий збір – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 840 грн. 80 коп.

Таким чином встановлено, що позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку в сумі 840 грн. 80 коп. та за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди в сумі 840 грн. 80 коп., за наступними реквізитами: отримувач коштів – УК у Зарічн.р-ні\Зарічнен.р-н\22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37714561

банк отримувача – Казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача (МФО) – 899998

рахунок отримувача – UA43899990313141206000017153

код класифікації доходів бюджету – 22030101

призначення платежу *;101; _ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової кратки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Зраічненський районний суд Рівненської області (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до ч. 1 , ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи те, що позивачем при поданні зазначеної позовної заяви не дотримано вимог п. 5, п. 9 ч.3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України вважаю за вірне залишити зазначену позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків.

На підставі викладеного і керуючись п. 5, п. 9 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177, ст. 184, ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити зміст ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Снітчук Р. М.