Рішення № 87647127, 11.02.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.02.2020 Справа № 554/8473/19

Справа № 554/8473/19

н/п 2/554/399/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого: судді Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Сорока Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтави цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2019 р. до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 55 764,54 грн., витрати на оплату судової експертизи в розмірі 3432 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 11.06.2019 року приблизно об 11 год. 20 хв. на перехресті вулиці Федора Матвієнка та Героїв АТО у м.Полтаві за участю автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля VOLKSWAGEN POLO, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_4 відбулась дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відносно водія автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що спричинив ДТП, складено протокол про адміністративне правопорушення та передано адміністративний матеріал до Октябрського районного суду м. Полтави. Згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП. У результаті вищевказаного ДТП автомобіль VOLKSWAGEN POLO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 отримав значні пошкодження, які підтверджуються згідно висновку експерта № 03-08. Досудова вимога про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою направлена цінним листом з описом вкладення ОСОБА_2 20.08.2019 року. Станом на дату подання позовної заяви до суду досудова вимоги про відшкодування різниці між фактичним розміром шкода страховою виплатою залишена відповідачем без задоволення

Посилаючись на приписи статей 22, 23, , 1187 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.11.2019 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

05.12.2019 року ухвалою суду задоволено спільну заяву позивача ОСОБА_1 та відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про визнання мирової угоди та закриття провадження у цивільній справі №554/8473/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди в частині позовних вимог пред`явлених до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» . Визнано укладену мирову угоду від 18.10.2019 року, відповідно до якої сторони домовилися про таке: 1. Сторони, в процесі розгляду Октябрським районним судом м. Полтави цивільної справи № 554/8473/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, керуючись положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України, дійшли згоди укласти Мирову угоду щодо предмету спору вищезазначеної судової справи у частині вимог, заявлених за цим позовом до Відповідача 2. 2. З метою владнання стосунків та позитивного вирішення спірного питання для обох Сторін з врегулювання страхової події (ДТП), яка сталася 11 червня 2019 року за участю транспортного засобу «Subaru Foreser», д.р.н. НОМЕР_3 , забезпеченого за страховим полісом № АО/5187977, і внаслідок якої пошкоджено належний Позивачеві транспортний засіб «Volkswagen Polo», д.р.н. НОМЕР_2 , Сторони дійшли домовленості визначитися в компромісній сумі 27 903,63 грн., яку має додатково сплати Відповідач 2 на користь Позивача. 3. Сторони домовилися, що до суми, зазначеної у п.2 Мирової угоди, включаються: доплата суми страхового відшкодування з урахуванням пені та компенсація судових витрат Позивача з розгляду цієї судової справи у частині вимог, заявлених до Відповідача 2. 4. Сторони також дійшли згоди, що запасні частини, складові, що замінювалися під час відновлювального ремонту, залишаються Позивачеві і Відповідач-2 не претендує на їх залишки. 5. Сторони дійшли згоди, що протягом 5 (п`яти) банківських днів після затвердження судом даної Мирової угоди, Відповідач 2 зобов`язується сплатити Позивачу грошову суму, зазначену у п. 2 цієї Мирової угоди, та перерахувати її за банківськими реквізитами, наданими Позивачем, а саме: Одержувач: ОСОБА_1 , ІПН одержувача: НОМЕР_4 , Банк одержувача: АТ КБ «ПриватБанк», Київ, Україна, МФО: 305299, Код ЄДРПОУ: 14360570, Рахунок: 26209675471976, Номер картки: НОМЕР_5 , IBAN UA123052990000026209675471976. 6. Дана Мирова угода остаточно закріплює суму страхового відшкодування, яку Відповідач 2 зобов`язаний сплатити у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної майну Позивача на дату укладення Мирової угоди, за страховим випадком, що стався 11 червня 2019 року за участю транспортного засобу «Subaru Foreser», д.р.н. НОМЕР_3 , забезпеченого за страховим полісом №АО/5187977, і внаслідок якої пошкоджено належний Позивачеві транспортний засіб «Volkswagen Polo», д.р.н. НОМЕР_2 , та визначає, що після виплати грошової суми, зазначеної у пункті 2 цієї Мирової угоди, Позивач не матиме до Відповідача 2 будь-яких майнових та інших претензій (вимог), у т.ч. претензій (вимог) по сплаті (стягненню) моральної (немайнової) шкоди. 7. Сторони підтверджують, що всі існуючі зобов`язання за страховим полісом № АО/5187977 з моменту підписання даної Мирової угоди Сторонами, визнання її судом та одержання Позивачем грошової суми, зазначеної у пункті 2 цієї Мирової угоди у розмірі та в строк, визначених цією Мировою угодою, будуть вважатися такими, що виконанні у повному обсязі. 8. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 207 ЦПК України Сторонам роз`яснено судом та зрозумілі наслідки ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням Сторонами мирової угоди, передбачені положеннями ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст.256 ЦПК України. 9. Дана Мирова угода вступає в силу з моменту її затвердження Октябрським районним судом м. Полтави та діє до її остаточного виконання Сторонами. 10. Дана Мирова угода складена на 1-ому аркуші у 3-х примірниках, з яких: один примірник - для суду та по одному для кожної із Сторін. 11.Ухвала Октябрського районного суду міста Полтави про затвердження даної мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». 12. У разі несплати Відповідачем 2 суми боргу у строк, передбачений п.5 цієї мирової угоди, Позивач має право направити ухвалу суду про затвердження цієї мирової угоди до державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового виконання шляхом стягнення з Відповідача 2 суми боргу у розмірі, вказаному у п.2 цієї мирової угоди.

Закрито провадження у цивільній справі №554/8473/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди в частині позовних вимог пред`явлених до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 11.06.2019 року близько 11 год. 20 хв. на перехресті вулиці Федора Матвієнка та Героїв АТО у м. Полтаві за участю автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля VOLKSWAGEN POLO, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_4 відбулась дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок пригоди обидва транспорт засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно постанови № 554/5399/19 Октябрського районного суду м. Полтави від 16.07.2019 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова є чинною.

Таким чином, вина відповідача у завданні шкоди доведена належним чином та відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України доведенню не підлягає.

У відповідності до висновку № 03-08 експертного авто товарознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту із урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулась 11.06.2019 року становить 92 163,48 грн., вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_1 , власнику транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яка відбулась 11.06.2019 року становить 145 928,02 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, позивач посилався на те, що з відповідача підлягає стягнення різниця між фактичною завданою шкодою та страховим відшкодуванням, як з винної особи заподіювача шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу була проведена виплата страхового відшкодування.

Проте, у зв`язку з недостатністю страхової виплати для повного відшкодування шкоди завданої позивачу, решта розміру матеріальної шкоди, яка складає різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та дорівнює 55 764,54 грн. має бути відшкодована відповідачем, як безпосереднім завдавачем шкоди, що повністю узгоджується з положеннями ст. 1194 ЦК України.

Відповідач у добровільному порядку сплатити різницю в розмірі матеріальної шкоди відмовився, що підтверджується претензією від 20.08.2019 року.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до правових висновків викладених в постановах Верховного Суду у справі №595/215/17 від 23.07.2018, № 469/1021/15-ц від 06.06.2018 з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Норми статей 1166, 1187, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні джерелом підвищеної небезпеки шкоди не покладається, він лише повинен довести факт завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними діями або бездіяльністю, її розмір та наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою. Правовою підставою покладення на відповідача відповідальності за заподіяну майнову чи моральну шкоду є доведення факту завдання шкоди і того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Доведення цих обставин відбувається на загальних підставах.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, передумовою відшкодування шкоди, заподіяної особі, є наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК Украни, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робі, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16 липня 2019 року ОСОБА_2 визнано винною у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про можливість задоволення позову.

З урахуванням задоволення позову та на підставі статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір.

Керуючись статтями 12, 14, 23, 511, 636, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 55 764,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судової експертизи 3432 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 922,64 грн. понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Октябрський районний суд м. Полтави до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Бугрій В.М.