Ухвала суду № 87646723, 17.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

17 лютого 2020 року м. Київ № 640/3290/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., ознайомившись з позовною заявою за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

Господарського суду міста Києва

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городоцького, буд. 13, ідентифікаційний код 00015622) та Господарського суду міста Києва (адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, ідентифікаційний код 05379487), в якому просить суд:

визнати незаконним підписання 28.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва по справі № 905/1486/18 суддею Господарського суду міста Києва Борисенко Іриною Іванівною, яка в цей час перебувала у відпустці та не здійснювала правосуддя;

визнати протиправними дії судді Господарського суду міста Києва Борисенко Ірини Іванівни, яка підписуючи 28.12.2018 рішення по справі № 905/1486/18, порушувала присягу на вірність Українському народові та справедливий суд;

визнати сфальшованим факт перебування судді Господарського суду міста Києва Борисенко Ірини Іванівни з повноваженнями судді, яка 28.12.2018 здійснювала правосуддя нібито на посаді судді, та підписала рішення по справі № 905/1486/18 за межами суду як суддя.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на наступне.

Суд відмічає, що позивач звернувся з даним позовом зазначивши, що підписання суддею Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. рішення у справі № 905/1486/18 28.12.2018 у період її відпустки з 26.12.2018 по 04.01.2019 порушує права ОСОБА_1 як відповідача у господарській справі на доступ до правосуддя та на справедливий суд, передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

У відповідності до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказане положення передбачено також ст. 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Таким чином, ст. 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з положенням п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З аналізу зазначених положень вбачається, що незгода ОСОБА_1 з окремими процесуальними аспектами прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 28.12.2018 у справі № 905/1486/18 має наслідком подання останнім апеляційної скарги на відповідне рішення до суду апеляційної інстанції як акт реалізації права на апеляційний перегляд справи, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Разом з тим, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1-3 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У відповідності п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд наголошує, що зазначені позивачем у позовній заяві відповідачі - Міністерство юстиції України та Господарський суд міста Києва у контексті спірних правовідносин не вважаються суб`єктами владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, оскільки не здійснюють публічно-владних управлінських функцій по відношенню до позивача, отже оскарження дій останніх шляхом звернення з позовною заявою до адміністративного суду не відповідає завданню адміністративного судочинства та способу захисту порушених прав.

Окрім того, суд зазначає, що ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц суд дійшов висновку, що закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Велика Палата Верховного Суду переконана, що вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

У результаті розгляду справи № 757/43355/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду) не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги предмет спору, суб`єктний склад та відповідні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що дана справа не підлягає розгляду як за правилами адміністративного судочинства, так і за правилами будь-якого з інших видів судочинства.

Згідно з частиною п`ятою статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до частини четвертої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Суддя К.С. Пащенко