Рішення № 87646563, 18.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3827/19

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.05.2019 №Ф-10894-17У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21030,90 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги з підстав, що він 17.03.2003 здійснив державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи і 06.06.2003 органом податкової служби був взятий на облік як платник податків, а 14.10.2004 його було знято з податкового обліку у зв`язку з ліквідацією суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи за рішенням власника. Після набрання чинності 01.07.2004 Законом України від 15.05.2003 №755-VI «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач не пройшов передбачену ним процедуру державної реєстрації, отже не набув статусу фізичної особи-підприємця. Також звернув увагу суду на той факт, що свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, видані до 01.07.2004, вважаються недійсними через один рік після набрання чинності Законом України від 01.07.2010 №2390-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», тобто починаючи з 03.03.2011. Отже видане позивачу у 2003 році свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, в силу вимог закону, стало недійсним з березня 2012 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній не визнає позовних вимог і просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивач перебував на обліку в Чернігівському управління ГУ ДПС у Чернігівській області з 06.06.2003. Згідно з реєстраційних та облікових даних позивача, останнього знято з податкового обліку як фізичну особу-підприємця 14.10.2004, однак тільки 05.12.2019 позивачем припинено підприємницьку діяльність у державного реєстратора. Оскільки до 05.12.2019 позивач у державного реєстратора не припинив свою підприємницьку діяльність, то заборгованість з єдиного внеску становить 21030,90 грн. Вказує, що процедура зняття з податкового обліку, в даному випадку - це подана позивачем до ГУ ДПС у Чернігівській області заява про зняття з обліку платника податків від 13.10.2004, не позбавляє права платника податків займатися підприємницькою діяльністю в іншій області України шляхом реєстрації в іншій ДПС. За таких обставин відповідач вважає нарахування позивачу єдиного соціального внеску таким, що відповідає чинному законодавству, оскільки платник не своєчасно завершив процедуру припинення господарської діяльності на момент формування вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 17.03.2003 зареєстровано фізичною особою-підприємцем та Новозаводською районною радою міста Чернігова позивачу було видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, про що зроблено запис 17.03.2003 у журналі обліку реєстраційних справ за №50097 (а.с.30).

06.06.2003 позивачем подано відповідачу заяву 1136 для фізичних осіб (суб`єкта підприємницької чи приватної власності) за формою №5-ОПП про реєстрацію (а.с.32) та отримано довідку від 07.06.2003 №5414/Р/19-117 про взяття на облік платника податків (Форма №4-ОПП), відповідно до якої позивач взятий на облік як платник податків 06.06.2003 у державній податковій інспекції у м. Чернігові за №14529 (а.с.31).

13.10.2004 позивачем подано відповідачу заяву про зняття з обліку платника податків (Форма №8-ОПП), яка зареєстрована у Державній податковій інспекції у м. Чернігові за №5692 (а.с.29).

Відповідно до довідки від 14.12.2004 №31483/10/28-117 (Форма №12-ОПП) Державна податкова інспекція у м. Чернігові повідомила ОСОБА_1 , що він не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та у зв`язку з ліквідацією за рішенням власника (власників) від 13.10.2004 №5692 він знятий з податкового обліку 14.10.2004 (а.с.15).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.02.2020 позивача з 05.06.2003 взято на облік як платника єдиного внеску, а 05.12.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивачем за власним рішенням. При цьому за номером запису 20641750000033454 від 23.05.2013 проведено реєстраційну дію - «Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним» (виконавчий комітет Чернігівської міської ради) (а.с.37-40).

16.05.2019 ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10894-17, якою визначено, що станом на 30.04.2019 заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску позивача становить 21030,90 грн. (а.с.18).

Вважаючи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV), який набрав чинності 01.07.2004.

Із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 1 Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

Згідно із частиною 2 Прикінцевих положень Закону №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується. Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до Єдиного державного реєстру.

Верховною Радою України 01.07.2010 за №2390-VI прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» (далі - Закон №2390-VI (в редакції Закону від 01.07.2010).

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто 03.03.2011.

Пунктами 2 та 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI встановлено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI встановлено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Як встановлено судом вище, 23.05.2013 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 23.05.2013 за №20641750000033454 у Єдиний державний реєстр включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним (а.с.37-40).

У свою чергу, Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VІІІ) внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774-VІІІ).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI ).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону №755-ІV (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Отже необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, з 2017 року в не залежності від отримання доходу від такої діяльності.

Водночас суд враховує, що наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою лише посвідчує право такої особи на здійснення підприємницької діяльності, однак не є доказом її здійснення.

При цьому, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.02.2019, виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 23.05.2013 за №20641750000033454 у Єдиний державний реєстр включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним.

Отже з 23.05.2013 позивач фактично не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи визнано недійсним, про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка.

За таких обставин, на переконання суду, з 23.05.2013 по 05.12.2019, тобто з моменту включення до Єдиного державного реєстру відомостей про ФОП ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним та по день внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивачем за власним рішенням, позивач фактично не міг здійснювати підприємницьку діяльність без свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка, що виключає наявність необхідної умови для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, з 2017 року в не залежності від отримання доходу від такої діяльності.

Також суд звертає увагу відповідача на таке.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (в редакції, яка діяла до 31.12.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 розділу VI Інструкції №449).

В силу абзацу 3 пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (пункт 3 розділу VI Інструкції №449).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Разом з тим суд вбачає порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Проте контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суд звертає увагу, що, в даному випадку, бездіяльність з боку контролюючого органу щодо невинесення протягом тривалого часу після внесення змін в законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску.

Крім того суд зауважує, що 14.10.2004 позивача знято з податкового обліку, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 14.12.2004 №31483/10/28-117 (Форма №12-ОПП) (а.с.15).

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позов на той факт, що процедура зняття з податкового обліку, в даному випадку - це подана позивачем до ГУ ДПС у Чернігівській області заява про зняття з обліку платника податків від 13.10.2004, не позбавляє права платника податків займатися підприємницькою діяльністю в іншій області України шляхом реєстрації в іншій ДПС, оскільки у такому випадку платник єдиного внеску зобов`язаний сплачувати, зокрема, єдиний внесок за основним місцем обліку платника єдиного внеску, тобто за місцем реєстрації в іншій ДПС, що узгоджується з пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI.

Разом з тим суд враховує, що ні ПК України, ні Законом №2464-VІ не врегульовано особливості сплати грошових зобов`язань особою, свідоцтво на зайняття підприємницькою діяльністю якої визнано недійсним.

Згідно з підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21. статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 21030,90 грн., та, як наслідок, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню, а позов - задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь позивача судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 16.05.2019 №Ф-10894-17У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21030 (двадцять одна тисяча тридцять) грн. 90 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Суддя В.В. Падій