Рішення № 87646541, 18.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/239/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення пенсії позивачу за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати відповідача призначити та виплатити пенсію позивачу за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 03.12.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії позивачу за вислугу років, як працівнику освіти, оскільки позивач має визначений законом спеціальний стаж.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно положень пунктів 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.11.2017 право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтями 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. Згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж позивача, станом на 03.12.2019, становить 32 років 11 місяців 10 днів, в тому числі спеціальний стаж - 26 років 01 місяців 25 днів (з 15.08.1991 по 10.10.2017). Тому, права на пенсію за вислугу років, незалежно від віку позивач не має, оскільки відсутній спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 - не менше ніж 26 років 6 місяців. Таким чином, відповідач вважає його дії щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років є правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.12.2019 позивач звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії як працівнику освіти за вислугу років.

Листом від 11.12.2019 вих. № 168/03-23 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що Законом України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, надано право виходу на пенсію за вислугою років незалежно від віку особам, які на 1 квітня 2015 року відпрацювали на відповідних посадах не менше як 25 років, на 31 грудня 2015 року - 25 років 6 місяців, на 11 жовтня 2017 року - 26 років 6 місяців. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж позивача, станом на 03.12.2019, становить 32 роки 11 місяців 10 днів, в тому числі спеціальний стаж - 26 років 01 місяців 25 днів (з 15.08.1991 по 10.10.2017). Відповідач вважає, що позивач не має права на пенсію за вислугу років, оскільки відсутній спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 - не менше ніж 26 років 6 місяців (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

За приписами статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) були внесені зміни у вказану статтю та встановлено вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788) та підвищено вимоги до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, в даному випадку для позивача, станом з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення № 2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019.

Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Таким чином, на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (03.12.2019) із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як працівнику освіти, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

За таких обставинах, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, не менше ніж 26 років 6 місяців, є безпідставною.

В силу вимог статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач з 15.08.1991 призначений на посаду вчителя географії та біології Савинської середньої школи, з 28.08.2008 переведений на посаду директора Савинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, 30.10.2018 звільнена з посади директора Савинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Срібнянської селищної ради (а.с. 12-13).

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, в розділі 1 якого визначено, що робота на посадах учителя або директора загальноосвітнього навчального закладу дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Відтак, суд приходить до висновку, що на момент звернення до відповідача з заявою позивач мав право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, оскільки спеціальний стаж становить 26 років 01 місяців 25 днів (з 15.08.1991 по 10.10.2017).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не призначення пенсії позивачу за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію позивачу за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 03.12.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 03.12.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.02.2020.

Суддя В.О. Непочатих