Рішення № 87645286, 18.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2020 року м. Рівне №460/4664/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відмови нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із лютого 2011 року по 12 листопада 2019 року на суму пенсії та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Мотивуючи вимоги позову, позивач зазначав, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане останнім лише у 2019 році. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із лютого 2011 року по 12.11.2019 на відповідну суму пенсії. Однак, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не нарахував та не виплатив вказану компенсацію. За таких обставин, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд і вирішення справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 07.02.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Звертав увагу на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача проведено у повному обсязі і пенсійний орган не є належним відповідачем у справі. Крім того, відповідач вважав пропущеними строки звернення до суду з позовною заявою. Вказував, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" і така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності. Поряд з цим, зазначав, що позивачем неправильно проведено розрахунок компенсації, а тому така не підлягає виплаті. З огляду на викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.37-42).

Ухвалою суду від 18.02.2020 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зупинення провадження у справі №460/4664/19 до набрання чинності судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а - відмовлено.

Також ухвалою суду від 18.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 22.09.2011 у справі №2-а-1597/11, що набрала законної сили, визнано протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 , передбачених ст.39, ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, як особі, віднесеній до 3 категорії за період з 15 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року. Зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеній до категорії 3 згідно з ст. 39, ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 15 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року за виключенням фактично виплачених сум (а.с.13.

На виконання судового рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 у квітні 2012 року з терміном виплати в травні 2012 року (а.с.41-42), а фактичну виплату пенсії у сумі 10484,76 грн., що не заперечувалось відповідачем, здійснено у листопаді 2019 року (а.с.12).

28.11.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 22.09.2011 у справі №2-а-1597/11 (а.с.14).

Листом від 12.12.2019 №2890/02.8 відповідач повідомив позивачу, що перерахунок її пенсії проведено 02.04.2012 на суму 10484,76 грн. Також пенсійний орган зазначив про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивача, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України (а.с.15).

Вважаючи дії суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена ст.2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер разової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17.

Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Дубровицького районного суду Рівненської області, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

А тому, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 12.12.2019 №2890/02.8, є протиправною.

Покликання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплати нарахованих пенсій за рішенням суду здійснює Державна казначейська служба України та її територіальні органи є недоречними, з огляду на встановлені обставини справи та висновки суду, зроблені за аналізом вимог Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.

Так, відповідно до п.7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VІ у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З аналізу зазначеного слідує, що органи казначейства несуть відповідальність за порушення тримісячного строку перерахування коштів за рішенням суду, а тому твердження пенсійного органу що він не є належним відповідачем у справі судом до уваги не береться.

Суд зауважує, що обов`язок по розрахунку та виплаті компенсації покладається саме на орган, який вчасно не виплатив особі дохід. Відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили, обов`язок нарахування (перерахунку) та виплати пенсії покладено на органи пенсійного фонду, а не на органи казначейства України, а тому позивач не може нести фінансові втрати через неналежне виконання своїх обов`язків відповідачем.

Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.

Суд також зазначає, що розрахунок сум виплат, які мають бути здійснені позивачу, в тому числі і як компенсація втрати частини грошових доходів, є виключною компетенцією відповідача. Проте, посилання відповідача на те, що позивач просить суд зобов`язати його повторно виплатити вже отримані ним кошти не заслуговують на увагу, оскільки в межах даної справи розглядається питання зобов`язання нарахувати компенсацію на суму виплаченої заборгованості. Сума ж компенсаційних виплат має бути розрахована відповідачем самостійно, оскільки суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування коштів замість органу, на який покладено такі повноваження.

З приводу покликань відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд повторно зазначає, що позивач звернувся до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України, так як фактична виплата належної йому суми пенсії за рішенням суду здійснена лише в листопаді 2019 року.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтвердженими доказами та відповідають чинному законодавству, а тому їх слід задовольнити.

При цьому, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивача відповідно до рішення суду здійснено у квітні 2012 року, з строком її виплати - травень 2012 року, а виплата пенсії здійснена у листопаді 2019 року, то відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат з травня 2012 року по жовтень 2019 року.

З огляду на викладене в сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, з урахуванням частковості задоволення позовних вимог, підлягають розподілу у відповідності до ст.139 КАС України.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.25).

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із травня 2012 року по жовтень 2019 року на суму пенсії 10484,76 грн. та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 лютого 2020 року.

Суддя Борискін С.А.