Рішення № 87645236, 17.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2020 року м. Рівне №460/4354/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 10 травня 2012 року по 11 червня 2014 року, а також зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 10 травня 2012 року по 11 червня 2014 року. За змістом позовної заяви, вимоги позивача ґрунтуються на тому, що у період з 10 травня 2012 року по 11 червня 2014 року він працював у приватного підприємця ОСОБА_2 на посаді водія маршрутного таксі за трудовим договором від 10 травня 2012 року № 170001201410, що підтверджується записами у його трудовій книжці. З відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачем встановлений факт не зарахування до страхового стажу періоду його трудової діяльності з 10 травня 2012 року по 11 червня 2014 року, тобто періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 . На письмове звернення позивача, відповідач своїм листом повідомив, що зарахування повних місяців страхового стажу з травня 2012 року по червень 2014 року може бути здійснене лише після сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкового державного соціального страхування за вказаний період. Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо належного обрахунку його страхового стажу, оскільки обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавцем покладений на страхувальника (роботодавця), а тому позивач як застрахована особа не може нести негативні наслідки за невиконання приватним підприємцем ОСОБА_2 такого обов`язку. З наведених підстав, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що за змістом частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з даними, наданими структурним підрозділом, відповідальним за ведення персоніфікованого обліку, за період з 1 червня 2012 року по 11 червня 2014 року страхувальником приватним підприємцем ОСОБА_2 страхові внески за позивача не сплачені. З огляду на наведене, відповідач стверджує, що ним правомірно не було включено період роботи позивача з 1 червня 2012 року по 11 червня 2014 року у приватного підприємця ОСОБА_2 до страхового стражу, позаяк, зарахування спірного періоду до страхового стажу можливе лише за умови сплати страхових внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

20 грудня 2019 року позовна заява надійшла до суду.

24 грудня 2019 року ухвалою суду позовна заява залишалася без руху.

10 січня 2020 року позивач подав до суду заяву про усунення недолік позовної заяви.

15 січня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

3 лютого 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 є застрахованою особою в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказане не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті.

У період з 10 травня 2012 року по 11 червня 2014 року позивач працював на посаді водія у приватного підприємця ОСОБА_2 , що підтверджується записами №№ 32, 33 у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 3 вересня 2019 року (Форма ОК-5), страхові внески за період червень 2012 року - червень 2014 року за позивача страхувальником (роботодавцем) сплачені не були.

20 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив, зокрема, зарахувати до страхового стажу період його роботи у ОСОБА_2 з 10 травня 2012 року по 11 червня 2014 року.

Листом від 16 жовтня 2019 року за № 19778/06 відповідач повідомив позивачу, що до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з травня 2012 року по червень 2014 року подавалася інформація про суми нарахованої йому заробітної плати (доходу) страхувальником приватним підприємцем ОСОБА_2 . Проте, станом на 15 жовтня 2019 року у вказаному Реєстрі відсутня інформація щодо сплати страхових внесків ОСОБА_2 за спірний період. Таким чином, відповідач вказав, що зарахування позивачу до страхового стажу повних місяців за період з травня 2012 року по червень 2014 року може бути здійснене лише у разі сплати страхових внесків у розмірі не меншому ніж мінімальний.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058, терміни у цьому Законі вживаються у такому значенні, зокрема:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону № 1058, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об`єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

В свою чергу, стаття 20 Закону № 1058 встановлює, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Аналіз наведених вище приписів законодавства дозволяє прийти до висновку про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а (провадження № К/9901/458/17), від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а та від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17 (провадження № К/9901/38798/18).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач в період з 10 травня 2012 року по 11 червня 2014 року працював на посаді водія у приватного підприємця ОСОБА_2 .

Однак, згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 3 вересня 2019 року (Форма ОК-5), страхові внески за позивача приватним підприємцем ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України були сплачені лише за 22 дні травня 2012 року (тобто, 10 по 31 травня 2012 року. Інформація про сплату приватним підприємцем ОСОБА_2 страхових внесків за період з 1 червня 2012 року по 11 червень 2014 року в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня.

Таким чином, суд констатує, що внаслідок невиконання приватним підприємцем ОСОБА_2 обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи в останнього з 1 червня 2012 року по 11 червня 2014 року.

Разом з тим, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 1 червня 2012 року по 11 червня 2014 року до страхового стажу за порушення, вчинене приватним підприємцем ОСОБА_2 , оскільки згідно з Законом № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе саме страхувальник (роботодавець).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 1 червня 2012 року по 11 червня 2014 року, а також зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду його роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 1 червня 2012 року по 11 червня 2014 року.

При цьому, вимоги позивача в частині періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 10 по 31 травня 2012 року суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується сплата приватним підприємцем ОСОБА_2 страхових внесків у вказаному періоді та відповідач не заперечує його зарахування до загального страхового стажу позивача.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, сплачений позивачем згідно з квитанцією від 2 січня 2020 року № 33, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, судовий збір в сумі 384,20грн підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 1 червня 2012 року по 11 червня 2014 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 1 червня 2012 року по 11 червня 2014 року.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 10 по 31 травня 2012 року, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати вказаний період до страхового стажу ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 384,20грн (триста вісімдесят чотири гривні, 20коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Комшелюк Т.О.